Олекса Ратич

Ратич Олексій (Олекса) Володимир, с. Онисима (03.05.1906, с. Берездівці Жидачівського р-ну Львівської обл. – 1975, Львів). Закінчив Станиславівську гімназію та юридичний факультет Львівського університету (1929), магістр права, кандидат історичних наук. Належав до 11 куреня ім. гетьмана І. Мазепи у Станіславові, згодом зв’язковий 16 куреня ім. Короля Данила (Станіславів). У 1927-1930 рр. член 15 куреня УСП “Орден Залізної Остроги”, курінний вікарій (суддя), скарбник Головної Управи УПН (1926-1927). З 1947 р. працював у Львівському відділі Інституту археології АН УРСР, з 1951 – у відділі археології Інституту суспільних наук: молодший, потім старший науковий співробітник. Досліджував княжу добу Карпато-Волинського краю, захистив кандидатську дисертацію “Древньоруські археологічні пам’ятки на території Галицької і Волинської земель” (1953). Провів археологічні роботи в Судовій Вишні, Звенигороді, Львові, Перемишлі. Автор кількох десятків наукових праць, зокрема монографії “Древньоруські археологічні пам’ятки на території західних областей УРСР” (Київ, 1957, 95 с.). Співавтор (за своєю тематикою) колективних праць: “Нариси історії Львова” (1956), “Торжество історичної справедливості” (1968), “Населення Прикарпаття і Волині за доби розкладу первіснообщинного ладу та в давньоруський час” (1976), “Археологічні пам’ятки Прикарпаття і Волині ранньослов’янського і давньоруського періодів” (1982). Похований на Личаківському цвинтарі у Львові, його ім’ям названа вулиця у Львові.