Шляхами куреня (хронікарські записки у 50-ліття Пласту та 35-ліття куреня)

“До щастя Вітчизну мою поведу”

- мрія, яку леліяли ми від зарання нашої молодості. Виховувалися ми, фор­мувались під впливом Олени Степанів, Біни Сидорович, Дарії Навроцької, Стефи Пашкевич – учасниць або теж близьких співробітниць учасників пер­ших визвольних змагань. І хоч першими свідками цих змагань, з якимх ми стрінулися, були могили борців, які ми взяли під свою опіку і піклування, то не насували вони у нас думок про невдачу, капітуляцію, а постанову – з пієтизмом зберігати пам'ять тих, які лежали у них, і охоту продовжува­ти боротьбу, яку вони почали.Та їхні друзі, що повернулися живими із програної визвольної боротьби, вернулися до рідних хат незломані невда­чею, а з піднесеними чолами та із енергіє і оптимізмом взялися до роз­будови духового і еконсмічного життя країни. Багато із них теж включилося у пластову виховну працю, їх оптимізм був так співзвучний із оптимізмом своїх вихованків – бо ж вони самі звикли до твердих вимог вояцького життя – так співзвучали із вимогами пластового закону.

Завдання, яке поставив Дрот перед пластовою організацією – “розбудити в української молоді активну і горду свідомість національної рівноправ­ности із іншими народами – легше буде переводити в життя маючи перед очима тих, що хоч на коротко здобули були для українського народу цю рівноправність. Тож ми не співали журливих невольничих дум, а бадьорі стрілецькі пісні.

У площині світових ідей, скептичний раціоналізм минулого століття уступав місце ідеалістичному націоналізмові. У таких духових настановах ми входили у старшопластунське життя.

1926 – 1930. 1-ий етап дії – від оснування старшопластунського куре­ня до часу розв'язання Пласту польською владою, – час лєґальної дії

Курінь організувався на переломі 1926 і 1927 рр. Це були тоді печатки оформлювання старшопластунських куренів. Почин творення курення вийшов від бувших юначок гуртка “Меви” 2-ого К. УПЮ ім. Марти Бо­рецької у Львові (Міка Бачинська, Дзюнка Герасимович, Ганка Коренець, Любка Мриц, Нуся Рибачек, Любка Яцкевич) Скоро до них долучилися бувші юначки г."Калина” (Іця Макарушка), г."Рожі” (Марупка Охримович, Ірена Стрийська), г. “Ластівка” (Уляна Сітницька) того самого юнацького куреня, як теж бувші юначки 3.К. УПЮ ім. кн. Ярославни у Львові (Цьопа Паліїв, Сонка Мойсеович, Оля Мельник), самбірська пластунка Марійка Чиж, тернопільська пластун­ка Нуся Мриц.

Назва куреня взята із творчости Лесі Українки, а пов­ний її зміст звучав – “Ті, що греблі рвуть на застоялих водах громадянського життя”. Завданням своїм курінь поставив організування та переводження таборів, із їх найбільшими можливостями виховної праці та застосування пластової методи праці. Крім цего члени куреня вели теж виховну працю в юнацьких частинах, (прим. Нуся Мриц за­початкувала працю із ремісничою молоддю), займали пости у проводі старшопластунського Уладу, у верховних пласто­вих установах.

Згідно із поставленим собі завданням, зорганізували і перевели перший табір юначок на Соколі у 1927 р. і ве­ли ці табори щорічно, наладнуючи вповні адміністрацію та господарку тих таборів, вигосподаровуючи ще і на за­купне інвентаря, підготовляючи програми таборів та засобляючи вповні кожнорічні булави таборів своїми чле­нами. У 1939 році, у виду потреби виховницьких кадрів для праці у частинах юначок, перевели на Соколі, рівно­часно із табором юначок, інструкторський табір для стар­ших пластунок і юначок, з участю сто пластунок. У хвилі розв'язання Пласту курінь начислював 33 членів.

1930 – 1939. 2-ий етап – після припинення лєґальної дії Пласту до часу другої світової війни

Члени куреня беруть участь у тайних пластових зустрічах, конференціях, у роках 1931, 1932 і 1933 у Славську, на Довбушанці і на Соколі, де дискутувалися питання ідеологічного та організаційного порядку підпільної дії Пласту.

Два члени куреня входять у склад тайного “Пластового Центру”, що керував пластовою працею у її лєґальних і нелєґальних виявах.

Поодинокі члени куреня ведуть виховну працю у нелєґальних юнацьких гуртках. Це передовсім у Перемишлі (Цьопа Паліїв), звідкіля приходить головний доплив членів до куре­ня, коли вони переходять на студії до Львова, Самборі (Марушка Охримович) у Львові.

Курінь дальше продовжує працю організування таборів із пла­стовим змістом виховної праці. Зразу табори на Соколі пере­водяться під назвою Кліматичних Стацій з рамені Українсько­го Гіґієнічного Товариства ( Голова Др. Маріян Панчишин), опісля як табори Комісії Виховних Осель і Мандрівок Молоді, створеної пластовим проводом при Товаристві Охорони дітей і опіки над молоддю, для лєґального оформлення таборів. Крім щорічних таборів на Соколі, курінь організує і пере­водить від 1936 до 1939 року теж юнацькі табори під шатрами – до певної міри інструкторські – на Гуцульщині у Космачі і Брустурах.

У 1932 р. зимою Греблі організують теж лещетарський табір пластунок у Старяві ( Цьопа Паліїв, Уляна Сітницька, Ірена Шухевич).

Певна група членів куреня анґажується теж в організації і виховній праці новацьких таборів ведених КВОММ-ом в.Старяві (Слава Турчан, Мирося Вишницька, Ася Кишакевич), на Остодорі (Мері Рогоза), в Космачі (Мирося Вишницька). Члени Куреня (Уляна Сітницька, Мері Рогоза, Ірена Шухевич) беруть участь у 1931 р. у водній мандрівці човнами на Полісся, організованій куренем старших пластунок т. зв. “ДД”. У 1936 році Мері Рогоза веде однотижневу мандрівку юначок із табору на Соколі по Бойківщині (Ґорґанами до Синевідська і Славська). У 1937 році Ганна Коренець мандрує з юначками з табору у Брустурах на Сокіл.

Члени куреня (Уляна Сітницька, Славка Турчан, Ганка Коре­нець) беруть участь в інструкторському, старшопластунському таборі на Соколі в 1933 році.

Ідеологічний вишкіл проходять члени куреня, як і інших старшопластунських куренів, що існували нелєґально, при журналі “Вогні”, будучи теж членами і співробітниками видавничої спілки “Вогні”.

Для леґальних виявів праці, зокрема у спортовій ділянці, члени куреня активізуються іопісля очолюють (Іця Мака-рушка) жіноче спортове товариство “Стріла”, відбувають у його рамцях тренінґи, руханку, лещетарську заправу. У 1933 і 1934 рр. активізуються теж у туристичному товаристві “Плай”, відбуваючи у рамцях його діяльности прогулянки по Львові та краєзнавчі в околицях Львова. З окремих акцій у тих роках треба відмітити:

У 1930 році поміч у Народній Лічниці у Львові при спису­ванні протоколів із побитими підчас пацифікаційної акції польської поліції і війська на селах Галичини ( для висил­ки документів за границі Польщі для міжнародної акції.) У 1933 році участь і санітарна служба підчас св'ята “Українська Молодь Христові” у Львові, що відбулося з доручення Митрополита Андрея Шептицького як величава реліґійно-національна маніфестація всієї молоді Галичини. У 1937 році члени куреня співпрацюють в організуванні і переведенні історичної виставки у 85-ліття Пласту, яка стає зав'язком пластового відділу у Музеї УССтрільців у Львові, де відбувалася виставка (Ганка Коренець, Марушка Качмар). Приняття пластового відділу до музею військовиків відчерпувало нав'язання стрілецьких, військових традицій Пластом.

У слідуючому році члени куреня помагали в улаштуванні пластового відділу на Педагогічній Виставці, організованій у 75-ліття Рідної Школи.

Осібну ділянку праці становила участь у санітарних вишколах: у роках-1933 і 1936 Українське Гіґієнічне Товариство перево­дило санітарні вишколи для жіночої, передовсім студентської молоді. У 1939 році, у зв'язку із боями на Карпатській Украї­ні та можливостями війни, теж були проведені санітарні курси тим же товариством, получені із практикою у Народній Лічниці. Члени куреня занялися виданням скриптів із того курсу (Ірена Шухевич, Марушка Качмар, Ганка Коренець). Кілька членів закінчило цей курс іспитами.

В ділянці харитативної діяльності курінь включився теж в акцію переселення голодних дітей із навіщених неврожаєм око­лиць до багатших сіл Галичини.

Члени куреня (Оксана Джидзора, Тоня Горохович, Танка Коренець) допомагають виховними матеріялами і програмами у праці Доросту Союзу Українок, що в більшості складався із сіль­ської молоді.

У 1939 році клюб бувших військовиків “Молода Громада” прий­має у свої члени кілька членів куреня.

У тому періоді жорстока смерть забирає куреневі двох членів: У 1932 році вмирає Слава Кліш, що як член ОУН була арештова­на та перебула довший час у польській тюрмі. Звільнена з тюр­ми коротко перед смертю на туберкулічне запалення мозгових опон, що було наслідком умовин тюремного життя. Курінь, головно заходами Уляни Сітницької, построїв на її могилі пам'ятник.

У 1939 році, після приходу більшовиків до Львова, вмирає із-за важких тоді санітарних відносин Оксана Джидзора-Дзьоба при народинах сина. Вона одна із визначніших членів куреня, улюблена обозна і член таборових булав на Соколі, визначна діячка студентських організацій та Союзу Українок.

1939 – 1944: 3-ий етап – роки окупацій більшевицької і німецької.

Підчас більшевицької окупації члени куреня у Львові обмежилися до удержання із собою особистого контакту та організаційного контакту проводу куреня із Пластовим Центром, якого дорученням було обсервувати дію окупантів у поодино­ких інституціях, де працювали члени.

У можливостях німецької окупації курінь відновив свою пра­цю у ділянці юнацьких таборів, беручи участь в організації і переведенні таборів у Склі 1941, Пасічній 1942, Розлучі 1943 і Криниці 1944 р.

Члени куреня беруть теж участь у складанні програм і організуванні Виховних Спільнот Української Молоді та веденні виховної праці у них.

У ділянці санітарної служби члени куреня включаються після відходу більшовиків зі Львова у працю Українського Червоного Хреста у Львові. Працюють на його пунктах опіки над поворотцями – Українцями із німецького полону – санітарна поміч, прохарчування. Тоді Ірєна і Сяся Хойнацькі заражуються тифом і дуже важко його переходять. Ця акція була опісля здержана німецькою владою, що заборонила поворотцям переходити через Львів, щоби не поширювати тифу у місті.

У тому періоді включилися тез в харитативну працю Комісії опіки над сиротинцями, Люба Мриц-Пежанська переняла із рамени того Комітету опіку над одним сиротинцем.

У роках 1943 і 1944 проводять опіку над хворими вояками Українцями із східних областей у німецькій армії, відвідуючи їх у шпиталі у Львові та засобляючи їх в українську пресу.

У 1943 році гине у німецькій тюрмі член нашого куреня Сянка Глинянська та її сестра Міцька, діячка підпілля, що теж до 1932 року була членом нашого куреня.

1945 – 1949: 4-ий етап – після другої світової війни, еміграційний період в Европі

У роках 1945-46 члени куреня спонтанно включуються у відбудову Пластової Організації, де б вони хвилеве не поселилися, у різних переселенчих таборах Німеччини і Австрії, чи різних містечках тих країн. Біля 30 членів куреня реактивізуються і в 1946 році на першому З'їзді Пластового Сеніорату в Байройті, формально верифіковані, входять як курінь в рямці сеніорського уладу з порядковим числом куреня 2, теж саме число мав і досі курінь в рямцях старпюпластунства. У час нелєґальної дії Пласту в краю формального розмежування старшопластунстча і сеніорату не придержувано, тому і курінь існував ввесь цей час як старшопластунський. Діяльність куреня відновлюють чле­ни, що безпереривно належали до Пластової Організації, теж зголошуються усі ті, що в будь-якому періоді належали до нього, приєднуються теж нові члени.

Члени куреня індивідуально включуються у пластову працю, в більшості на виховних постах і як члени вищих пластових проводів (Міка Бачинська-Зелена, Ніна Ганкевич-П'ясецька, Данка Ставнича-Салабан, Любка Яцкевич-Мармаш, Галя Турула, Слава Ґаук, Галя Скорецька, Оля Жарська, Фалина Любінецька, Ірена Шухевич-Любчак, зв'язкові, гніздові і паланкові, Цьопа Паліїв, Соня Мойсеович-Янів, Данка Салабан, Тоня Горохович, Ганка Коренець) – члени вищих пластових проводів. В осередку їхньої уваги передовсім виховні і вишкільні справи. Спеціяльно курінних акцій у тому періоді курінь не проводить.

Провід куреня обмежується до старань активізувати усіх членів у пластовій праці. Члени включаються теж у працю місцевих сеніорських осередків праці на місцях свойого побуту. Курінні сходини відбуваються з правила при нагоді загально пластових конференцій, з'їздів – у Карльсфельді 1946, Байройті 1946, Но­вому Ульмі 1947, підчас Ашафенбурського Конґресу 1948, у Штудґарті 1949. На них обговорюються організаційні справи куреня та актуальні питання пластової праці. Кілька членів куреня бере участь у вишкільнім таборі Кадри З'вязкових у Фюсені.1948 та у сеніорському таборі, у Міттенвальді у 1949 р.

У тому періоді є теж старання продовжати діяльність куреня у старшопластунському уладі. Марта Калитовська, член куреня ще у Львові, старається у 1946-47 рр. сформувати гурток у студентському середовищі у Мюнхені (студентський гуртожиток на Фюріх Шулє), він діє якийсь час, та із-за пливкості студентського складу та скорого виїзду Марти на студії до Бельгіі, перестає існувати. Друга спроба у рр. 1947-48, деяких вихованок ще із краю, створити гурток, добираючи членів із нових старшопластунських рядів не увінчалася успіхом. Зразивжись початковими труднощами, неуспіхом, закидами неактивности, вони резиґнуюгь. із кандидатства у нашому курені, а згодом реорганізувавшися творять зародок куреня “Перших Стеж”, де і вповні виявляють себе.

1949 – 5-ий етап – діяльність на місцях поселення

У роках 1949 -50, враз із цілим рухом переселення українсь­кої еміґрації, члени куреня переїздять до різних країн (Анг­лія, Франція, Австралія, Аргентина, Канада, ЗДПА. В Австрії залишається Неля Сасик, що теж пізніше переїздить до ЗДПА, та Соня Бирчак-Рибачевська. Вони працюють там із дітворою, що залишилась. Соня діє там до своєї смерти у 1958 році. Вільність членів однак поселяється в Канаді і ЗДПА і тут продовжується праця куреня як організаційної одиниці пластового сеніорату.

Члени куреня індивідуально знову включуються в організаційну і виховну працю в обох країнах (в Канаді – Тоня Горохович, Галя Борис, Піка Зелена; в ЗДПА перший провід жіночих частин у руках Фальки Любінецької, опісля Ольки Шепарович-Кузьмович як командантки; пізніше Ганки Коренець; кошові Ірена Любчак, Люся Макаревич, Нуся Мриц, Данка Салабан, Христя Котик, Слава. Лабка, Стаха Гойдиш, Христя Навроцька. Зв'язкові і гніздові, теж із нових членів – Ніна П'ясецька, Оля Козак, теж і реф. новачок, Оля Качмарська, Ірина Кравців, Галя Крохмалюк, Галя Хамула, Іванка Кучер. Із молодих у Канаді Олька Зелена, Зеня Кахновець, Христя Волицька. Із них теж командантки таборів. Члени куреня і надальше стараються бути якнайтісніше зв'язаними із працею у Пласті, брати відповідальність.за неї. Доказом цього це, що три членки очолюють Крайові Проводи (Канада – Цьопа Паліїв, ЗДПА – Олька Кузьмович, Англія – Гануся Герасимович; інші є членами крайових проводів – Тоня Горохович, Стаха Гойдиш, Люся Макаревнч, Олька Зелена, Люба Абрамюк, Христя Волицька, чи теж найвищих проводів ГПБулави 1 ГПРади – Цьопа, Олька, Стаха, Данка і Ганка).

Доріст куреня, старпопластунськип курінь зорганізувався у вересні 1950 року, підчас старшопластунської зустрічі біля Ніяґари, із членів бувшого гуртка юначок “Ромени” берхтесґаденського куреня в Німеччині, де зв'язковою була Міка Бачинська-Зелена. Ініціяторкою і першою провідницею молодих гребель стала її дочка Олька. Завязок куреня начисляв 10 чле­нів, розкинених по Канаді і ЗДПА. Сходини і визначування завдань переводили дуже цікаво кореспонденційним шляхом. Опісля діяльність свою зосередили в Торонті, збільшуючи членство куреня місцевим доростем. У 1958 році бувші юначки г. “Вивірка” 2. К. УПЮ в Ню Йорку, де зв'язковою була Ніна Ганкевич-Пясецька, зголосили свою охоту продовжувати теж традиції нашого куреня і включилися в старщопластунський ку­рінь, творячи його гурток в Ню Йорку. Обі частини, торонська і нюйорська придбали останньо більш членів, усі вони згідно із традицією куреня в осередку своїх заінтересувань ставлять виховну працю. Зустріч обох куренів у 1960 р., а теж спільна праця на місцях, сильно закріпили зв'язки так між членами обох куренів, як і обох частин старнопластунського куреня, кий теж ще відбув свою зустріч підчас старшопластунського з'їзду у вересні 1961 р. на Пластовій Січі у Ґрефтоні. Внутрішно-курінна праця це вдержування контакту поміж лена­ми, зустрічі і сходини та переведення деяких спільних акцій, в які теж часто включаються і молоді подруги. Важніші із них це: видання двох випусків Листка Дружнього Зв'язку у січні 1 травні 1951 року, що містили спомини про наших подруг, актуаль­ні організаційні і діяльностеві справи куреня і повний реєстр членів куреня продовж всего часу його існування. У серпні 1952 р. курінь відбув ювілейну зустріч у 25-ліття свойого існування, як теж відзначив 25-ліття своєї праці спіль­ним завданням – у допомогу українській науці, за ініціятивою Соні Мойсеович-Яніз, піднявся розпродажі наукової праці проф. Юрія Шереха “Нарис Сучасної Української Літературної Мови”, що вийшла у видавництві “Молоде Життя"'. Це зобов'язання курінь виповнив, піддержуючи у цей спосіб теж і пластове ви -давництво.

У Ювілейній Зустрічі у 45-ліття у Ґрефтоні, як теж у вишколі, що опісля там відбувся, взяло участь багато членів обох куренів, відбувши теж підчас неї свою зустріч.

У 1958 -59 рр. з ініціятиви стезі в Ню Йорку відбулися там зустрічі членів із східної частини ЗДПА, спільно із членами старшопластунського куреня, для дружнього зближення та виміни думками і. поглядами. У 1959 році вшановано пам'ять Оксаки Джиджори-Дзьоби у 20-ліття її смерти сходинами присв'яченими споминами про Неї. В тих сходинах теж взяли участь наші молоді подруги. У 1960 р. відбули спільну зустріч і курінні ради оба курені, сеніорський і старшопластунський, провівши цікаві гутірки на виховні теми та актуальні проб­леми пластового життя. Тоді теж, на внесення Цьопи Паліїв, рішили вшанувати 100-ліття смерти Тараса Шевченка виданням його вибраних творів у перекладах на нову англійську, француську і німецьку для зазнайомлення чужинців із його творчістю. У грудні 1961 р. це видання вийшло за фінансовою піддержкою членів у видавництві “Молоде Життя” у Мюнхені. У 1962 році, за ініціятпвсю торонтонського гуртка сеніорок, передовсім Цьопи. яка і очолює цю акцію, курінь заініціював серед сеніорату акцію фінансового забезпечення наукового осередку НТШ у Сарселі. Ця ініціятива була принята, як один із виявів громадянської праці сеніорату, кілька куренів зголосило вже приступлення до акції – і вона вже в дії. Удержати і розгорнути цю акцію це найближче завдання куреня сеніорок.

Матеріали надала пл.сен. Дора Горбачевська, Гр.  Підготувала ст.пл. вірл. Наталія Кияк.