Короткий літопис куреня“Сіроманці” від 1952 до 2002 рр.

Наші 29-ий курінь УСП та 29-ий курінь УПС разом творять “Плем”я Сіроманців”. Курінь УСП був заснований 28 березня 1952 року в місті Нью – Йорк (США) з членів юнацького гуртка “Чорні коти”, які саме тоді перейшли до УСП. В лави новоствореного куреня увійшли пластуни, які були зацікавлені журналістикою, літературою, мистецтвом. Тому курінь вибрав патроном поета – пластуна А.Гарасевича, який у молодому віці загинув у Альпах. З самого початку курінь займався видавничою діяльністю, тому швидко став відомий як “пластовий видавничий курінь”.       Курінь швидко збільшував свою чисельність, але завжди обмежував її до 30 – 35 осіб. В такий спосіб курінь міг зосередити увагу на свому головному завданні: пластовій пресі. Деякі члени займалися працею в пластових проводах та громадсько – культурному житті. “Сіроманці” видавали внутрішньокурінні журнали “Ікс”, “Там-там”, “Авуууу”. Окрім цього, видано збірку поезій А.Гарасевича “До Вершин” (1959), збірку пластового гумору “Округлі квадрати”, музичну платівку “На крилах мрій” (1967). Курінь запрошували видавати одноднівки на табори, зустрічі, свята. Ці видання були відомі під назвою “жовті книжечки”. За видання одноднівок курінь неодноразово був відзначений; в 1962 р. сіроманці здобувають друге місце в турнірі старшопластунських спортових дружин.

В 1980-их роках Сіроманці мали свій головний осідок в так званій Метропольній Стежі: в околиці Нью-Йорка – Нью-Джерсі – Філадельфії, хоча ми мали членів і в інших містах (Детройт, Рочестер, Монреаль, Едмонтон).

Ми хотіли поширювати нашу ідею. Тому, в кінці 1980 – их років ми вирішили шукати зацікавлених в інших країнах. Перша спроба була в Бразилії, де в той час відновили Пласт. Там було організовано стежу під проводом К.Шмулика. Ця стежа дуже добре розвивалась і кількісно досягнула 10 членів, які проводили виховну працю серед юнацтва і новацтва. На жаль, в 1990 – их роках з політичних мотивів було ліквідовано Пласт в Бразилії і все пропало.

З відновленням Пласту в Україні ми одразу організували стежу на Рідних Землях. З самого початку стежа займалася пластовими виданнями, зокрема, “Пластовим Шляхом”, який відновлено в Україні під редакцією Л.Онишкевича в США та Г.Бурбези в Тернополі. Журнал видавався в сіроманській друкарні “Лілея”. Швидко ми почали видавати й інші видання – “Український Скаутінг”, “Юнацтво” і інші. Важко було їх видавати в хаотичних умовах сучасної України.

Стежа в Україні складається з 8 членів. Вони не тільки займаються виховною працею, але керують Карпатським та Східним Регіонами, проводять численні табори (допомогли в становленні і розвитку КЛТ “Чота Крилатих”, МЮВТ "Золота Булава", КЮВТ "Степовий вітер"). Ними видаються пластові видання, зокрема, пластовий співаник “Джерело”, окружні інформаційні вісники.

      Члени куреня редагували журнали “Пластовий Шлях”, “Юнак”. Багато сіроманців займається філателією, один з них є головою пластового філателістичного бюро. Членам куреня належать такі відомі твори як “Кобзарський підручник”, “Зруйновані храми Києва”, “Українська дерев”яна архітектура”. Членами куреня є професори, науковці, менеджери, священники. Сіроманці очолювали НТШ в США (Р.Андрушків), Товариство української мови, РУХ, Товариство Українських Інженерів, спортивний клуб "Тризуб" (Я.Козак). Член куреня Л.Романків став Начальним Пластуном і створив Фонд Начального Пластуна для розвитку організації в Україні, Л.Онишкевич є Референтом видань при ГПБ (і редактором “Пластового Шляху”).  Інші працювали в крайових проводах (члени КПР - А.Чемеринський, КРК – Ю.Леськів, КПС – Р.Білинський, С.Юзик), округах (В.Чемеринський, В.Федорак, С.Летенко, Д.Колесник, В.Менделюк).

Тепер в Канаді і США залишились самі сіроманці – сеніори, а в Україні є члени УСП та УПС. Саме вони починають перебирати провід нашого Племені. Племінним Вовком в 2000 році обрано В.Федорака (з Надвірної), також в Україні видається племінний журнал “Авуууу”.

Бути членом куреня – неабияка честь. Цей маленький курінь зробив багато добра для українського народу.