Вітовський Дмитро

Організатор і виховник пластових гуртків у м. Станіславові. Український громадсько-військовий діяч. Сотник УСС, полковник УГА, міністр оборони ЗУНР.

Народився в селі Медуха Галицького р-ну (тепер Івано-Франківської області) в родині хліборобів. Навчався на правничому факультеті Львівського університету; був одним із провідників української молоді у боротьбі за український університет. У 1910 р. ув'язнений за політичну діяльність, після звільнення закінчував студії у Краківському університеті. Брав активну участь в створенні «Січей», а згодом УСС. Від

1914 р. — сотник УСС, учасник карпатських боїв. Курінь УСС Д. Вітовського 28. VІ. 1915 р. здобув у боях княжий Галич і підняв на міській ратуші синьо-жовтий прапор. Вітовський — один з ідеологів стрілецької політичної думки; у літературі виступав під псевдонімом Гнат Бурук. Він належав до засновників Стрілецького фонду й органу УСС «Шляхи». У 1916 — 17 рр. був комісаром УСС на Волині, організовував на Ковельщині українські народні школи. Був головою військового Комітету, що 1. ХІ. 1918 р. зробив переворот проти австрійського панування, передавши владу УНРаді ЗУНР, тобто очолив Листопадовий Зрив. Від листопада 1918 р. — командувач збройних сил ЗУНР, пізніше — Державний Секретар Військових Справ ЗУНР; член УНРади від Української Радикальної Партії.

У травні 1919 р. як член делеґації ЗУНР на мирній конференції у Парижі, повертаючись додому, загинув під час катастрофи літака під Ратибором (Силезія). Був похований у Берліні (Німеччина), 1. 11. 2002 р. перепохований у стіні пам'яті меморіалу УГА на Личаківському цвинтарі.