Пласт з перспективи часу

Пласт з перспективи часу, – це сімдесят років існування самовиховної української організації. Сімдесят років – це довгий період часу, особливо, коли мова про українські установи чи організації; це час активного життя понад двох людських поколінь, їхніх осягів і спадщини, що вже другий раз передається наступним поколінням – саме тепер.

Пласт належить до небагатьох українських організацій, що про них можна говорити й писати – з перспективи часу. Пласт як молодеча організація досі перетривав заборону свого існування в декількох державах, що стали гнобителями нашого народу, був переслідуваний поліційними органами окупаційних урядів, особливо тоталітарних, і, природно, пережив відхід першого покоління пластунів. Цю свою живучість і витривалість Пласт завдячує цій ідейній основі, що на ній зросла організаційна будова й яка не втратила своєї вартости й притягаючої сили для молоді, як і для старших, по сьогодні.

Заслуга в тому – в першу чергу, основника української скавтової організації Пласт Олександра Тисовського-Дрота. Це він зумів своїм творчим умом пристосувати ідеї і правила самовиховання молоді, що були подумані Б. П. (Бейден-Пауелем) для виховання чи радше самовиховання провідної верстви світової Брітанської імперії, до потреб виховання молоді народу, що, розділений державними кордонами, перебував у неволі двох могутніх імперій.

Це Дрот зумів відразу створити окрему виховну систему, що забезпечувала всестороннє виховання молодої повновартісної людини, при чому встановлена була так дуже важлива й потрібна рівновага – між ідеалами вселюдськими й національними, між обов’язками громадянина й власними потребами одиниці, між духовим життям душі й плеканням здорового тіла. Наскільки Дрот і його послідовники здійснили основну мету Пласту – виховати повновартісну українську людину громадянина, можна легко переконатись, коли заглянути в життєписи багатьох одиниць провідного активу українського національного життя за час від Першої світової війни й аж по сьогодні.

Ми переконаємось, що більшість цих одиниць пройшли пластову школу виховання. Між ними є світлі постаті, що віддали своє життя у боротьбі за незалежність і самостійність свого народу, деякі – вже в часі Визвольної боротьби в роках 1918-1922, а багато інших – у збройній боротьбі з окупантами України часу Другої світової війни, а то й пісня неї. Між жертвами переслідувань ворожими режимами свідомих і провідних українських громадян завжди була й є велика кількість пластунів.

Вже перед Другою світовою війною, а особливо на поселеннях великої еміграції після тієї війни, багато провідних місць і постів в українському політичному, громадському, культурному, науковому й господарському житті займали й займають вихованці Пластової організації. А дехто з них займає і провідні становища в поодиноких ділянках життя країни свого поселення. З перспективи часу – це великий успіх Пласту, а також цілого суспільства. Цьому суспільству від початку свого існування готовий був і є служити Пласт.

З перспективи часу, – може саме тепер, коли кінчається третє чвертьсторіччя існування нашої організації і коли серед наймолодшого її доросту скоро будуть вже правнуки – четверте покоління – перших пластунів, час на підсумки того вкладу, що його зробила в національне життя українського народу – жертвами й муравлиною працею виховання нових поколінь – одна українська організація – Пласт.

З перспективи часу, – киньмо оком на Пласт, як українську організацію, що існує в країнах поселення української еміграції й іхміграції – вже тридцять п’ять років, себто проміжок часу, що є довшим, як час існування Пластової організації у будь-якій частині України перед тим. За весь цей час Пласт зумів зберегти свої ідейні основи, провідні ідеали, свою мету, організаційну єдність і, щонайважливіше, – своє українське національне обличчя.

Тому з перспективи часу належить віддати шану й виявити вдячність тому невеличкому гуртові зацілілих видобит-ків, але великих оптимістів і ентузіястів, що на ціле своє життя залишились вірними Пластовій Присязі, й через бурі та негоди великої і страшної війни, що була для них особливо жорстокою, винесли зі собою на чужину великі ідеали та казку пластового життя.

За це їм велике Спасибі від усіх нас, що з ними або після них мали щастя пережити приємні хвилини пластування, але одночасно також змогли приготувати себе до трудів і негод нелегкого життя на поселеннях.

Коли поглянути на відновлення діяльности Пласту восени 1945 року в таборі т. зв. переміщених осіб Карльсфельді біля Мюнхену з перспективи часу, то треба з притиском сказати, що це була одна з найважливіших подій української еміграції в її початковій стадії. Бо діяльність Пласту в наступних роках у різних країнах поселення забезпечила українське національне середовище для великої частини української молоді. Це середовище зберегло більшість цієї молоді від мішаних супруж, неминучої в такому випадку асиміляції та причинилось чимало до виховання провідної кадри української діяспори. Треба при цьому ствердити, що виховна система Пласту виявилась дуже придатною й успішною, коли мова про виховання молоді в особливо складних обставинах еміграції й українських поселень у розсіянні. Наголошуючи обов’язки, що їх має супроти України український юнак і юначка, Пласт, однак, не ізолював своєї молоді від довколишнього світу, хоч охороняв від згубних впливів і тим самим заощадив чималій кількісті молодих людей розчарувань власним середовищем і тим самим зберіг їх для своєї спільноти.

З перспективи часу, – стає чимраз більше очевидним факт, що Пласт виконав дуже важливе завдання серед української еміграції, як і перед нею в Україні, від часу закінчення Другої світової війни.

В останніх двох роках (1979-1980 рр.) відбуваються відзначування і святкування ювілеїв 30-річчя існування численних українських організацій – громадських, політичних, молодечих, а навіть релігійних, що їх заснували в різних осередках у цій країні нові іміґранти відразу після свого прибуття в роках 1949-1950. Не всі ті організації, часто живцем перенесені з-за океану, зуміли пристосувати свою діяльність до нових обставин, і з часом перестали існувати. Інші існують по сьогодні й сповняють – кожна з них за своїм призначенням – важливі функції у системі організованого життя української громади в ЗСА. Між ними не останнє місце, коли йдеться про важливість і успіхи, займає Пласт. Станиці Пласту, що в 1949-1950 були зорганізовані в усіх більших осередках українського поселення у ЗСА й Канаді, Австралії, Аргентині, Великобрітанії існують до сьогодні.

Тридцять років – це проміжок часу, що охоплює творче життя однієї генерації. Хоч 30-річчя не являє з себе момент, що традиційно вважається ювілейним, то однак, коли мова про організації чи установи, – це влучна часова межа для того, щоб відзначити й вшанувати дотогочасний період їхнього існування саме в час, коли приходить чи повинна прийти в їхній праці зміна генерацій.

З перспективи часу, – показником успішности існування і праці будь-якої організації є збірний успіх всіх її складових частин. Тридцять років існування й успішної виховної праці Пластових станиць у багатьох осередках української діяспори є саме тим показником успіху матірньої організації Пласт у його службі українській спільноті на поселеннях.

З перспективи часу, – 30-річне існування і діяльність Пластової організації у цій країні – це виховання і підготова до життя та праці цілого одного покоління українських громадян; – це поважне число молодих українських подруж; – це більшість активних сьогодні в українському житті молодих громадян і громадянок; – це врешті ціла генерація висококваліфікованої і свідомої української інтелігенції, що корисно відрізняється своїм фаховим знанням і здобуває визнання та відповідальні пости у цьому, т. зв. американському, суспільстві, що відоме зі свого конкуренційного наставлення до змоги в житті.

Все це належить уважати не лише успіхом поодиноких людей, а також Пласту і всієї української громади. Було б дуже цікаво побачити ці успіхи в формі статистичних зіставлень і чисел взагалі. Може колись хтось і це зробить.

Хочеться вірити й надіятись, що українська молодеча самовиховна організація Пласт буде й в майбутньому так само успішною у своїй праці над вихованням наступних поколінь української молоді, як вона була в минулому. Ми бажали б, щоб якнайбільше української молоді мало змогу пройти самовиховну школу Пласту.

Ми віримо, що це станеться, коли Пласт зможе вільно існувати й діяти в Україні. Ми сподіваємось, що сучасні й майбутні покоління пластунів, що виростатимуть і виховуватимуться у пластових осередках української діяспори, збережуть незмінними основні вартості Пласту.

Ми певні того, що прийде час, коли ці ідеали й основи Пласту майбутні покоління пластунів емігрантів передадуть молоді на Батьківщині, де вони – ці ідеї, основи і принципи – і зродились. Передадуть вони туди й довголітній, багатий і з трудом набутий досвід виховної праці.

Такі думки, Дорогі Друзі й Подруги Пластунки, насуваються з перспективи часу, часу майбутнього, може навіть далекого, але не менш ваговитого й успішного для нашої, дорогої нам усім організації української молоді – Пласт.

Пластовий шлях. – 1981. – Ч.1 (64). – С.27–31.