Франко Петро

Петро Франко народився 28 червня 1890 р. у Нагуєвичах на Дрогобиччині в родині Івана та Ольги з Хоружинських Франко. Закінчив Народну школу при учительській семінарії, а 1902 року поступив на навчання до Львівської державної академічної гімназії. Крім навчання, Петро змушений був дбати про власні невеликі заробітки, бо родина не була заможною. Давав лекції відстаючим гімназистам та заповняв поліси у страховому товаристві «Дністер» у Львові.

Навчаючись у гімназії, Петро Франко захоплювався фізичною культурою, або, як тоді говорили, тіловихованням. У старших класах Петро уже сам керував великим спортивним гуртком, який мав назву «Український Спортивний Кружок» (чисельність гуртка була 110 членів) і утворив 2 дружини. З дитинства виявляв зацікавлення хімією, обладнав вдома лабораторію, де проводив досліди. Збирав фольклорно-етнографічні матеріали та писав оповідання.

Закінчуючи у 1910 р. гімназію, Петро Франко водночас склав іспит з фізичного виховання у Львівському університеті і влаштувався викладачем фізкультури до Львівської жіночої семінарії (1911-1914 рр.). У цих же роках написав і видав методичні посібники з футболу та волейболу. Водночас став студентом відділу технічної хімії Львівської Політехніки. Закінчити навчання йому не вдалось — перешкодила війна.

У 1911-1912 рр. паралельно з О. Тисовським організовує учнівські скаутські гуртки у Філії Академічної гімназії та проводить з ними спортивно-військові заняття. За порадою І. Боберського запровадив для членів організації стару козацьку назву — пластуни. Петро Франко наголошував на фізичному вихованні пластунів, гармонії тіла і духа, що повинно було досягтись через пластові ігри. Написав і видав друком підручник «Пластові ігри», а пізніше, після війни, 1921 року, уклав і видав у Відні цілий ряд брошур і книжок на пластову тематику: «Пластові ігри і забави», «Як закладати пластові дружини», «Таборування», «Шведська руханка» та інші.

Іван Франко прихильно поставився до праці свого сина. Більш того, його вірш «В дорогу» (1884), покладений на музику композитором Я. Ярославенком (Вінцковським), став основою для пластового гімну (переробка тексту належить О. Тисовському).

Петро Франко дбав про поширення Пласту по усій Галичині, об'єднував існуючі провінційні пластові організації та створював нові осередки. Він організував два З'їзди представників Пласту, на яких створено "Організаційний Пластовий Комітет", опрацьовано статут, обговорено питання одностроїв, впоряду та ін. Навесні 1914 р. П. Франко зібрав у Львові з'їзд прихильників пластової ідеї. 28 червня 1914 р. у Львові відбувся величний Шевченківський здвиг молоді, на якому відбулася перша масова публічна маніфестація Пласту. Виступ пластунів був цілком організований Петром Франком. У липні 1914 р. провів перший стаціонарний табір у Чорногорі.

З початком війни Петро Франко зголосився до Української Бойової Управи, йому було надано військове звання поручника та призначено розвідковим старшиною. Займався залученням добровольців до Стрілецтва; очолював стрілецькі стежі на Сколівщині, де проявив себе у ворожих тилах вмілим розвідником. 1914-1917 рр. — командир сотні у Леґіоні Українських Січових Стрільців, 1918-1920 рр. сотник і референт летунства у Начальній Команді Української Галицької Армії. 1919 року одружився з Ольгою Білевич. У 1920-1922 рр. перебував у Відні.

По війні Петро Франко обіймав посаду учителя гімназії у Коломиї (1922-1930 рр.), старшого наукового співробітника науково-дослідного Інституту прикладної хімії у Харкові (1931-1936 рр.), учителя гімназії у Львові та Яворові (1936-1939); декана товарознавчого факультету Українського державного інституту торгівлі у Львові (1939-1941 рр.). Автор 36 зареєстрованих в УРСР винаходів, переважно з галузі переробки молока. Член НТШ. Уклав перший словник української хіміко-технологічної термінології. У 1940 р. був обраний депутатом до Верховної Ради УРСР.

Загинув від рук НКВД за нез'ясованих обставин в червні 1941 року.

Короткий фільм можна подивитися тут: http://infostore.org/info/5618508