Зі спогадів пл.сен. Оксани Бережницької, Бурх.

Життя пливе нестримним темпом, несучи з собою нові осяги та лишаючи спогад цього, що минуло. Я ніколи не була істориком і тому тяжко писати мені історію мого куреня, Куреня Буриверхів.

Тому одначе, що я належу до цього куреня від початку його заснування, постараюся передати в короткій формі найважливіші етапи його існування.

Наш курінь є одним із тих, які повстали вже на еміграції. Зорганізовувався він у таборі скитальців (новоприбулих) в Карсфельді біля Мюнхену в Німеччині. Перші сходини новоорганізованого куреня, членами якого стали пластунки із IV Куреня УПЮ-ок ім. Княгині Ольги, відбулися 15 березня 1946 року в Карсфельді.

Курінь продовжував свою діяльність до травні 1946 року в Карсфельді. З хвилиною ліквідації Карсфельдського табору курінь переніс всій осідок до Міттенвальду, куди і переїхала більша кількість членів. Курінь вибрав собі спеціалізацію, якою стала виховна праця в Пласті та ділянка “першої медичної допомоги”. І вже в 1947 році на Ювілейному Святі Весни у Міттенвальді Буриверхи взяли на себе санітарну службу, відбувши перед тим курінний санітарний курс. Члени куреня працювали на різних виховних постах у Міттенвальді. Крім того члени куреня брали участь кожного року в пластових таборах як члени команд і булав. В 1947 році курінь був затверджений Референтом УСП і одержав порядкове число VI. В 1948 році до куреня перейшов гурток “Мавки” зі ІІ куреня ім. Лесі Українки

 Курінь продовжував свою діяльність в Міттенвальді до 1949 року. В квітні цього ж року відбулася Велика Рада Куреня, на якій, з огляду на близький виїзд за океан, принято внутрішній правильник куреня. Ця Рада закінчила наше пластування в Німеччині, бо в дуже короткому часі члени куреня роз’їхалися у різні краї. Найбільше членів переїхало у ЗСА і туди перенісся також і осідок куреня. Від часу виїзду членів куреня з Німеччини внутрішня праця куреня дуже послабла. Велике розпорошення членів та родинні обов’язки, з якими більшість членів стрінулася, не дозволили, щоб курінь міг частіше зустрічатися.

Одначе помимо цього курінь відбув 3 рази курінні зустрічі: в 1950 році в Ст. Кетерінс (Канада), 1957 року в Грефтоні, а в 1960 році на Новому Соколі. Внутрішнім злучником членів куреня є переписна книга, яку члени куреня пересилають вже 12 років штафетою.

Від початку заснування куреня очолювали його: Оксана Заяць-Бережницька - від 1946 до 1957 року, від 1957 до 1960 року Стефа Хома, від 1960 до 1962 року – Аня Олексишин, а від 1962 до 1970 року знову Оксана Бережницька.

В 1959 році більшість членів куреня перейшла до УПС і зорганізувала підготовчий курінь УПС Буриверхи, який остаточно був затверджений 1961 р. та одержав порядкове число ХХІ.

В 1970 р. минуло перше десятиліття існування Куреня Буриверхи УПС. Наш курінь хоч не зумів оживити внутрішньої курінної праці, одначе більшість членів куреня виявила себе активною в пластовій праці на місцях свого побуту.