Старосольський Ігор

Курінний куреня ч. 51 ім. Святослава Завойовника (Хороброго) при Академічній гімназії у Львові, старший пластун куреня ч. 3 «Лісові Чорти». Інженер, архітектор, реставратор пам'яток історії, культури та архітектури. Репресований.

Народився у Львові; син громадсько-політичного діяча Володимира Старосольського і Дарії Шухевич (тітки генерала Чупринки). Навчався в Академічній гімназії і у перших роках існування Пласту був дуже активним його членом.

Закінчив Львівську політехніку, де спеціалізувався на архітектурній реставрації.

У 1940 р., після арешту батька, вивезений до Казахстану разом з матір'ю і сестрою. У 1943 — 46 рр. перебував у таборах Сибіру. 1946 р. повернувся до Львова, але у 1949 році знову заарештований за відвідини дядька О. Шухевича, батька генерала Романа Шухевича, головнокомандуючого УПА. Цим разом заслання відбував у таборах до 1957 р.

Після повернення до Львова організував філію Інституту українських реставраційних робіт — Укрзахідпроектреставрацію, де працював аж до самої смерті. Був відданий справі рятування української архітек-турної спадщини. Замок у Свіржі, де відбулась Ювілейна Міжкрайова Пластова Зустріч (2002 р.), та замок у Невицькому, в якому у 1995 р. проходило перше українське Джемборі, від майже певної загибелі врятував Ігор Старосольський. Він реставрував також замки в Олеську, Підгірцях, Мукачеві, монастир у Скиті Манявському, вежу Корнякта у Львові, церкви у Дрогобичі, Лаврові, Львові, Кам'янці-Бузькій, Щирці, Тернополі, Червонограді, Перемишлянах, Підгірцях, Городку, Самборі, Радехові. Все це є найкращі архітектурні пам'ятки Західної України.

Похований у родинному гробівці з теребовлянського пісковика, з різьбленим хрестом на затулі (вхідній плиті).

Джерело: Вічна ватра на Личакові (могили пластунів у Львівському історико-культурному музеї-заповіднику «Личаківський цвинтар»). – Львів: ЗУКЦ, 2007. – 76 с.