20 курінь УСП та 38 курінь УПС “Лісові Мавки”

"Маємо в серці те що не вмирає"

Курінь Лісові Мавки тісно повязаний з українським фолькльором і звичаями. Патронка куреня, Леся Українка, та її "Лісова Пісня", стали для куреня взірцем всього, що гарне, шляхетне, і так як у цьому творі Лесі Українки, членки куреня стараються стреміти то найвищих висот і добра, плекати укрїнські традиції, культуру та звичаї.

Курінь заснувався в 1947-му році в місті Ерлянґен, в північній Баварії, де багато українських студентів згуртувалося на студіях Ерлянґенського університету. За ініціятивою студентки медицини, Лесі Храпливої, та групи студенток байройтської ґімназії, засновано пластовий гурток, до якого вступили - Леся Кисілевська, Віра Бабій, Стефа Зайферт, Люба Шавала, Наталка Москалів, Оля Пиндюк, Слава Слиж, Іванка Ференцевич, Ірка Урбан, Дарка Городинська і Ака Клим.

Тому, що дівчата захоплювалися "Лісовою Піснею", в якім головна постать - Лісова Мавка - відзеркалювала характеристики до яких прямує кожна людина: духовність, ніжність, досконалість і любов до людей та природи, вони вибрали собі назву "Лісові Мавки". Курінну пісню написала Леся Храплива (до музики композитора Івана Недільського) в якій слова "Бо прийде час, прийде година, Ми вернимось в свої буйні ліси, Пригорне рідна полонина, Засяє сонце волі і краси", віддають тугу за рідною Україною, за якою тужили Мавки на чужині в Ерлянґені.

Першою курінною вибрано Наталку Москалів, яка очолювала курінь впродовж побуту в Ерлянґені і в той час також зорганізовано пластову станицю, якою провадив проф. Евген Храпливий, батько основоположниці куреня. Мавки з великим запалом брали активну участь в праці станиці, головно у виховній ділянці. Першою кошовою станиці була Оля Пиндюк, а по її відїзді кіш перебрала Слава Слиж. Звязковою була Іванка Ференцевич, а гніздовою Леся Кисілевська.

Мимо того, що Мавки були заняті студіями, вони знаходили час на працю в Пласті. В 1947 і 1948 роках Мавки відбували зі своїми роями і гуртками прогульки, влаштовували ватри, та переводили теренові змаги. Також в 1947-му році взяли участь в Ювілейній Пластовій Зустрічі в Міттенвальді, з нагоди 35-ліття Пласту, та в новацькому вишколі біля Реґенсбурґу. В 1948-му році поїхали на старшо-пластунську зустріч у Ваєрн, де познайомились з мінхенськими членками куреня Перші Стежі. Також навязали контакт з латишськими та німецькими скавтами.

Любуючись творами Лесі Українки, часто ставили її пєси, були дуже співучі та плекали українські звичаї та фолькльор. В 1949-му році багато Мавок виїхало з родинами за океан де почали новий етап свого пластування.
В 1961-му році Лісові Мавки офіційно оформились в КПС-і як 20-тий курінь УСП-ок. В 1962-му році відбулася перша курінна рада на терені північної Америки де вибрано Христю Мазуркевич (з Торонта) як курінну, запроєктовано курінну відзнаку (цвіт папороті) і прапор. В 1968-му році, за згодою КПС-у, відбулося урочисте посвячення курінного прапору в присутності членів інших куренів та пластового проводу. В 1972-му році курінь отримав від КПС-у признання за підготовку і переведення теренової гри на Ювілейній Пластовій Зутрічі.

В 70-их і 80-их роках Мавки далі продовжували діяльність своїх основоположниць, і влаштовували різні виставки (наприклад Якова Гніздовського та Аркадії Оленської-Петришин), великодні та різдвяні ярмарки, Андріївські вечорі, весняні гагілки, покази моди, забави, як також були в булавах пластових літних таборів. В додатку, Мавки часто організували новацькі Свята Весни, юнацькі Свята Юрія, старшо-пластунські Миколайки та гри і забави для новацтва підчас костюмівок в станиці Ню Йорк. В цей час курінь начисляв 73 членки і мав осередки праці в Торонто, Чікаґо, Лос Анджелес, Філядельфії, Бостоні і в Ню Йорку/Ню Джерзі, і членки почали носити чудові зелені кипптарі, які стали частиною нашого пластового однострою. Гурток Мавок в околиці Ню Йорк далі є активним і влаштовує товариські зутрічі та провадить сальоновими танцями в ню йорській станиці. Мавки знаходяться в проводах своїх станиць, а також провадять виховну працю. Від 1998-го року Мавки переводять підчас літних таборів на Вовчій Тропі літні обряди (свято Івана Купала та обжинки) з таборовиками. Під проводом Лісових Мавок, на ЮМПЗ в літі 1992-го року, зорганізовано кінний підтабір, який був дуже успішний і викликав серед юнацтва зацікавлення їздити на вершках. Після цього першого кінного табору, під проводом Мавок в Гантері, Н.Й. майже кожного серпня відбувається кінний табір, з участю між 10-20 учасників. Одним з найбільших літних таборів яким провадили Мавки, це був новацький табір підчас ЮМПЗ 1992 на Вовчій Тропі з участю приблизно 200 дітей.

У вересні 1997 Лісові Мавки відсвяткували своє 50-ліття на оселі УНСоюзу Союзівці, на яке прибули не тільки старші пластунки, але й сеніорки, деякі з них перші Мавки з Ерлянґена. В 1989-му році сеніорки одержали своє порядкове число від КПС-у і почали процес зактивізування 38-го сеніорського куреня Лісових Мавок.

Сьогодні старшо-пластунський курінь гордиться 20-ма членками а ново-створений сеніорський курінь, з осередками в Чікаґо, Торонті, Ню Йорку/Ню Джерзі і Філядельфії, має 32 членки. Разом зі сеніорками, Мавки далі будуть продовжувати українські традиції та фолькльор та брати активну участь в структурі пластової організації як також продовжувати працю з пластовою молоддю.

Для Лісових Мавок дороговказом є слова Мавки з пєси Лесі Українки Лісова Пісня: "Я маю в серці те, що не вмирає". Ці слова Мавки можуть бути не тільки нашим ідеалом, але прикладом для кожного пластуна.

(за інтернет-сторінкою  www.geocities.com/lisovimavky).