Пласт: нарис витоків, історії, сьогодення

10-річчю відновлення Пласту в Україні присвячую.

Автор

Івано-Франківськ - 1999

Видання "Пласт: нарис витоків, історії, сьогодення" не претендує на роль глибокого і самостійного історичного чи історико-педагогічного дослідження. Воно радше є спробою цільної систематизації того, що міститься в найрізноманітніших виданнях, часто не доступних для пересічного читача, і покликане служити широкій популяризації знань про Пласт.

Огляд процесу заснування скавтінгу та його принципові засади, витоки Пласту із цих засад, динаміка розвитку його внутрішньої структури і форм зовнішнього вираження, їх особливості в різних регіонах України та в еміграції, роль Пласту і пластунів в історичних подіях, зокрема в  національно-визвольних змаганнях, процес його відновлення в Україні та сучасний стан організаційної структури і виховної системи є змістом видання. Запропонована автором література до окремих розділів дасть змогу читачам при потребі самостійно поглибити свої знання. Її перелік, знову ж таки, далеко не є виключним, а лише таким, яким користувався сам автор.

Видання рекомендується для внутрішньопластових вишколів та широкого кола читачів.

Зміст

Розділ I. На зорі скавтінгу ............................3

Розділ II. "Розвідництво для хлопців" - перша книга для  скавтів .....................................7

Розділ III. Поширення скавтського руху в світовому                  масштабі ...................................11

Розділ IV. Початки скавтського руху на Україні - Пласт .12

Розділ V. Пласт у Визвольних Змаганнях 1911-1921 рр. . 16

Розділ VI. Пласт в Галичині під польською займанщиною ..20

Розділ VII. Пласт на тихоплинній Волині ................30

Розділ VIII. Заборона Пласту на Волині та в Галичині і його існування в умовах підпілля .........32

Розділ IХ. Пласт на зеленій Буковині ...................34

Розділ Х. Українське скавтування на "Срібній Землі"                Закарпаття ...................................36

Розділ ХI. Пласт у міжвоєнній еміграції ................45

Розділ ХII. Пласт і пластуни в часі Другої Світової Війни та національно-визвольних змагань ..........47

Розділ ХIII. На чужині - збережена нитка пластової ідеї 52

Розділ ХIV. Відновлення Пласту в Україні і процес його                  розвитку ...................................56

Розділ ХV. Сучасний стан організаційної структури та виховної системи Пласту в Україні ...........66

Література .............................................70

Розділ I. На зорі скавтінгу

Одного чудового літнього дня 1907 року на англійському острові Бравнс, що в графстві Дорсет, сталася цілком рядова і непримітна, здавалось би, подія. Проте вже у зовсім недалекому часі виявилось, що вона започаткувала явище, яке глибоко вплинуло на розвиток людської спільноти.

Саме в цей день і на цьому далекому від люського допитливого ока клаптику землі метушилася невелика, але вкрай різношерстна і дивна для споглядання юрба юнаків. Без великого напруження уяви вгадувалося, що до цього екзотичного, як на існуючі суспільні мірки, товариства входили маленькі жебраки, ремісничі учні, діти міщан і, що найдивніше, нащадки лордів. Виконуючи чітки команди стрункого і з військовою виправкою чоловіка, вони розставляли велике шатро. А потім поділилися на чотири загони, кожен з яких отримав різну відзнаку кольоровою стрічкою і день за днем в напруженому темпі вправляються в руханці, теренових іграх, роблять походи в глибину лісу, будують плоти і здійснюють водні мандрівки...

Що звело цих таких різних дітей до спільного гурту? Яку роль поміж ними виконує цей немолодий вже військовик? Що за забаву вони проводять в цьому безлюдному місці? Чому...?

Аби припинити цю довгу вервечку запитань, я відразу ж відповім - так починав свою діяльність перший в світовій історії скавтський табір. Так, так! Не дивуйтеся. Саме так було започатковано скавтінг - рух молоді, що, без перебільшення, охопив весь світ. Оті 22 юнаки з різних суспільних прошарків - це перші скавти. А ставним і вже немолодим військовиком був перший в історії скавтінгу скавтмайстер і його засновник, генерал британської армії лорд Бейден-Пауел, пізніше широко знаний поміж скавтів всього світу як Бі-Пі.

Отож засновником скавтінгу став англієць лорд Бейден-Пауел. Саме реалізація його ідеї вже ось майже на сотню років заполонила романтикою пригод і розвідництва ("скавт" в перекладі з англійської - "розвідник", "шукач пригод") серця мільйонів юнаків, дітей та й дорослих прихильників скавтування. Адже з маленького острівця Бравнс скавтський рух охопив на сьогоднішній день весь світ і до нього входять більше 25 млн. скавтів з майже 170 національних скавтських організацій. Саме завдяки існуванню скавтизму десятки найбільших держав світу виховали в його рядах майбутніх президентів, генералів, сенаторів та інших поважних людей супільства. То хто ж він такий, генерал лорд Роберт Бейден-Пауел, в голові якого зародилася така геніальна ідея?

Народився Роберт Стефесон Сміт Бейден-Пауел 22 лютого 1857 року в священничій родині. Його батьком був священник і професор Оксфордського університету Джордж Бейден-Пауел, а його мати - дочка британського адмірала В. Т. Сміта. Її тато і дід Роберта Джозеф Брюер Сміт виїхав колоністом до Америки, одник вирішив повернутися до Англії і зазнав корабельної катастрофи. Отож в жилах Роберта текла кров священника і нащадка колоніста - відважного шукача пригод. До того ж, ім`я Роберт Стефенсон - це ім`я його хресного тата, що був сином Джорджа Стефенсона -винахідника залізниці. А кажуть, що хресні також передають своїм похресникам риси характеру. 

Вже раннє дитинство не сприяло тому, аби Роберт ріс надто розніженим. Коли йому було лишень три роки, помер тато, залишивши на руках у матері гурт маленьких дітей. Він сам був восьмим з десяти дітей, найменшому з яких виповнилось всього три місяці. Однак всіх їх мама намагалася виховати життєво зарадними, фізично витривалими і самостійними. Довготривалі подорожі власним парусним човном разом з чотирма іншими своїми братами водами морського узбережжя в будь-яку пору року і будь-яку погоду, полювання в лісі та захоплюючий процес вистежування птахів і тварин рано загартовували тіло і характер, прививали любов до природи, пізнання основ виживання в ній. Роберт мав широку гаму захоплень: грав на піаніно, скрипці, мав акторські здібності, організовував першопрохідницькі експедиції в навколишні ліси. В школі особливо вирізнявся знанням природничих дисциплін та в спорті. Пізніше все це знадобилося при вступі на військову службу та й на самій службі. На відбірковому іспиті серед кількасот інших кандидатів він зайняв друге місце і зразу ж був призначений до гусарського полку, поминувши стажування в офіцерській школі. Під час службі в Індії Роберт спеціалізувався по військовій розвідці і запроваджував в ній свої оригінальні методи. Прийшлось йому також побувати в Афганістані, на Балканах, на Мальті, в Південній Африці і, звичайно ж, брати участь в колоніальних війнах, які Англія, як велика колоніальна держава, вела майже постійно. Набуті в дитячі роки вміння удосконалювалися під час цих воєн, полювань в джунглях Індії та Африки, проживання серед лісовиків Канади. В Індії Роберт Бейден-Пауел здобув бажаний для всіх відважних мисливців трофей за полювання на дикого кабана (звіра, якого називали "той, що відважується пити воду з одної калабані з тигром") тільки за  допомогою незначної зброї - малого списа.

Тубільці Африки за його відвагу і розвідницькі вмілості прозвали Роберта "імпіза", тобто "вовк, що ніколи не спить". Спритність, загартованість, витривалість, знання місцевих природних умов дозволяли не тільки виживати, але й успішно просуватися по службі.

Важливим періодом життя як для Бейден-Пауела в застосуванні його розвідницьких методів, так і для заснування майбутнього скавтінгу стала англо-бурська війна в Південній Африці, що тривала з 1899 по 1902 роки. В ній Роберт Бейден-Пауел вже брав участь у чині полковника. Саме в екстремальних для англійського війська умовах  оборони стратегічно важливого містечка Мейфінга, яке тубільці  називали  "вуздечкою  Африки", полковник Роберт Бейден-Пауел зрозумів, яку роль для держави має відповідне виховання молоді.

217 днів під його командою це місто втримували англійські війська. Прекрасно озброєні і вишколені, вони, однак, невпинно танули в своїй силі. Йому завдавали втрат  примітивно озброєні місцеві тубільці. Особливо їхня молодь вражала загартованістю, витривалістю та вмінням використовувати сприятливо для себе природні умови. Врешті до вишколювання юного поповнення вдалися і англійці. І незабаром вихованці  набраного кадетського гуртка хлопчаків також почали показувати чудеса  героїзму  і  винахідливості, особливо в розвідницьких справах.

Оборона Мейфінга принесла Бейден-Пауелові високі почесті. В чині генерал-майора він повернувся в 1901 році до Англії. Однак в недалекому вже часі бойовий генерал вирішив більше не продовжувати військової кар`єри, а залишок свого життя присвятити вихованню молодого покоління. До того ж не просто вихованню, а виробленню такої його системи, щоб воно не було обтяжливим для вихованця, а органічно втягувало б юнака в захоплюючий світ гри і романтики на лоні природи. "Я так радувався тим різнородним життям, що сам собі подумав - а чому хлопці вдома не могли б його попробувати? Я знав, що кожний хлопець, в жилах якого тече гаряча кров, є жадним на пригоди та життя на вільному повітрі", - писав він сам пізніше.

"Королева морів" Велика Британія відчула симптоми поступового занепаду своєї могутності. Лорд Бейден-Пауел зрозумів його причини і побачив шлях порятунку своєї Батьківщини. Вона потребувала нового покоління патріотів - не розніжених  аристократів, а загартованих духовно і фізично в постійній боротьбі та змаганнях вірних синів вітчизни. Оскільки в буденному житті не завжди ставало місця боротьбі і змаганням, то їх слід створювати штучно, запровадивши своєрідну гру, в якій би вони були. Таким чином життя молодої людини повинно перетворитися в суцільну "Велику гру". Бажання держави і її великого патріота зіткнулися. Дещо пізніше, в 1910 році, саме король Великої Британії Едвард VII, порадив Байден-Пауелові покинути військову службу, вважаючи, що поширенням своєї виховної методи він більше прислужиться вітчизні.

Отож Бейден-Пауел бачив ціль і знав, яким шляхом її можна осягнути. Священнича родина привила йому глибокі християнські цінності і він знав, що цільну духовну особистість формує віра в Бога. Житя в природі, її знання і випробування на життєвому шляху надали йому фізичного гарту і витривалості. Батьківщина забезпечила йому блискучу кар`єру та почесті, дозволивши реалізувати все те, що сам в собі він наполегливо виховував. Тому його досвід підказував, що Бог, Батьківщина, Життя в Природі, Самовиховання, Допомога Іншим повинні стати основними складовими елементами задуманої "Великої гри". Той факт, що його книжка для вояків про основи розвідництва мала величезний успіх і в хлоп`ячих школах Британії, де її використовували як читанку, додавав впевненості, що він стоїть на правильному шляху.

Чи Бейден-Пауел був єдиним, хто до цього часу виробив такі погляди на виховання підростаючого покоління? Очевидно, що ні. Не тільки власний досвід, але й кращі  набутки європейських педагогів він використав для реалізації своїх ідей.

Особливе місце серед них належить і сучаснику Бейдена-Пауела Ернесту Сетону Томпсону, що народився в 1860 році. Талановитий письменник та педагог в одній особі, він написав такі захоплююючі книги, як "Дикі звірята, котрі я пізнав", "Філософія життя серед природи", "Індіани пустелі". Саме в них він розвинув свої думки щодо пізнання природи і виховання серед неї. Недарма його називали "апостолом природи".

Ці думки Сетон Томпсон випробував і на практиці, проживаючи в Канаді, куди його родина переїхала з Англії. Він створював "індіанські організації", влітку проживав  з  своїми вихованцями серед природи, вивчав з ними поведінку птахів і тварин. Сетон Томпсон був переконаний, що природа може позитивно виховувати людину, позбавляти її поганих рис характеру і сприяти переосмисленню сенсу життя. Таким чином, саме він організував властиво перший скавтський гурток ще в 1902 році, який носив назву  "Товариство березової кори". Врешті, Сетон Томпсон в 1906 році заснував "Лісову школу Америки", а коли почав поширюватися заснований Бейден-Пауелом скавтський рух, став шеф-скавтом Америки.

Іншим сучасником і співвітчизником Бейден-Пауела був Вільям Сміт, який організовував в Англії т. зв. Бригади Хлопчаків (Вoys Brigades). Байден-Пауел зустрічався з ним та  спостерігав за діяльністю Бригад. Він не погоджувався з мілітарним характером підготовки і вважав, що їй на зміну має прийти "невимушена, погідна і радісна атмосфера" співжиття в цих утвореннях. Погоджуючись з цим, власне Сміт і запропонував Бейден-Пауелу опрацювати відповідний проект.

Розділ II. "Розвідництво для хлопців" - перша книга для скавтів

Ось так Бейден-Пауел прийшов до першого скавтського табору на острові Бравнс і ось так розпочав він свою "Велику гру" та заснував організацію скавтів. Але ж ця гра, як і будь-яка інша, потребувала правил. Тому паралельно з початком практичної реалізації своїх намірів він пише та видає в 1908 році книгу "Розвіднитво для хлопців" (Skouting  for boys"). Саме вона і містить основи скавтування, себто правила тої "Великої гри". Концепцією Бейден-Пауела зацікавився відомий видавець Артур Пірсон, який і посприяв у виданні книги. Вона мала шалений успіх. Вже в перший рік її видання було розпродано 200 тис примірників. Щоб відповідати на незліченні запитання, Бейден-Пауел змушений був відкрити спеціальне бюро.

Бейден-Пауел в своїй книзі перш за все подає ті риси і навики, набути яких повинен прагнути кожен, хто хоче стати скавтом. До них належать:

1) життя серед природи;

2) лісівництво;

3) лицарськість;

4) рятування життя;

5) витривалість;

6) любов до своєї батьківщини.

Вступаючи до організації скавтів, кожен з хлопців перш за все мав скласти пробу учасника. Вона не була надто складною, однак показувала, що той, хто її склав, вже  таки щось вартує за своїми особистими якостями. В подальшому вся участь у "Великій грі" розвідництва була побудована на подоланні все вищого ступеню проб шляхом постійного самовдосконалення - на ступінь скавта-розвідника, а потім на ступінь скавта-скоба.

Лише після проби учасника проводилося іменування скавтом. При цьому іменований складав Присягу такого змісту:

На свою честь присягаю, що робитиму все, що в моїх силах, щоб:

1. Виконати свій обов`язок супроти Бога і Короля.

2. Повсякчасно помагати іншим.

3. Слухати Скавтського Закону.

Сам факт складання Присяги діяв мобілізуюче і настроював, що хоч скавтування - це гра, але аж ніяк не легка та жартівлива.

Очевидним є те, що ця Присяга вказувала на той юнацький ідеал, який повинен би плекатися в організації скавтів. В її першому пункті Бог уособлював християнські чесноти гуманності, а Король - рідну Батьківщину. Отож найперше саме цим символам присягав віддавати всі свої здібності та себе вдосконалювати кожен скавт.

Другий пункт присяги вказував на те, що скавти свято бережуть шляхетні традиції  європейського лицарства. Адже середньовічні лицарі готові були в будь-який час прийти на допомогу тому, хто зазнав несправедливості і для них власна честь, честь Вітчизни і свого віровизнання були дорожчими за будь-що.

Недарма і Скавтський Закон дуже нагадує Лицарський Кодекс. Цей Закон складав зміст третього пункту Присяги і звучав так:

1. Честі скавта треба довіряти.

2. Скавт вірний королеві, своїй  батьківщині, своїм скавтським провідникам,  своїм батькам, своїм службовцям і своїм підлеглим.

3. Обов`язок скавта - бути корисним і помагати іншим.

4. Скавт - приятель усіх і брат кожного іншого скавта без різниці його класової приналежності.

5. Скавт лицарський.

6. Скат - притель тварин.

7. Скавт слухняний без застереження наказам своїх батьків, гурткового чи скавтмайстра.

8. Скавт посміхається серед всіх труднощів і не нарікає на них.

9. Скавт ощадний.

10. Скавт чистий у думці, слові і ділі.

В подальшому, коли скавтинг набув світового поширення, всі скавтські організації безумовно дотримувалися того, що ці пункти Скавтського Закону повинні бути присутніми в Національному Скавтському Законі. Вони могли доповнюватися, конкретизуватися тощо, але не відкидатися.

Цілком логічно, що як і середньовічні лицарі, скавти мали своїм опікуном святого Юрія. Як і лицарі, вона вживали також подібний клич - "Будь готовий!".

Як і будь-яка організація, організація скавтів мала свої символи та атрибути.

Для скавтів відзнакою служила біла трилиста лілія, що вказувала на три пункти Скавтської Присяги. Окрім того, маючи стилізовану форму стріли, вона вказувала на правильну дорогу, все вгору - до нових висот самовдосконалення і до нових звершень. Ця лілія стала основою відзнаки всіх скавтів світу і будь-яке відображення їх національних символів можливе тільки в поєднанні з нею. Окрім самої лілії, під нею також знаходиться зображення скрученої стяжки з гаслом "Будь-готов". ЇЇ кінці загнуті так, немов кутики уст скавта, що будь-яку справу виконує радо і з усміхом. Під стяжкою розміщено мотузок з вузликом, що нагадує про обов`язок скавта щоденно зробити добрий вчинок. Скавт діставав право носити відзначку тільки після здачі проби учасника.

Мали скавти і свою розроблену форму однострою. Її первісний варіант також запропонував Бейден-Пауел, виходячи з свого вояцького досвіду. Однострій був зручний, практичний і захищав від всякої негоди. З невеликими змінами він прийнявся серед всіх скавтів світу. Неодмінним атрибутом до нього була також скавтська палиця. Як і весь однострій, вона мала неоціненне практичне значення - в подоланні перешкод, вимірюванні відстані, будови переправи, ношів тощо.

Оскільки кожен скавт мав однострій, то це зобов`язувало його і до відповідного поводження, що мало характер військового. При зустрічі він вітався піднесенням трьох пальців правої руки до свого капелюха, що теж нагадувало про три пункти Скавтської Присяги. Відмінно вітаються скавти і при потиску руки - вони стискають один одному ліву долоню.

Ще більшої романтики військовика та здисциплінованості кожного скавта надавала організаційна структура. Вона була побудована на гуртковій системі. Кожен гурток хлопців обирав з-поміж себе    лідера - гурткового. В ньому скавти відчували відповідальність не тільки за себе особисто, але й за спільну гурткову справу. Гурток сприяв тому, що життєві перешкоди долалися з більшим успіхом. Він діяв на основах самоуправління і роль скавтмайстра, як старшого приятеля, зводилась до того, аби цю діяльність спрямовувати своїми порадами. Гурток мав свою власну назву, як правило, за іменем місцевих звірят чи птахів, прапорець з його зображенням та гурткове гасло.

Гуртки в свою чергу об`єднувалися в більші організаційні одиниці - курені. Органом, що покликаний ним управляти, була Рада Гурткових, до якої входив скавмайстер і гурткові. В багатьох випадках скавмайстер буває на сходинах Ради Гурткових, але не приймає участі в голосуванні. Цим самим підкреслюється той факт, що скавти самі управляють своїми справами, а в нього поради просять лиш при необхідності.

В своїй книзі "Розвідництво для хлопців" Бейден-Пауел подав основи набуття всіх тих знань і навиків, якими повинен володіти скавт. До них належать:

1. Мандрівництво, а саме:

- життя серед природи;

- морський і повітряний скавтінг;

- надання сигналів та наказів на далекі відстані.

2. Таборове життя, а саме:

- піонерство, іншими словами - вміння першопрохідництва;

- таборування;

- таборове куховарство.

3. Стеження, а саме:

- спостерігання "слідів", тобто помічання різних подробиць;

- вистежування по слідах;

- читання "знаків", тобто роблення висновків за поміченим.

4. Лісівництво, а саме:

- підкрадання;

- тварини, тобто найширші знання про них;

- рослини, тобто найширші знання про них;

5. Витривалість скавта, а саме:

- як стати дужим;

- звички, що дають здоров`я;

- як запобігати захворюванню.

6. Шляхетність лицарів, а саме:

- лицарськість супроти інших;

- самодисципліна;

- самовдосконалення.

7. Рятування життя, а саме:

- приготованість до нещасливих випадків;

- як поводитись при нещасливих випадках;

- допомога іншим.

8. Громадянські обов`язки, а саме:

- державна приналежність;

- обов`язки скавта-громадянина;

- "приятель всього світу".

Фактично поданий перелік становить оглядовий зміст книги Бейден-Пауела і хоч наскільки він є тезисним, але дає достатнє уялення про те, який ідеал вихованця скавтінгу та шляхи його досягнення бачив перед собою Бі-Пі, започатковуючи  "Велику гру". Володіючи хистом художника, він особисто проілюстрував книгу 200-ми малюнками.

Якщо коротко підсумувати, то скавтська система виховання має за мету сприяти всебічному розвиткові молоді, формувати з неї відповідальних громадян своєї національної спільноти та членів місцевої і міжнародної спільноти. Вона базується на таких трьох обширних принципах: "Обов`язок перед Богом", "Обов`язок перед іншими", "Обов`язок перед собою". Методика цієї системи включає в себе такі складові елементи:

- Присяга і Закон, як моральний кодекс, в якому об`єднанні базові принципи скавтінгу;

- діяльність на відкритому просторі, співжиття з природою, частинкою якої є і сам скавт;

- служіння іншим через плекання гуманістичних ідей, почуття власної відповідальності за інших, намагання зрозуміти інших, участь в житті людської спільноти;

- самовиховна праця в малих групах (пізніше їх назвуть патрулями), через які набирається перший життєвий досвід;

- навчання в розрізі поступових і стимулюючих програм розвитку через діяльність в грі та реальній ситуації, де є можливість порівняти свої можливості з можливостями інших;

- самовиховання і самодисципліна.

Значно пізніше, в 1977 році, 26 Всевітня Скавтська Конференція в Монреалі після довголітнього вивчення на всесвітньому рівні укладе офіційне формулювання "Фундаментальних Основ Світового Скавтського Руху".

Розділ III. Поширення скавтського руху в світовому масштабі

Заледве книга "Розвідництво для хлопців" з`явилася в книгарнях, як почали масово по всій Англії та за її межами засновуватися скавтські гуртки і курені. І сильніші, і слабші країни відчули в скавтингу потребу. Одні прагнули зберегти свої позиції в світі, інші - здобути їх собі. Але в обох випадках для цього слід було виховати нове покоління громадян-патріотів, а скавтинг показував шлях до цього. В скорому часі книгу було перевидано на 35 мов світу. Сам Бейден-Пауел закликав скавтів у всьому світі: "Думайте передовсім про те, як можна допомогти своєму краєві, щоб він здобув належне місце в змаганнях народів світу".

В 1912 році Бейден-Пауел вирішив здійнити кругосвітню подорож, щоб зустрітися зі скавтами різних країн світу. Це дало початок переходу скавтингу з  етапу заснування окремих національних організацій до етапу поєднання його в світове братерство. На нещастя Перша Світова Війна перервала на деякий час цей процес.

Та все ж після її завершення в 1920 році скавти всього світу таки зібралися в Лондоні на свій перший збір - Джемборі. На ньому весела ватага різномовних скавтів проголосила Бі-Пі Начальним Скавтом Світу. І хоча пізніше заслуги Бейден-Пауела король Англії Юрій V відзначив титулом лорда, однак для всіх скавтів він назавжди лишився, як Бі-Пі. До речі, він прийняв титул лорда Бейден-Пауела оф Гілвела від назви закладеного ним міжнародного вишкільного центру.

За цим Джемборі в 1924 році настала черга вже другого, який відбувався в Данії, потім третього - 1929 року в Англії, четвертого - 1933 року в Угорщині, п`ятого - 1937 року  в  Голландії... Врешті Джемборі перетворилися на регулярну форму світового скавтського спілкування. Наприкінці 20-х років у всьому світі скавтів вже нараховувалось понад 2 млн. членів і членкинь. Адже Бейден-Пауел заснував в 1909 році також рух скавток, а його дружина стала провідницею скавток у всьому світі. Тому, окрім Джемборі, в 1929 році виник і такий орган для координації руху, як Міжнародне Скавтське Бюро з осідком в Лондоні. Само зрозуміло, що очолив його також Бейден-Пауел. 

А завершуючи свою стежку життя в 1941 році і маючи 83-літній вік, Байден-Пауел знав, що його дітище вже не зітре ніякий вітер людської історії. До цього часу він ще написав ряд посібників для скавтування: "Підручник для вовченят" (1916 р.), "Мої пригоди на службі розвідника" (1916 р.), "Підручник для скавтмайстрів" (1920 р.), "Що скавти вміють робити" (1921 р.), "Мандрівка за успіхом" (1922 р.). А всього йому належить авторство 32 книг. Окрім того, про нього також говорять, як про знаменитого вояка,  письменника, митця-маляра, актора, прекрасного організатора. Він також був добрим графіком і живописцем, цікавився різьбою та аматорськими фільмами, був почесним докторо шести університетів, отримав 28 закордонних та 19 скавтських нагород і відзнак. Чим не наочний приклад різностороннього самовиховання для скавтів! У своєму передсмертному листі він написав, звертаючись до скавтів всього світу: "Дійсний  спосіб,... як досягти щастя - це роздавати щастя іншим. Намайгайтеся залишити цей світ трохи кращим, ніж ви його знайшли...". Не виникає сумніву в тому, що сам  Бейден-Пауел, помираючи, залишив цей світ кращим!

Розділ IV. Початки скавтського руху на Україні - Пласт

Перший активний сплеск до поширення скавтського руху в світовом масштабі припадає на 1911-1912 роки. Чому саме на ці роки? Очевидно, з декількох причин. До таких належить і той факт, що після видання книги Бейден-Пауел "Розвідництво для хлопців"  в 1908 році потрібен був деякий час для широкого ознайомлення в світі з її змістом. Однак не менш важливою була і та причина, що світ готувався до великої війни. Кожна з країн, яка знала, що війна торкнеться і її, потребувала для захисту своїх інтересів загартованих фізично і духовно громадян-патріотів. Скавтизм давав для цього якнайкращі можливості. Тому на цьому першому, передвоєнному, етапі поширення він набирав дещо мілітарного забарвлення.

Серед інших країн світу не винятком була і Україна. Після появи скавтського руху відомості про нього появляються в обох її частинах, розділених поміж Російською   та    Австро-Угорською імперією. Разом з відомостями виникають і спроби заснувати власну скавтську організацію. Перші скавтські осередки виникають на Східній Україні - в  Бахмацькому повіті на Катеринославщині (1909 рік), а в наступні роки також в Харкові, Луганську, Ізюмі, Слов`янську. За винятком хіба бахмацького оередку, їх з величезною долею умовності можна було назвати українськими національними тільки з огляду на склад учасників цих скавтських дружин. В своїй діяльності керувалися вони книгою  "Юньій разведчик", російським варіантом бейден-пауелівського "Розвідництва для хлопців", і мали проросійський мілітарний характер.

З об`єктивних обставин перші середки українського скавтингу пустили глибоке коріння в врешті прижилися в Галичині - визнаному "П`ємонті" національного відродження. Подих передвоєнного часу також поклав на них свій відбиток мілітаризованості. І це закономірно, адже основною проблемою для української суспільності було об`єднання нації та створення власної міцної держави.

Перший скавтський гурток у Львові восени 1911 року заснував студент Львівської Політехніки Іван Чмола. До нього входили учні Академічної  гімназії, студенти  Львівського Університету, Торгівельної школи, Головної державної семінарії, Жіночої Семінарії Українського Педагогічного Товариства та Семінарії Сестер  Василіянок. Характерно, що від перших сходин сам організатор гуртка заявив: "Наш скавтінг не має бути забавкою, а з нього має зродитися наше рідне українське військо". І Іван Чмола дотримав своєї настанови - програма діяльності гуртка включала стріляння з кріса та бравнінга, сигналізування, стеження, військові вправи з маршами тощо. Володіючи англійською мовою, Чмола робив переклади з праці Бейден-Пауела і тому,  попри мілітарний характер, його гурток таки дотримувався основоположних засад  скавтингу. Першим підсумком його діяльності став двотижневий вишкільний табір на Говерлі влітку 1912 року. До слова сказати, це був перший українький скавтський табір. Сучасники дещо пізніше називали гурток Івана Чморли "першим тайним військовим  гуртком  "Пласт".

Організатором другого скавтського осередку у Львові став Петро Франко - син  славетного класика української літератури. Вчителюючи, він дещо пізніше за Івана Чмолу, в грудні 1911 року, створив таємний скавтський гурток при Академічній  гімназії, до якого ввійшли учні її старших класів. Згодом він створив ще один такий гурток при Жіночій Семінарії Українського Педагогічного Товариства. В своїй праці він також опирався на англійський підручник Бейден-Пауела, а також на переклад польського автора Мелковського. Його гуртки переросли в достатньо широку організацію, яка нараховувала біля 120 членів і проіснувала до початку Першої Світової Війни. На відміну від гуртка Івана Чмоли, основою програми діяльності своїх  гуртків  Петро Франко поставив фізичний вишкіл.