Українська English Deutsch Polska Русский

Писати історію Пласту…

Головна Пластова Булава вирішила підготовити видання історії Пласту для відзначення його 60-ліття. Пласт тричі робив конкретну підготову до видання своєї історії. Але пляни не могли бути повністю здійсненими, тимчасом рукописи пропадали або залишалися незакінченими. Ті, що бралися реалізувати це діло, за кожним разом дошкульно відчували недостачу мате­ріалів і джерел для використання і опрацьовання.

Тепер редактори історії Пласту стоятимуть ще раз перед цією самою проблемою: де знайти матеріяли, документи, джерела до історії Пласту? А як­що не пощастить тепер документально опрацювати та видати історію Пласту (за роки 1911-1971), то за десять чи двадцять літ дослідники натраплять на ще більші труднощі та ускладнення. Бо ж історію “треба писати кожного дня”! Свідомість обов’язку кожночасно підготовлювати видання історії Плас­ту має бути живою на всіх щаблях організації і на кожному етапі її розвитку. Для цього потрібні деякі методично-виховні та організаційні заходи.

Які передумови маємо здійснити, щоб сучасний і манбутний дослідник міг написати вичерпну історію Пласту?

Пластова бібліографія

Найважливіший матеріял для історика становить бібліографія предмету, що він його вивчає. Дотепер немає бібліографії пластових видань і писань про Пласт. Поточні бібліографічні огляди в журналах та інших виданнях не систематизовані і не вичерпні.

Не було б дуже трудно скласти таку бібліографію, якщо існувала б будь-де в одному місці збірка пластових видань – в якомусь музеї, архіві, в публічній або й приватній бібліотеці. На жаль, пластові (і не тільки пласто­ві) видання розпорошені по всьому світі. Їхнє зібрання (фотокопіюючи унікати) було б нелегким, але вдячним завданням для аматора-збирача. Адже про будь-яку державну підтримку для того роду акції в наших умовах годі говорити.

Головний пластовий архів

Про архівну ситуацію в Пласті коротку, але істотну замітку написав О. Бойчук (див. “П. Ш.” ч. 2, 1971). Говоримо про архіви станиці (теж поодино­ких гуртків чи куренів), про архіви крайових і центральних пластових про­водів, але через відсутність централізації архівної справи й піклування архівами низових клітин, навіть окремих осіб, – пропадають, знищуються документальні матеріяли інколи великої ваги. Немає в нас відповідних орга­нів, які дбали б про це, щоб низові клітини після упливу відповідного часу здавали свої архівні матеріяли до Головного Пластового Архіву, який, – до речі, – ще теж організіаційно не повністю оформлений.

Очевидно, зберігання всього, що “низові архіварі” вважають за потріб­не висилати до централі, ще не створює справжнього архіву. Треба застосу­вати наукові методи зберігання, обліку і всебічного використання архівних фондів, а тоді відсівати ввесь непотрібний баляст. В центральному архіві слід зберігати тільки матеріяли, які мають тривале науково-історичне зна­чення. Щоб це здійснити, Головний Пластовий Архів мусить мати організа­ційно-технічне і фінансове вивінування й забезпечення.

Архів фото-, фоно-, кіно-документів

Це насправді лише частина центрального архіву, але, з технічних і організаційних причин, для Пласту це окрема інституція. Вона постала з нагоди видання альбому 50-ліття Пласту і діє далі під керівництвом М. Пежанського.

Особливо важливе надсилати до цього архіву фото-знімки з перших десятиріч пластового руху, які ще збереглися в приватних руках, бо вони з упливом кожного року безповортно затрачуються.

Пластовий музей

Завдяки любові до музейної справи й видержливості в роботі пл. сен. Л. Бачинського, постав такий музей в місті Клівленді у США, він набув уже в нашій свідомості і в практичному організаційному житті всіх громадських прав. Про його діяльність, розвиток і проблеми появлялися з пластовій пресі численні згадки й дописи. Він постійно зростає й має багато експонатів.

В умовах повного впорядкування культурних справ української діа­спори пластовий музей становив би спеціяльний відділ загального музею українців поза межами батьківщини. Але заки це станеться (якщо станеться), нам самим треба подбати про його забезпечення в майбутньому.

Іменно-предметна пластова енциклопедія

Її задум ще не завершений. Проте започаткувати таку енциклопедію і постійно її доповняти, було б обов’язком нашої і наступних пластових ґенерацій. Для історії Пласту пластова енциклопедія була б неоціненним джере­лом докладної інформації про особи, інституції і події з пластового життя в різних етапах його розвитку.

Спробуймо створити “картотеку гасел” для такої енциклопедії, спро­буймо зібрати конечні матеріяли до них, а тоді технічне видання її не натрапить на непереможні труднощі. Перше видання пластової енциклопедії напевно знайде пізніше своїх послідовників.

Для біографічних гасел: 1. ім’я і прізвище; 2. дата і місце народження; 3. загальна освіта і професія; 4. головні дати громадської і професійної діяльности; 5. точні дати з пластової діяльности: вступлення до Пласту, при­належність до пл. частин (назва, місцевість, час), пластові ступені, функції, відзначення; 6. головні публікації і твори; 7. різне.

Для предметних гасел: 1. повна і точна назва; 2. місцевість і час; 3. річевий опис перебігу (імпрези) чи діяльности (установи); 4. склад керів­ництва й учасників, 5. література й інше.

Практичні висновки

Усі порушені вище проблеми підготови до написання історії Пласту мають увійти в програму пластового виховання. Хочу уточнити: йдеться про їхню свідому інтенсифікацію, координацію і централізацію, бо ж вони усі в засаді є складовою частиною і пластової методи і пластової виховної програми: гурткові й курінні журнали, станичні й крайові звіти, обіжники, листки зв’язку, одноднівки пластових зустрічей, з’їздів, конференцій, конгре­сів, таборів та інших пластових імпрез.

Унікати та рідкісні документи, що ще десь зберігаються, треба кількакратно фотокопіювати (якщо неможливо їх в оригіналі переслати до пласто­вого архіву чи музею) і зберігати в кількох різних сховищах. Так зробив О. Бойчук з деякими першими пластовими виданнями і таку методу зберіган­ня найдавніших історичних пластових архівних матеріялів треба застосову­вати далі.

Слід стимулювати й підтримувати писання історії (принаймні т. зв. “хронік”) низових клітин, станиць, крайових організацій. Цілий ряд станиць в нових країнах поселення вже відзначив окремими виданнями свої 15- або 20-ліття, але не зробили цього ще самі краї. У зв’язку зі проклямацією ГПБ підготовити видання історії Пласту, є дуже побажано, щоб окремі КПСтаршини знайшли особи,які взяли б на себе це вдячне завдання.

Треба перемогти нахил до зле зрозумілої скромности (про що пише О. Бойчук у вищезгаданій замітці про пластову архівну справу), у висліді чого немає в нас фотодокументації головного пластового проводу чи низо­вих клітин. Брак біографічних даних цілого ряду визначних пластових про­відників, чи історій (хронік) пластових установ, імпрез, та інших дій (напр., історії наших міжнародніх скавтських зв’язків, спертої на фактах, датах, чис­лах, документах, …так дуже потрібних при кожній черговій нашій спробі чи можливості вийти на міжнародню арену).

Всі ці завдання вимагають наполегливого збирання й впорядковування дат, фактів, чисел, діяграм… Вони для сучасника, для нас, що стоїмо близько до подій, можуть навіть видаватися не вартими уваги, але з погляду істо­ричного досліду їхнє зберігання конечне. Подані в розділі про іменно-пред­метну пластову енциклопедію точки анкет-запитників тільки схематичні, головні, їх можна поширити, специфікувати. Кожна КПС повинна розіслати до своїх низових клітин відповідні квестіонарі, що їх після впорядкування й опрацьовання треба відіслати на адресу автора цих рядків (див. “адресар” в кінцевому розділі).

Було б дуже побажаним впровадити звичайний, чи неписаний закон, що перейняття будь-якої функції в Пласті автоматично вимагає зложення корот­кого життєпису й фотознімки (хоча від крайових проводів починаючи).

З погляду раціоналізації й економіки людських і матеріяльних сил і середників прийметься вже з найближчому майбутньому дуже інтенсивно працювати в напрямі централізації вищевичислених інституцій.

Зайво переконувати, що всі функції названих інституцій і їхні, навіть найширше задумані, завдання могла б виконувати одна установа: Пласто­вий Музей-Архів.Він міг би періодично публікувати річники пластової біб­ліографії і доповнення та чергові видання пластової енциклопедії. Покищо мусимо продовжувати нашу роботу над виданням історії Пласту з позицій, на яких тепер знаходимося. Тому подаємо адресар осіб відповідальних за поодинокі ділянки й до них треба спрямовувати кореспонденцію та матеріали.

Пластовий шлях. – 1971. – Ч.4(31). – С.52-55.