Щурат Степан

Пластун куреня ч. 43 ім. Олега Віщого, згодом — куреня ч. 7 ім. Князя Льва. Філолог, літературознавець, редактор часописів «Наша Батьківщина» і «Світло й тінь», фотограф.

Народився у родині українського письменника та вченого Василя Щурата. Початкову освіту здобув у Відні та Львові, закінчив філію Академічної гімназії у Львові, а у 1931 р. — Львівський університет.

У 1934 р. захистив маґістерську працю на тему «Життя і творчість Тимка Падури». Уже в студентські роки почав друкуватися: публікував патріотичні вірші та гострі публіцистичні статті у галицькій пресі. Тоді ж захопився фотографуванням, у 1933 році почав видавати журнал українського фотографічного товариства УФОТО «Світло й тінь». Був не тільки редактором журналу, а й коректором та адміністратором, добирав і перекладав фахові статті з французької та німецької мов, подавав власні матеріали. Активно залучав до співпраці здібну сільську молодь.

Від 1937 року почав видавати місячник «Наша Батьківщина» — орган українського краєзнавчо-туристичного товариства «Плай». Журнал визначав завдання українського краєзнавства, його зв'язки з різними галузями науки і культури, висвітлював історію українського туризму, містив цікаві статті про міста і села різних регіонів України, історію, звичаї, вірування народу, про пам'ятки архітектури, народний одяг, мистецтво і топоніміку.

Як літературознавець досліджував ранню творчість І. Франка та його бориславський цикл (монографії «Рання творчість Івана Франка», 1956; «Повість І. Франка "Борислав сміється"», 1966), брав участь у підготовці 50-томного видання творів І. Франка, співредактор 26, 27 і 28 томів. Майже півтора десятиліття керував відділом української літератури в Інституті суспільних наук АН УРСР (нині — Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича).

Дружина Степана Щурата Олександра — одна з п'яти доньок о. Володимира Гургули, пароха Успенської церкви у Львові. Виховали доньку Василину, режисера і мовознавця, яка після смерті батьків і чоловіка стала монахинею.

Джерело: Вічна ватра на Личакові (могили пластунів у Львівському історико-культурному музеї-заповіднику «Личаківський цвинтар»). – Львів: ЗУКЦ, 2007. – 76 с.