Заклинський Богдан

Заклинський Богдан Романович (09.08.1886, Станиславів, нині м. Івано-Франківськ – 02.04.1946, Львів) – публіцист, фольклорист, літературознавець, педагог, учитель народних шкіл в Галичині, Волині й Закарпатті. Військовий ступінь – підхорунжий УСС.

Правнук станиславівського бургомістра в 1809-1815 рр. А. Вісгофера (спогади прадіда передав Івану Франку). Перебуваючи з УСС на Волині (з осені 1916) найбільше причинився до видання букваря і читанки для 4-х класiв: «Матiрнє Слово», «Читанка для чемних дiточок», «Читанка для волинських дiтей» (Володимир-Волинський, 1917), якi мiстили матерiали та iлюстрацiї на волинську тематику і придiляли пильну увагу нацiональному вихованню. Співробітник комiсарiату УСС при губернському староствi в Кам’янцi-Подiльському (з 07.1918) завданням якого, як вiдзначалося в урядових документах, мала бути «допомога при органiзацiї шкiльництва та при заснуванню i веденню iнших культурно-освiтнiх установ, як рiвно ж захист iнтересiв населення». В УСС пербував також і рідний брат Богдана – Ростислав (1887-1974). Разом із братом Богдан був одним із співавторів «Антольогiї стрiлецької творчости» (1918). Вчителював у Великобичківській та (з 20.08.1925) Ясінянській громадських школах на Закарпатті. Відтак стає засновником Пласту у Бичкові (14.10.1923) та Ясені (10.9.1925). Депортований із Закарпаття та «республіки» чехословацькою владою (1927). Автор популярних краєзнавчих видань («Опис рідного краю» і «Мала географія України»), шкільних підручників (букварів й іншого), праць та статтей з педагогіки («Історія українського виховання», «Методика усного і письменного стилю для всіх шкіл» й ін.). Іменем братів Заклинських названо вулиця у Львові. У праці Єлизавети Домбровської «Видавнича діяльність Богдана Заклинського», що вийшла друком в Записках Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника у 2004 році (Вип. 12. – С. 447-463) подано бібліографію з 91 найменуванням.

Подав ст.пл. Юрій Юзич, ОЗО