Кость-Арпад Березовський

Народився Кость Березовський 16 лютого 1914 року у Львові. У родини була домішка мадярської крові, а тому Костеві дали ще й друге ім’я – Арпад (так звали засновника мадярської держави). Батько Амвросій тривалий час працював учителем математики й директором торговельної школи Товариства “Просвіта”, очолював Організацію Українців м. Львова, був діячем Трудової Партії та УНДО. Мати Марія займалася вихованням сина та молодшої доньки Марти-Наталі.

Частково середню освіту здобув у школах Львова, далі навчався приватно. Іспит зрілості склав екстернатом 1934 року в Академічній ґімназії, після чого навчався на правничому факультеті Львівського університету.

Громадське життя захопило Костя Березовського ще у шкільні роки, коли він став членом Пласту. Тут, в 51 курені ім. Святослава Хороброго, знайомиться із націоналістичними ідеями, після чого його шлях йде до підпільної Організації Українських Націоналістів (ОУН).

Наприкінці 1932 – на початку 1933 року Костя притягався до суду в місті Перемишлі за розповсюдження націоналістичних летючок і приналежність до ОУН, але за відсутністю доказів був звільнений. У підпіллі працював де міг і де було потрібно – серед ремісників, студентів, спортсменів.

Найвідповідальнішою ділянкою підпільної роботи Костя Березовського була націоналістична пропаганда у студентському середовищі. У другій половині 1934 р. він очолював редакцію часопису “Студентський шлях” (до нього нею керували: Степан Охримович, ЧК; Микола Дужий; Володимир Янів, ЛЧ). Цей журнал і досі викликає захоплення сучасного читача своїм високим інтелектуальним та ідейно-політичним рівнем. Не дивно, що у 1931-1934 роках він, поряд із “Вістником” Дмитра Донцова, був провідним органом української націоналістичної думки. У цьому журналі одна із статей Костя Березовського, підписана його другим іменем Арпад, називалася “Молодь – праця – характер”. І сьогодні залишаються актуальними слова Костя:

Юність – час гарячкової праці над собою, час боротьби за світогляд. Час, коли молодь може виховати себе на відважну й витривалу, проворну й опановану, виховати себе в почуттю чести й обов’язку… Тією чудодійною силою, яка одиницю виносить угору, даючи їй владу над числом – є її сила характеру… Кожний із нас мусить чути силу витривалости, відваги й понад усе релігійну посвяту для обов’язку. Сьогодні, коли люди з надзвичайною легкістю міняють фронти й напрямки, споневіряються, занепадають духом, палять старих і знаходять нових богів і все-таки залишаються “чесними із собою”, треба куди більше твердих характерів…

Восени 1934 року Кость-Арпад Березовський входить до керівництва Українського студентського спортивного клубу (УССК), а також редколегії друкованого органу Українського спортивного союзу (УСС) – газети “Готові”. Завданням цього тижневика було сприяння гармонійному фізичному та духовному розвитку молоді. Формально видавцем газети був Ярослав Рак (теж в минулому відомий пластун, а в той час – близький співробітник С. Бандери). У дійсності часопис був справою націоналістичної молоді із ОУН, багато членів якої активно займалися спортом.

У газеті “Готові” Кость-Арпад Березовський відповідав за найважливішу ділянку роботи – ідейне обличчя видання. Його передові статті (теж під іменем Арпад) обґрунтовували необхідність плекання фізичних і моральних вартостей сильної особистості, найкращим методом для чого є спорт. “Хто гартує тіло, гартує душу, а моральний гарт і характерність – це фундамент сильної нації” – писав він.

Проповідувані газетою “Готові” ідеї надзвичайно дратували польських окупантів, через що вони на початку вересня 1935 року закрили її. Редакція у повному складі була заарештована й ув'язнена в концентраційному “виховному” таборі Березі Картузькій. За кілька місяців Костя Березовського перевели до тюрми, а згодом, 7-19 червня 1937 року за керівні дії в мережі ОУН засудили до 8 років ув'язнення.

З початком другої світової війни Кость-Арпад вирвався на волю – 8 вересня 1939 року. Відразу важко захворів на черевний тиф і видужав аж у листопаді. Незважаючи на хворобу, 3-5 жовтня подав документи для вступу на історичний факультет Львівського університету і успішно складає 4 грудня вступний іспит у професорів І. Крип'якевича та К. Маєвського.

У квітні 1940 року крайовий провідник ОУН на західноукраїнських землях Дмитро Мирон призначив Костя-Арпада Березовського референтом пропаганди Крайової Екзекутиви на західноукраїнських землях. Знову напружена праця. Ще більші обов’язки – пристосування пропагандистських матеріалів до нової дійсності, організація і керівництво роботи із студентами та науковцями, розбудова мережі серед них на східноукраїнських землях. Серед найближчих співробітників були керівники студентської мережі Семен Сороківський і Богдан Єднорог, асистент кафедри німецької мови університету Микола Вовк, син видатного письменника Юрій Стефаник, науковець-орієнталіст Омелян Пріцак та інші. Крім того, Кость-Арпад Березовський входив до очолюваного Михайлом Турчмановичем революційного трибуналу ОУН, користувався підпільними псевдонімами “Карпо”, “Кречет”, “Карий”.

Підпільну працю перервав арешт 25 липня 1940 року. У часі слідства Кость-Арпад оголосив голодування, робив спробу перерізати вени на руці. Своєю поведінкою він морально підтримував в'язнів, що було особливо промовистим на відомому Процесі 59-тьох у Львові (17-19 січня 1941 року). Йому, як і ще сорока одному підсудному, визначили найвищу міру покарання — розстріл. Касаційне прохання батька на ім'я Сталіна результату не дало (та й не могло дати). Самого Амвросія Березовського відправили на заслання, де він і помер, а Костя-Арпада большевики розстріляли.

Частина із засуджених на Процесі 59-тьох із початком німецько-російської війни влітку 1941 року з боєм вирвалася із бердичівської в’язниці на волю і знову включилася до активної діяльности в протинімецькому, а потім в протибольшевицькому підпіллі. Один з них, Дмитро Слюзар, будучи обласним провідником ОУН міста Львова, в 1942-1944 роках на честь Березовського користувався псевдонімом “Арпад” (інші — “Золотар”, “Кметь”), гідно носив його і загинув на посаді крайового провідника ОУН Львівщини 19 грудня 1945 року.