Бучацький Олександр

о. Олександр Бучацький народився 9.III.1887 р. в Риманові к. Сянока на Лемківщині. Безжурно пробігають перші дитячі роки Олександра, серед численної вчительської сім'ї. Та коротко триває цей радісний час дитячих днів. У 8-ому році став сиротою. З того часу пробивається через життя сам. Зокрема нелегко приходиться йому вдержатися в державній гімназії в Сяноці, хоч туди переселилася його родина. З перших років гімназії мусить заробляти на життя лекціями, здобуваючи в такий важкий спосіб освіту. По закінченні гімназії записується спочатку на студії на правничий факультет університету у Львові, а пізніше на теологію.

У 1912 р. одержує свячення і працює як душпастир у Стрілиськах к. Львова, пізніше в Копичинцях та в Конюхах к. Бережан. Але внутрішній невідомий голос спрямовує його до Львова. Там доводиться о. Бучацькому переживати славні часи Листопадового Зриву. Після того доля казала йому ще раз повернутися до Конюх і помагати старенькому тестеві о. Сосенкові у праці.

До Львова повертається остаточно в 1920 р. і там працює як катехит у народних школах сестер Василіянок (вул. Потоцького, 95). За часів большевицької окупації під час другої світової війни заробляє на життя лекціями української мови. В 1940 р. стає парохом Богданівки та Левандівки на місце вивезених священиків. Важке запалення легенів перериває життєвий шлях цього видатного священика-громадянина в час важких матеріяльних умовин і народного лихоліття у большевицькій дійсності 22.XII.1940 р. Янівське кладовище прийняло Його до себе на вічний спочинок після важких трудів для української спільноти.

Діяльність на громадському полі проявляв Олександр Бучацький вже як учень 4 кляси. Тоді належить до гурта гімназійних учнів — громадських діячів, що розбуджували національну свідомість на Лемківщині. Юнак Бучацький належить до хору, організує театральний гурток, їздить по довкільних селах і допомагає організувати читальні Просвіти, хори, театральні гуртки. Не згасили запалу Олександра ні важкі умови життя, ні перепони з боку урядових чинників (дирекція гімназії, староство). Він, як всі інші пробудителі української свідомости на Лемківщині, вперто й послідовно йшов вперед, і тій праці завдячує Лемківщина своє відродження.

Студент Бучацький належить до студентської групи світлої пам'яти Адама Коцка. Бере в 1910 р. активну участь у боротьбі за Український Університет у Львові — вогнище української культури й науки. Як студент теології у Львові працює в т. зв. «Освітному Кружку», що разом зі світською студентською молоддю організував у Львові й Львівщині читальні Просвіти.

Священик Бучацький на всіх своїх парохіях проявляє незвичайну активність: організує читальні Просвіти, театральні гуртки, хори, кооперативи й веде велику освідомлюючу роботу серед селян. У Львові головним чином займається виховно-освідомлюючою роботою серед дітвори та молоді. Робить це як одинокий вчитель українець на годинах релігії для українців-школярів у польських народних школах. Різні труднощі, неприємності з боку польської шкільної влади, кількакратні дисциплінарні доходження не відстрашили о. Бучацького й не завернули назад з обраного шляху. Хоч як був навантажений обов'язками й перепрацьований, вільний час присвятив дітворі у позашкільних годинах, головно в організації «Пласт», а також ремісничій молоді. Питанню виховання, освідомлення й опіки над ремісничою молоддю прив'язував о. Бучацький незвичайно велику вагу. Правду кажучи, він був одним із нечисленних громадян, що глибоко розуміли цю проблему й практичною роботою-допомогою реалізував питання прожитку, вишколу та виховання української ремісничої молоді. Тому й взяв на себе важкі обов'язки голови ремісничої бурси, спершу на Пасіках, а пізніше при вул. Бартосівної на Личакові. Особливо активний був о. Бучацький на відтинку ремісничої молоді в рр. 1933 — 1939. Найбільшим його досягненням на цьому полі була будова нової ремісничої бурси при вул. Бартосівної, що її при великій допомозі Митрополита Андрея Шептицького й при муравлиній праці ініціяторів удалося закінчити недовго до війни. Справжня батьківська опіка, праця на численних вечірніх курсах з'єднали о. Бучацькому велику симпатію і любов його вихованків.

Багато часу жертвував о. Бучацький для Пласту. В 1928 р. приймає обов'язки коменданта Уладу Новиків. З цього року почавши, він виконує рік-річно аж до 1934 р. обов'язки коменданта таборів у Підлютому, а потім в Остодорі в новозбудованому, прекрасному приміщенні для новацького табору. Можна сміливо сказати, що табор в Остодорі — це духова дитина о. Бучацького. Його ідею та старання в тій справі вповні підтримав Митрополит Андрей, даруючи около 10 гектарів лісу на місце табору з правом вирубати дерево, з чого одержано весь деревний матеріял на будову. Був це великий — княжий дар Митрополита Андрея для пластового новацтва. Та всі дальші збірки грошових засобів, зв'язаних з коштами будови й вивінування зразкового табору, припали о. Бучацькому, й, мабуть, для найближчих співробітників є таємницею, як зміг він довести цілу справу будови до кінця.

Не від речі буде тут згадати, що о. Бучацький був одним із основників Уладу Пластових Сеньйорів (1930) і його І Куреня ім. скм. Степана Тисовського. За велику діяльність для Уладу Новиків В.П.Р. іменувала о. сен. Бучацького скавтмастром, а табор в Остодорі носив ім'я свого княжого патрона Митрополита А. Шептицького. Згадуючи про те, хочемо підкреслити взаємини між Митрополитом Андреєм і о. Бучацьким, що був немов зв'язковим між пластовою дітворою і незабутнім її Опікуном-Добродієм Митрополитом Андреєм. Митрополит зі сльозами в очах сказав до сина о. Бучацького, Омеляна, коли цей останній закінчив розказувати подробиці останніх хвилин життя і причини передчасної смерти свого батька: «Помер один із моїх синів».

о. скм. Бучацький ішов скелистим життєвим шляхом. Все своє життя дуже інтенсивно працював на громадському полі. Був незвичайно активний у численних товариствах: Т-во Українських Катехитів, Т-во Вдів і сиріт по священиках, Марійська Дружина, Просвіта, Рідна Школа, Спорт. Т-во «Україна», а особливо Пласт і Краєве т-во Охорони Дітей і Опіки над Молоддю. Працював на всіх ділянках українського життя, брав участь у політичному житті УНДО, любив спорт, займався громадською працею. Але найбільші заслуги поклав у праці для молоді, зокрема в Пласті для Уладу Новиків та в ділянці опіки, національного освідомлення і виховання, як теж професійного вишколу ремісничої молоді.