Друль Григорій

Народився 9 вересня 1921 р. в с. Постолівка Гусятинського р-ну Тернопільської області. Середню освіту почав у Теребовлі й закінчив 1940 р. в Тернополі. Від 1942 до весни 1944 навчався в Медичному інституті у Львові.

Г. Друль (“Славко”, “Луговий”) став членом Юнацтва ОУН в 1937 році, відтак був активним членом ОУН у рідному селі, в повіті й окрузі Копичинців та на студіях в Медичному інституті у Львові.

В березні 1944 “Славко” перейшов у підпілля і став шефом медичної служби Подільського краю(зі спогадів Г. Друля), а також лікарем-фармацевтом Тернопільської області (у співпраці з Катериною Зарицькою та Галиною Дидик збирав та переховував аптечне постачання для УПА). Разом з д-ром Б. Савкою (“Софроном”) та д-ром Я. Олесницьким (“Ярий”, пластун — Лісовий Чорт, загинув взимку 1945 поблизу с. Поручин на Бережанщині) організовував вишколи медсестер УЧХ та перевишколи медиків для праці в медично-санітарних частинах УПА.

2 травня 1945 року, під час переходу на Вінниччину, разом із власною охороною потрапив у оточення в с. Козівка. Щоб не потрапити в полон, “Славко” вирішив покінчити життя самогубством. Однак пістолет двічі дав осічку, і Г. Друль спробував вийти з оточення, але знепритомнів від удару прикладом і потрапив у полон.

Розуміючи, що він є носієм важливої інформації, Г. Друль на допитах видав себе за свого товариша по інституту Северина Данилевича (після звільнення мав труднощі через два імені). Був засуджений до 15 років каторги і 5 років позбавлення прав. Впродовж 1946-1955 років відбував каторгу на Воркуті, а після звільнення, до 1960 перебував під контролем КДБ в Ухті, а потім на Тернопільщині. З 1948 КДБ проводив активний пошук Г. Друля; зрештою його видав односельчанин, що сидів з ним в одному таборі.

За непевною інформацією Г. Друль – пластун довоєнного заприсяження. Вже в роки незалежності він, очолюючи спілку політв’язнів та репресованих в м. Тернополі, він допомагав становленню Пласту в Тернополі, а також разом з Богданом Олексієм взяв участь в пошуках і перепохованні Я. Олесницького.

9 березня 2005 р. друг Григорій відійшов на Вічну Ватру і похований на Микулинецькому цвинтарі в м. Тернополі.

Допис написано на основі матеріалів, надрукованих в 32 томі Літопису УПА, монографії В. Окаринського “Пластовий рух на Тернопільщині”, а також на основі спогадів Г. Друля та Б. Олексія. Подав ст. пл. Андрій Буда, ПМ