Літературний Київ п’ятдесять років тому

В 1959 р. “Українськім Слові” появилась стаття присвячена 50-ти літтю появи “Української Хати”, якої редактором був П. Богацький. Цю статтю у виїмках помішуємо в Л.Д.Зв’язку.

П’ятдесят років тому, в березні 1909 р. у столиці України почав виходити місячник книжкового формату під назвою “Українська Хата”. Між авторами знаходимо прізвища, яким довелось відограти ролю в новій українській літературі: Грицько Чупринка, Микола Філянський, Гнат Хоткевич, Микола Шаповал-Сріблянський і інші. Редактором журналу був письменник Павло Богацький.

За п’ять років існування, до половини 1914 року, коли по причині світової війни, стався розгром усього українського життя, журнал зростав і формою, і зовнішнім виглядом, і змістом, зросло число авторів, між якими були і передові поети нового періоду нашої літератури – і Максим Рильський, і Павло Тичина…

А були це надзвичайно цікаві часи. З однієї сторони ще жили і творили такі велетні нашого письменства як Франко, Леся Українка, Коцюбинський, а з другої сторони наросло нове творче життя, яке після 1905 року, коли щойно українська преса дістала право леґальности в Росії, йшло в парі з національним пробудженням нашого народу.

На еміграції, в далекій Австралії, живе редактор “Української Хати” др. Павло Богацький – сеньйор українського літературного життя. У США живе двоє визначних співробітників “Української Хати” – письменники Галина Журба і професор Олександер Неприцький-Грановський. Користаючи з цього Факту, Об’єднання Українських Письменників “Слово” влаштувало в березні ц. р. у Філядельфії вечір споминів під назвою “Літературний Київ, перед п’ятдесяти роками”, із спеціяльним насвітленням ролі “Української Хати”. Вечір відкрив Остап Тарнавський, характеризуючи в кількох реченнях політичну й літературну ситуацію, в якій зродилась “Українська Хата”.

Першою виступила Галина Журба, відома широкій публиці закордоном із виданого перед двома роками високооціненого з літературного погляду роману “Далекий світ”.

Від початкових чисел “Українська Хата” помішувала твори Галини Журби. Від 1912 р. Галина Журба жила в Києві і дуже близько стояла до журналу і його співробітників. Письменниця згадувала й характеризувала свої зустрічі і співпрацю не лише з ред. Богацьким, але з авторами “Української Хати” – Чупринкою, Гнатом Хоткевичем, Максимом. Рильським, Шаповалом-Сріблянським, В’ячеславом Липинським, який як і Дмитро Донцов, в той час належав до гурту співробітників “Української Хати”.

Письменниця згадала, що за одно її оповідання (“Коняка”) “Українська Хата” була конфіскована, а ред. Богацький відсидів кару в’язниці.

Галина Журба згадувала ще дальші події у Києві 1914 року, коли “Українська Хата” перестала виходити, подала коротку характеристику політичних, воєнних і літературних подій, великих історичних років революції, аж до 1920 року, коли вона з Українською Армією подалась на еміграцію.

Проф. Олександер Грановський розказував, що свій літературний шлях завдячує він Олені Пчілці. Народжений на Волині, недалеко славного Крем’янця, він кінчив хліборобську з призначенням присвятитись агрономічній праці. Переїхав у столицю України, що зачинала: жити бойовим життям.

Від перших днів появи “Української Хати” О. Грановський-Негрицький є близьким співробітником журналу, а згодом і членом редакційної колегії.

Редактор Богацький, якому професор Грановський присвятив багато похвальних слів, був арештований і вивезений на заслання. Проф. Грановський ще на рік перед першою світовою війною мусів, із-за переслідувань, покинути Україну і опинитися аж у США.

Листки дружнього зв’язку. Бюлетень І-го куреня УПС ім. Степана Тисовського. – 1963. – Ч. 2 (51). – С. 6–7.