Сенів Іван

Пластун куреня ч. 1 ім. Петра Сагайдачного, зв'язковий куреня ч. 7 ім. Князя Льва, старший пластун куреня ч. 10 «Чорноморці». Інженер-будівельник, мистецтвознавець, член спілки художників СРСР.

Народився у Рогатині, до початкової школи ходив у Букачівцях, а середню освіту одержав у Академічній гімназії у Львові, там і вступив у Пласт. Від січня 1926 р. був зв'язковим куреня ч. 7 ім. Князя Льва. Брав участь у пробігу з Маківки до Львова на Зелені Свята 1929 р. Після розв'язання Пласту належав до Ліквідаційної комісії, у 1933 — 1934 рр. входив до складу підпільного Пластового Центру. У листопаді 1928 р., після українських демонстрацій, коли польські студенти громили українські установи, українці організували самооборону. Особливо відзначався Іван Сенів, який ходив з бамбуковою палицею і цим провокував поляків на бійку, в якій переважно перемагав.

Два роки (1924 — 1925 рр.) був слухачем медичного відділу Українського таємного університету. Згодом вступив на будівельний факультет Львівської політехніки, де у 1940 р. одержав диплом інженера-будівельника.

Працюючи у Музеї етнографії та художнього промислу, здобув заочно другу вищу освіту, закінчивши Інститут живопису, скульптури та архітектури ім. Рєпіна у Ленінграді (1953 р.). На вченій раді цього інституту з часом захистив кандидатську дисертацію, в якій розглядав творчість Олени Кульчицької. Став членом спілки художників СРСР. Його наукові праці: «О. Л. Кульчицька, каталог творів», «Творчість
О. Л. Кульчицької» та статті на мистецькі теми.

Від 1966 р. працював над створенням у Львові Музею народної архітектури та побуту у мальовничому Шевченківському гаю (відкрито у 1971 р.). Над його розширенням та постійним доповненням експонатами працював Іван Сенів до виходу на пенсію.

Джерело: Вічна ватра на Личакові (могили пластунів у Львівському історико-культурному музеї-заповіднику «Личаківський цвинтар»). – Львів: ЗУКЦ, 2007. – 76 с.