Життєвий шлях св. п. Євгена-Ґени Кульчицького

Шлях Євгена – пластового провідника був виповнений особливою активністю, шлях повний праці, трудів, боротьби з ними, жертв у турботі за долю народу, прагнень допомогти йому осягнути ідеал волі, добра, краси, здобути християнські чесноти.

Народився Євген Ґут-Кульчицький (деколи уживав криптонімів: Е. Ґут-Антонович, Приблуда, Аванті) 12. 4. 1903 року у Львові. Середню освіту здобув у Львові й Коломиї, високу – в Данцігу, Львові й Празі, здобувши диплом інженера лісництва у чеській державній політехніці (1929). Крім того, студіював у Празькому Державному Університеті фізику, математику і електроніку. Працював Ґена на прожиток, виробляючи радієві апарати в Празі, живучи в Німеччині (Фурт, Мюнхен, Берхтесгаден), віддає вповні свій час громадській праці, зокрема праці в Пласті. Переїхавши в 1949 році до США, оселився в Дітройті. Працює спочатку фізично, а згодом за фахом аж до пенсії в 1966 році. ГПБулава уповноважила Євгена організувати Пласт в США.

Пластуном став Євген у 1920 році, бувши учнем гімназії. У 1924 р. обрано його до Верховної Пластової Команди у Львові. На цьому пості стає він інспіратором і організатором Клюбу Старших Пластунів, очолює його. Клюб цей згодом перетворився в Улад Старших Пластунів. У 1924 році Ґена організує мандрівний табір старшого пластунства й юнацтва на Говерлю. Табор закінчився зустріччю на Писаному Камені. Комендантом його був Сірий Лев, опікункою пластунок учит. Ольга Мриц, а бунчужним Євген Кульчицький.

Переїхавши в серпні 1924 р. до Праги, Євген відразу включився у пластове життя. Особливо був він активним у ділянках – ідеологічній, організаційній (табори й мандрівки). Був він одним з основників Союзу Пластунів Емігрантів (СУПЕ) у Празі, очолював його в 1931 і 1934 роках. Був також головою Української Пластової Ради в Чехословаччині. Близько співпрацював з Пластом на Закарпатті.

По закінченні другої світової війни у таборах Ді-Пі в Німеччині бере активну участь у організації та в унормованні дії Пласту в нових обставинах.

Ставши, з доручення ГПБ організатором Пласту і першим головою КПС у США, вже в 1950 році поробив заходи легалізувати Пласт у цій країні. Одночасно з організацією пластових осередків у містах США, зорганізував станицю в місті прожитку – у Дітройті. Його заходами та ініціятивою закуплено дім для місцевої Станиці – це був перший пластовий дім у США.

Та праця у Пласті не була в Євгена єдиною службою народові. Ще в 1921 р. учнем 7 кл. гімназії в Коломиї стає він членом Української Військової Організації (УВО), яка пізніше стала Організацією Українських Націоналістів (ОУН). Євген виконував різні доручення проводу ОУН. А з переїздом до Чехо-Словаччини кольпортував з Чехо-Словаччини до Польщі нелегально різні матеріяли (залишав їх у колибі “Прогноза” у стіп Говерлі, де вони переховувались). Велику прислугу націоналістам робила сестра Євгена п. Галя Ґ. Євген був арештований у 1934 році й мусів скриватися.

У 1940-их роках був крайовим комендантом ОУН на Чехо-Словаччину, а згодом членом крайової екзекутиви ОУН на велико-німецький терен. У США постійний член ОУН(м) і організації Відродження України (ОДВУ), член Т-ва Українських Інженерів Америки і багатьох інших громадських організацій.

Не був осторонь Євген і збройної боротьби, коли треба було боронити Карпатську Україну. Живе тоді Євген у Хусті, є постійним організаційним референтом Головної Команди Народної Оборони “Карпатська Січ”. Це була ініціятива Євгена вже в листопаді 1938 року скликати пластунів (В. Рубинович, В. З., О. Блистів, Й. С., М. П.), щоб створити пів-мілітарну організацію для оборони національних інтересів Карпатської України. Серед присутніх була ідея творити таку організацію з УСП-ів, але Євген переконав про недоцільність цього, бо з того не було б користи ні самій справі, ні Пластові. Мале коло пластунів вирішили надати назву цій організації “Карпатські Січові Стрільці”, щоб тим нав’язати її ролю і завдання до УСС-ів. Виготовив Ґена тоді й проект статуту й в ньому прийнята остаточно назва “Організація Народної Оборони – Карпатська Січ”. Ґена став у цій організації референтом організації, бож він був “духовим батьком” її і був на цьому пості до кінця її існування. З цього титулу він входив також до “Вужчого Штабу” ОНОКС, (Організації Народної Оборони – Карпатська Січ) секретарем Головної Команди був М. П. теж пластун, і службу безпеки в ГКоманді очолював пластун Є[вген]. В[рецьона]. Його помічники постійно наражували своє життя, виконуючи відповідальні завдання. І у цілій країні співробітниками Головної Команди – ОНОКС були пластуни. Усі вони горнулися до Євгена, він знав їх і тому поручав як відданих патріотів. Пластуни майже всюди були головним мотором місцевих частин “Карпатської Січі”. А душею цілого того могутнього руху – народного відродження Карпатської України був теж пластун – Олександер Ольжич. Геройською постаттю Срібної Землі був пластун Ф. Тацинець, що разом з багатьма іншими воїнами склали своє життя на полі слави. Головна Команда ОНОКС оцінювала вагу співпраці її з Пластом і назначила була Євгена зв’язковим поміж ОНОКС і Пластом і зв’язок цей був близький.

Багатогранна діяльність Євгена Кульчицького великою мірою в’яжеться з друкованим словом – він журналіст, редактор, видаваць і автор гарних літературних нарисів на пластові теми та наукових розвідок. Почав співпрацювати при виданні “Вістей” ВПК у Львові 1924 р. У Празі видав “Короткий курс радіотелеграфії”, у Німеччині (1945 р.) памфлет про батька електротехнічної промисловости Вернера фон Зіменса, редагує в 1960-1970 рр. бюлетень ОДВУ “Наш посланець” у Детройті. Дописує на політичні теми до “Свободи”, “Нового Шляху”, “Українського Слова” і “Самостійної України”.

Але найбільше уваги присвячував видавничій діяльності Пласту. У Празі був фактичним редактором і видавцем “Пластових Вістей” (1934-35), хоч формально був хто інший, Ґена не міг тоді ніде фігурувати), дописує до інших пл. журналів. У Німеччині переклав на українську мову “Скавтінг для хлопців” Бейдена Паувела, був членом редакційної колегії перевидання посібника д-ра О. Тисовського “Життя в Пласті”, був і редактором, а потім співробітником “Молодого життя”, “Сеніорської ватри”, співавтором “Посібника зв’язкового”, опрацював для потреб ГПБ “Методику пластового виховання”, “Поради Старого Вовка”, допомагав видавати “Записки пластуна”, видавав пластові календарні тощо. Дописував майже до всіх пластових видань у 1950-1970 рр. В Дітройті почав видавати орган зв’язку КПС “Пластовий листок”, який виходить і досі, а з нагоди 10-річчя Пл. Станиці в Детройті видав збірник “10 років Пластової Станиці в Дітройті”. В архіві залишив численні рукописи, переважно на виховні теми, є й праці на політичні та соціологічні теми.

Про вартості характеру Євгена говорять і відзначення, що його ними нагороджували: За жертвенну працю для українського народу дістав високі відзначення. Іменем Української Народної Республіки Президент надав йому Воєнний Хрест. Крайова Рада Об’єднання колишніх Вояків Української Армії наділила його Воєнним Хрестом. Українська Військова Організація – УВУ надала йому Грамоту. Верховна Пластова Команда у Львові іменувала його скавтмастром. Головна Пластова Булава надала йому Перше сеніорське Відзначення св. Юрія в Золоті. Був відзначений Грамотами Пластової Станиці в Дітройті, Організацією Державного Відродження України – ОДВУ, Націоналістичним Видавництвом в Европі та ін.

Увірвався життєвий шлях Євгена несподівано й болісно не тільки для найближчих, але й для всіх тих, хто знав його як друга й громадянина. Не стало його серед живих 23 березня 1982 року.

Хай цей короткий перелік його життєвих змагів за осягнення нам усім спільної національної мети буде для нас спонукою продовжувати цей змаг...

Пластовий шлях. – 1982. – Ч.2 (67). – С.49–53.