Людина відійшла, а спадщина велика

30 квітня 1987 року відійшов на “Вічну Ватру” мій великий друг Атанас М. Мілянич. Про Його смерть повідомила мене Його дружина Стаха телефонічно. Зараз, цього дня, подав я до “Свободи” сумне повідомлення від себе і всіх колишніх Його співпрацівників та співтворців Пром-Банку у Львові.

Ще й сьогодні не можу погодитися з втратою Його, бо Він для мене не тільки друг, брат, але й учитель. Це, що я 51 років працюю в українських фінансових кооперативних установах, завдячую Йому і Його інспіраціям.

Перший раз зустрів я Його у спільній келії ч. 109, в тюрмі в Бриґідках, у Львові й зразу тут почалась нашу дружба. – Тимбільше, що представив себе як Лісовий Чорт, псевдо Слон. Спільно ми багато оптимістично наговорилися, наспівалися, бо Він, до речі, мав досить приємний голос. Суддя, не маючи твердих доказів, випустив Його в досить скорому часі на волю. Всі, що перебували в келії ч. 109, згадували Його дуже часто і коли нам щось треба було полагодити на волі, то зверталися до Нього, бо вірили в Його солідарність і виконність.

Минули роки і я також вийшов на волю, а Слон у міжчасі відбув чистилище в таборі в Березі Картузькій. В переїзді з тюрми в Ґрудзьондзу на Помор’ї я задержався кілька днів у моєї сестри у Львові. Ідучи попри Академічну гімназію при вул. Сапіги стрічаю, з великою радістю, Слона. Ми розцілувались, а Він зразу запитав мене, що я думаю робити. Я не міг дати жодної конкретної відповіді, тоді Він запропонував мені організаційну, піонерську працю в Банку. Я прийняв з місця Його пропозицію. Я тому назвав цю працю піонерською, бо це був Український Кооперативно-Купецький Банк майже нечинний, але не зовсім мертвий. І тут розпочалась моя банкова кар’єра з платнею 10 золотих на місяць. Св. п. інж. Атанас М. Мілянич був тоді начальним директором Кооперативи Інженерських Робіт – “КІР” у Львові. Я почав працю як один, перший урядовець, в малій кімнаті на першому поверсі, на розі вул. Ґродзіцких і Ринку, над рестораном “Атлясу” у Львові. В цій самій кімнаті працював також д-р Ігор Федів, директор Видавничого Інституту, що видавав Атляс України проф. Володимира Кубійовича. Д-р Федів був рівночасно членом дирекції нашого Банку, з нами також працював урядовець Інституту п. Назарко.

Завдяки великому розумові і організаційному генієві Слона, який був ініціятором та душею всіх починів, Пром-Банк за три роки (1936-1939) під Його проводом як начального директора, розрісся у велику, наймодернішу, зі всіма банковими послугами, установу в Галичині.

В цьому часі нашу українське кооперативне господарство було досить гарно поставлене. Завданням Пром-Банку було розбудувати для української економіки третій стан, себто купецтво і промисл – творити повноту нації.

Великою прикметою Слона було те, що Він вмів добирати, і в Пром-Банку і в братніх організаціях, людей до праці, які творили “ТІМ” антузіястів. – Це в більшости були члени, нерозділеного ще тоді, націоналістичного Руху, такі як: Евген Врецьона, Роман Шухевич, Ярослав Гайвас, Тарас Ліськевич, Володимир Янів, Юрій Стефаник, Ростислав Волошин на Волині, Михайло Медвецький, Орест Питляр, Мирослав Турянський.

Крім згаданих вже співпрацівників і співтворців Пром-Банку, слід згадати ще деяких друзів “по праці”, яких я з радістю зустрів на нових землях поселення, а саме: д-ра Ярослава Падоха – правного дорадника Пром-Банку, д-ра Володимира Пушкара – начальника ліквідатури в Централі, мґра Василя Бойка – головного касира, Олену Нєдзвєцьку-Климишин – керівничку філії в Стрию, Осипа Винницького – керівника філії в Перемишлі, Семена Романіва – керівника філії в Сокалі, мґра Веселого – керівника філії в Самборі, Гаврилова – керівника філії в Бориславі й Дрогобичі, секретарку Ольгу Лемішка-Врецьонову і Врецьонівну-Ґабрусевич.

Щоб роздобути капітал зорганізовано, на велику крайову скалю, акцію “дрібної ощадности”, яка мала справді подивугідні успіхи (понад 400.000 золотих!). Пропаґатором тієї акції був знаменитий бесідник інж. Ярослав Цімура та Ярослав Гайвас.

Для справнішого розгортання праці і кращої обслуги клієнтів зорганізовано 9 філій Пром-Банку: у Станиславові, Тернополі, Стрию, Сокалі, Перемишлі, Дрогобичі, Бориславі, Самборі та в Луцьку на Волині. Дуже добрим координатором та контролером філій був Тарас Ліськевич. Тісну і братньотворчу співпрацю мали ми з Українським Технічним Товариством на чолі з інж. Василем Рижевським та інж. Евгеном Врецьоною, з Товариством Українських Купців і Промисловців на чолі з Ярославом Скопляком, власником фабрики пасти “Елеґант” і Товариством Ремісників, яким опікувався Роман Шухевич, сл. п. командир УПА і мґр Мирон Богун. Рівночасно Пром-Банк ініціював та організував промислові і торговельні підприємства у формі – Спілки з ограниченою порукою.

Перша українська залізна фабрика цвяхів “Сталь” постає у Винниках, на чолі з інж. Володимиром Богачевським та інж. Романом Косом.

Промисловий Млин в Кристинополі, на чолі з інж. Богачевським, братом Володимира, фабрика олію, на чолі з інж. Мосевичем та Евстахією Мілянич, фабрика вапна з інж. Кізюком і інж. Осипом Бойдуником. Якторівка, що займалася виробом вугілля до прасовання – з інж. Костівом на чолі.

Для обслуги наших детайлічних крамниць зорганізовано велику гуртівню під назвою “Гурт”, якої директором став наш Атанас Фіґоль, Ярослав Рак, Ґресько, інж. Ґан. Видавничу і пропаґандивну ділянку провадив Володимир Янів і Юрій Стефаник. Головним бухгалтером був, дуже ініціятивний, здібний і виїмково працьовитий інж. Володимир Яцишин, який прийшов до Пром-Банку як другий працівник, заступником був знаменитий Тарас Міськевич.

Коротко перед війною нас усіх виарештували, але скоро звільнено за інтервенцією посла Целевича. Ярослав Гайвас був арештований кілька місяців скоріше, але він бравурно зорганізував втечу з тюрми. В тому часі Слон перейшов на “зелено” в Карпатську Україну, а я залишився ліквідувати Пром-Банк, до 24 грудня, тоді також подався на захід.

І знову ми зустрілись у Кракові, і зараз же почав організувати українське економічне життя. – За ініціятивою Слона ми оживили Україн-Банк у Ярославі та зорганізували дві філії: в Кракові та в Люблині. Рівночасно Слон зорганізував господарську акційну Спілку УГАС в Кракові, яка обслуговувала Союзи: в Холмі, Грубешові, Белзі, Ярославі, в Перемишлі, в Сяноці. Директором Спілки став Омелян Тарнавський.

В Америці Слон заснував Кредитову Кооперативу “Самопоміч” в Детройті і був активний у всіх кооперативних з’їздах та конференціях. По переїзді до Нью-Йорку зорганізувавУкраїнський Соціологічний Інститут, який видав дуже цінний довідник про українців на нових землях поселення.

Мені здається, що я ще не вичислив всіх Його починів, бо такі вони численні й значні.

Загальна характеристика Його така: творчий, прогресивний, ввічливий лідер, всіма люблений. Не був надзвичайним бесідником, але кожне Його речення мало конкретну думку. Працьовитий, чесний, релігійний. Коли Кодекс “Лісових Чортів” каже, що Лісові Чорти не люблять пересічі, то сл. п. Атанас Мілянич був суперлятивно непересічний в свойому розмаху і таким залишився в моїй та всіх нас пам’яті.

Пластовий шлях. – 1988. – Ч.1 (84). – С.63–66.