Світлична Надія

Народилась 8 листопада 1936 р. в селі Половинкене, Старобільського району на Луганщині, померла 7 серпня 2006 р. в США. Похована на Байковому кладовищі в Києві.

У 1964 році приїхавши до Києва оселяється у брата Івана Світлиного, де знайомиться з багатьма мистцями і долучується до самвидавного процесу „шістдесятників”.

18 травня 1972 р. Надію заарештували, а дворічного сина забрали до дитячого притулку, звідки після великих зусиль віддали Надійчиній матері. Засудили на чотири роки таборів суворого режиму, які вона відбула у Мордовії.

У 1976 році повернулася до Києва. Не могла отримати відповідної до освіти праці, працювала сторожем та різноробочою. Народився другий син, побутові обставини погіршувались.

У 1978 р. Надію з дітьми випустили зі Радянського Союзу і вона переїхала до США.

У Америці Надія відразу включилась в життя української громади, не пориваючи зв’язків із “Шістдесятниками”. Разом з ген. П. Григоренком та Л. Плющем стала членкою Закордонного представництва Української Гельсінської Групи. Вела активну громадську, журналістську та видавничу діяльність.

У 1981 – 1993 р.р. працювала на радіостанції „Свобода”, де готувала і передавала в Україну цикл передач „Шістдесятництво у Києві”. Виступала зі свідченнями на Сахаровських слуханнях у Вашінґтоні й Лондоні, на конгресі ЗСА та на Конференціях Комісії з питань безпеки і співробітництва у Европі. Працювала як перекладач і редактор в Українському Інституті Гарвардського університету, у видавництві „Пролог” та у журналі „Сучасність”. Брала участь у роботі міжнародної організації „Демократія і незалежність”.

Декілька років була редакторкою журналу Об’єднання Православного Сестрицтва "Віра".

У 1994 році була нагороджена Шевченківською премією.

25 червня1979 р. вступила до Пласту – до 28 куреня УПС „Верховинки”, який проводив різні акції на допомогу українським політичним в’язням та "шістдесятникам" зокрема. Виступала із доповідями на Вечорах влаштовуваних “Верховинками” у Нью-Йорку, присвячених політичним в ‘язням і „шістдесятникам”, проводила гутірки з пластовим юнацтвом на літніх таборах, пов’язувала „верховинок” з дисидентським рухом.

Головна Пластова Булава нагородила її за громадську працю Орденом Вічного Вогню в Золоті, який вручено Надії у Львові на закритті Ювілейного Свята Весни у 1993 році.

Інформацію подано куренем "Верховинки".