Мак-Тимошенко Лідія

Лідія Степанівна Мак-Тимошенко
(1915-2002)
(літературне псевдо Лариса Мурович)

Народилась 1 серпня 1915 року в Чернівцях на Буковині в родині
професора класичних мов і філософії Степана Мака та народної вчительки
Віри Ісопенко. Лідія виховувалась на родинних легендах, на героїчних
прикладах далеких Предків, які боролися за Волю України. Вона пишалась
своїм козацьким прапрадідом, який воював у лавах гетьмана Івана Мазепи
проти московського царя Петра Першого. Після Полтавської битви 1709 р.
він разом з іншими козаками був змушений залишити Центральну Україну і
переселитися на Буковину.
      Значний вплив на виховання майбутньої поетеси справила хатня
робітниця її бабусі Василина – гуцулка, яка знала безліч народних
переказів, легенд, пісень та казок. Пізніше вони стали основою
багатьох поетичних творів Лариси Мурович.
      Лідія відвідувала українську гімназію в Чернівцях, доки та не
була закрита румунськими властями. Деякий час дівчина навчалася в
румунському православному ліцеї, але відчула вороже ставлення до
українців з боку керівництва. Тому, залишивши Чернівці, майбутня
поетеса продовжила навчання в Станіславі (нині м. Івано-Франківськ).
Уже тоді Лідія Мак бере активну участь у Пласті, згодом стає членом
ОУН, де вона була організаторкою дівочих гуртків. Після закінчення
української гімназії друкує свої перші поетичні твори. Та війна
понівечила долю, закинула далеко від рідної землі. Лідія (Лариса)
втратила зв'язок зі своїм чоловіком, а згодом з маленьким сином Юрієм
переселилася до Канади.
      В 1955 р. вона одружилася з інженером-агрономом Володимиром
Тимошенком і разом з чоловіком була фундаторкою багатьох українських
організацій, продовжувала активну громадську діяльність у Союзі
Українок Канади, працювала вчителькою української літератури на курсах
українознавства. Лариса Мурович була добре знайома з сенатором Канади
Павлом Юзиком (українцем за походженням), співпрацювала з ним і була
культурно-освітньою референткою української громади.
      Поетична творчість Лариси Мурович зібрана в кількох книгах:
"Піонери Святої Землі" (1969), "Євшан" (1970), "Жар-Птаха" (1971),
"Дерево Рідного Роду" (1984). Вона була активним автором альманаху
"Світання", головним редактором і засновником якого був професор
Володимир Шаян.
      Громадськість Канади в 2000 р. відзначила 85-літній ювілей
поетеси, видавши збірку її поезій. Лариса Мурович говорила: "Уже з
молодих років я працювала для української справи словом і пером.
Найщасливішим днем мого життя був день проголошення Самостійної
України 24 серпня 1991 року і надзвичайно успішний референдум 1 грудня
цього ж року. Моя життєва мрія здійснилася!".

Подав: Борис Явір