Згадаймо “Сизого Орла”, нашого особливого пластового друга

На початку цього року відійшов від час на “Вічну Ватру” визначний і широко відомий мистець, графік і маляр, Роберт Лісовський, колись пластовий діяч, а передусім великий любитель нашої пластової молоді і її організації.

Тільки старші з нас знали Його ще особисто як пластуна “Сизого Орла”; для молодших був Він майже чужим. Адже прожив Він останні десятиріччя із Своїх дев’ятдесяти років далеко від пластового середовища там, куди кидала його скитальська доля, останньо у Женеві, в Швайцарії. А проте був Він завжди близький нам духом, прив’язанням до пластової ідеї і живий своїми мистецькими слідами в нашій організації. Ось погляньмо на велику, по-мистецьки стилізовану пластову лілейку в наголовку листового паперу Головної Пластової Ради і Головної Пластової Булави: вона – твір Роберта Лісовського, пластуна і мистця-графіка; або ось мистецька марка на обкладинці “Великої Гри”: вона теж роботи “Сизого Орла” – Лісовського. Його заставки, рисункові знаки прикрашували пластові видання, коли цього тільки було треба. І це були твори не тільки Його мистецтва, але й Його любови до Пласту. Тому й заслужив Він, щоб згадати Його дружнім спомином і поглибити Його пам’ять серед нас.

Народився Роберт Лісовський в 1893 р. на Запоріжжі над Дніпром, близько місця, де колись була Січ, де бились об межі хвилі дніпрових порогів і жила безмертна козацька слава. Мистецький порив і здібності повели його до Києва на науку в найкращих наших тодішніх мистців. Був учнем славного маляра О. Мурашка, потім – у Київській Академії Мистецтв – славного графіка Юрія Нарбута і Михайла Бойчука. Воєнні події примусили Його шукати волі на заході: Львів, у Західній Україні, хоч під Польщею, а головно Прага у Чехо-Словаччнні, стали Йому новим вітчизняним прибіжищем, а українська громада – новою родиною. Він ще продовжував навчання в Академії в Берліні, потім працював як мистець, а згодом як професор в Українській Пластичній Студії в Празі. Тут, у Празі, і на Закарпатті він зустрів молодих українських юнаків, що звали себе пластунами. Зразу почув з ними ідейне споріднення і став членом їх родини. Уродженець Запоріжжя став пластуном і дістав романтичне пластове ім’я “Сизий Орел”. Минули його юнацькі роки, але духом був надалі юнаком і знайшов у пластуванні сповнення юнацьких мрій і надій. Може козацькі традиції його рідного Запоріжжя потягнули Його в ряди Пласту. Коли зорганізувався за межами Рідних Земель “Союз Українських Пластунів Емігрантів” (СУПЕ), Лісовський став його активним членом, а згодом і комендантом. За свою провідницьку працю дістав найвище тодішнє пластове відзначення “Золотого Хреста”. Прийшла Друга Світова Війна і наш “Сизий Орел” мусів знову летіти у новий вирій. Опинився в Лондоні, а опісля в Женеві, де живе його дочка, теж відома малярка, Зоя Лісовська Нижанківська. Там і почав Він Свою останню мандрівку – на Вічну Ватру.

 Юнак. – 1983. – Ч. 11 (240). – С. 3