Мілянич-Воробкевич Ольга

На­ро­ди­ла­ся 5 лю­то­го 1911 р. в с. Мо­ча­ри бі­ля м. Ус­трі­ки До­ліш­ні на Пе­ре­ми­щи­ні (те­пер Поль­ща) в сім­'ї свя­ще­ни­ка о. Ми­ко­ли Мі­ля­ни­ча та Єв­ге­нії з Лу­жець­ких. От­ри­мав­ши по­чат­ко­ву ос­ві­ту в рід­но­му се­лі, Оля всту­пи­ла на нав­чан­ня до Ук­ра­їнсь­ко­го ін­сти­ту­ту для дів­чат в Пе­ре­миш­лі (1922). У стар­ших кла­сах гім­на­зії бу­ла вель­ми ак­тив­ним чле­ном Плас­ту, а зго­дом і ку­рін­ною 80 ку­ре­ня УУ­ПЮ ім. Уля­ни з Мед­ве­дівки. То­ді ж ін­тен­сив­но зай­ма­ла­ся спор­том, гра­ла в бас­кет­боль­ній ко­ман­ді спор­тив­но­го гім­на­зій­но­го гур­тка «Спар­тан­ки». У 1931 р. ус­піш­но зда­ла ма­ту­ру та від­кри­ла в Пе­ре­миш­лі влас­ну про­дук­то­ву крам­ни­цю, яка бу­ла міс­цем явок учас­ни­ків ук­ра­їнсь­ко­го виз­воль­но­го ру­ху.

Вий­шла за­між за ін­же­не­ра-бу­ді­вель­ни­ка Юлі­я­на Во­роб­ке­ви­ча, плас­ту­на 3 ку­ре­ня УУСП «Лі­со­ві чор­ти»; з ним у 1935 р. пе­ре­ї­ха­ла до Льво­ва. Под­ру­га Оль­га — ма­ти двох си­нів: Во­ло­ди­ми­ра (1937 р.н.) і Ан­дрія (1942 р.н.) — ін­же­не­рів-на­у­ков­ців, до­цен­тів уні­вер­си­те­тів; рів­но ж до­че­ка­ла­ся во­на вну­ків та прав­ну­ків.

Зга­да­є­мо ще, що сім­'ю Во­роб­ке­ви­чів не оми­ну­ли біль­шо­виць­кі реп­ре­сії: друг Юлі­ян три ро­ки (1945 — 48) «бу­ду­вав до­ро­ги» у віч­ній мер­зло­ті Ма­га­дансь­кої об­лас­ти; у той час под­ру­га Оля са­ма рос­ти­ла си­нів. Во­на пра­цю­ва­ла ви­хо­ва­тель­кою в ди­тя­чо­му бу­дин­ку № 6 м. Льво­ва. Ідеї плас­то­во­го ви­хо­ван­ня, яки­ми ке­ру­ва­ла­ся под­ру­га Оля у сво­їй 20-річ­ній ро­бо­ті в ди­тя­чо­му бу­дин­ку, здо­бу­ли їй лю­бов ді­тей та по­ша­ну до­рос­лих. Не по­ки­да­ла во­на і сво­їх спор­тив­них упо­до­бань, бе­ру­чи участь ра­зом з чо­ло­ві­ком та діть­ми в пер­шо­му піс­ля­во­єн­но­му бай­да­роч­но­му по­хо­ді Дніс­тром у 1953 р., а піз­ні­ше Ні­ма­ном, Пів­ден­ним Бу­гом та ін­ши­ми рі­ка­ми.

Від 1990 р. под­ру­га Оль­га зай­ма­ла­ся від­нов­лен­ням Плас­ту в Ук­ра­ї­ні як плас­тун­ка-сень­йор­ка Львівсь­кої ста­ни­ці. Ра­зом з дру­гом Юлі­я­ном їз­ди­ла в го­ри Ґор­ґа­ни, в міс­ця роз­та­шу­ван­ня та­бо­рів на Ос­то­до­рі та Со­ко­лі, щоб з'я­су­ва­ти мож­ли­вість їх від­бу­до­ви.

28 січ­ня 2007 р. чис­лен­на гро­ма­да про­ве­ла пл. сен. Оль­гу Во­роб­ке­вич на Віч­ну Ват­ру. Спо­чи­ла под­ру­га Оля на Крив­чиць­ко­му цвин­та­рі у Льво­ві по­руч зі сво­їм чо­ло­ві­ком Юлі­я­ном. Го­ри він­ків та кві­тів ляг­ли на мо­ги­лу не­за­бут­ніх плас­ту­нів Га­ли­чи­ни.

 
Джерело: Пластовий шлях, ч. 1 / 2007