Гаврилишин Богдан
Народився 19 жовтня 1926 року в селі Коропці
Тернопільської області.
Був учасником пластових таборів на Остодорі,
біля Підлютого, в 1937 та 1938 роках.
На передодні закінчення Другої світової війни
опинився в Німеччині, в таборі біженців, де йому вдалось отримати середню
освіту.
З 1945 року стає членом куреня «Лісові чорти».
В 1947 році виїхав до Канади, де працював
лісорубом, а потім - офіціантом.
Вступає до Університету Торонто. В 1952 році
отримує диплом інженера, а в 1954 – диплом магістра.
Після кількох років роботи в міжнародній
компанії був направлений на навчання за програмою МВА до Міжнародного інституту
менеджменту в Швейцарії.
З 1960 по 1968 рік керував навчальними
програмами в Міжнародному інституті менеджменту в Женеві. В 1968 році Богдан Дмитрович
стає Директором цього навчального закладу і керує ним протягом наступних
вісімнадцяти років.
В 1972 році його вибрали членом Римського
клуба, в 1973 році – членом Міжнародної академії менеджменту, а в 1975 —
Світової академії мистецтва і науки.
В 1976 році присуджена ступінь доктора
економіки університету Женеви, а в 1984 — почесного доктора права Йоркського
університету (Канада), а в 1986 році — Університету Альберти (Канада).
З кінця 1988 року доктор Гаврилишин присвячує свою подальшу діяльність в Україні. Він ініціює заснування Академією наук України та МІМ-Женева - Міжнародного інституту менеджменту в Києві (МІМ-Київ), який першим в колишньому СРСР почав готувати магістрів бізнес-адміністрування.
За активної участі та організаційної допомоги Б.Д.Гаврилишина в 1989 році в Україні було створено благодійний Міжнародний фонд «Відродження», що фінансується Джорджем Соросом. З початку діяльності фонду і до 1998 року Богдан Дмитрович очолював Наглядову раду цієї громадської організації.
Сприяв створенню Міжнародного центру перспективних досліджень і був головою його Наглядової Ради до 2006 року.
У 1991 році створив і очолив Консультативно-дорадчу раду при Президії Верховної Ради України, яка діяла протягом наступних семи років, радником першого Президента України, чотирьох голів Верховної Ради та трьох Прем‘єр-Міністрів.
Протягом 2006-2008 років очолював Крайову Пластову Раду (Голова КПР).
Є ініціатором створення «Вічного фонду» Пласту – НСОУ.
Сьогодні Богдан Гаврилишин:- Член Ради Світової Академії мистецтва та науки,
- Член Крайової Пластової Ради (2008-2010),
- Член Виконавчого комітету Швейцарського форуму з міжнародної політики,
- Очолює Наглядову раду Міжнародного інституту менеджменту (МІМ-Київ),
- Іноземний член Національної академії наук України,
- Член Римського клубу,
- Член Міжнародної Академії Менеджменту,
- Член Ради Фонду Жана Моне для Європи, Лозанна,
- Член Наглядової Ради Української Правничої Фундації, Київ,
- Член Наглядової Ради «Форуму МолодихЛідерів» (ФМЛУ).
- Золота Медаль Президента Італійської Республіки (1975),
- Відзнака Видатного Інженера, Університет Торонто, Канада (1986),
- Відзнака Президента України Орден «За заслуги» ІІІ ступеню (1996),
- Відзнака Президента України Орден князя Ярослава Мудрого (2005),
- Заслужений діяч науки і техніки України,
- Почесне відзначення (Engeneering Hall of Distinction) Університету Торонто (Канада),
- Номінант на відзначення «Юрій в золоті» (від 5.04.2008 в часі ХІ КПЗ).
- Ph. D. (Доктор Філософії-Економіки) у Женевському Університеті (1976),
- Почесний Ступінь Доктора Права, Університет Йорку, Торонто, Канада (1984),
- Почесний Ступінь Доктора Права, Університет Альберти, Канада (1986),
- Почесний Ступінь Доктора Права, Тернопільська Академія Народного Господарства, Україна,
- Почесний Ступінь Доктора Права, Прикарпатський Університет ім. В. Стефаника, Івано-Франківськ, Україна,
- Почесний Ступінь Доктора Права, Чернівецький Університет ім. Ю.Федьковича.
В науковому доробку вченого понад 100 статей з проблем менеджменту, освіти в галузі менеджменту, економічного та політичного середовищ.
Автор книг «Дороговкази в майбутнє — до найбільш ефективних суспільств» , яка набула світового визнання і видана в перекладі вісьмома мовами та «Навчання керівних кадрів — Методичні аспекти».
Основне джерело: http://www.mim.kiev.ua/community/management/gavrilishin/
Читати інтерв'ю із Богданом Гаврилишиним
