Гандзя чічка невеличка — але фасон має

Завданням моєї статті є дати перегляд пластової діяльности пластунки сеніорки керівництва Анни Коренець. Це завдання не є легке, бо охоплює шістдесят років її діяльности в Галичині, Німеччині та З’єдинених Стейтах Америки.
Пласт у Галичині під Польщею в роках 1920-1939, Пласт у Галичині під більшовицькою окупацією в роках 1940-1941, Пласт під німецькою окупацією в роках 1941-1945 і Пласт у З’єдинених Стейтах Америки в роках 1948 до сьогодні. Це були роки і краї, де Анна Коренець була активною.
Я мав приємність познайомитися з пластункою вірлицею Анною Коренець у Львові, на переломі 1926-1927 років. Ступінь пластунки вірлиці здобула в 1925 р. в курені Уладу Пластунок Юначок ім. Марти Борецької у Львові.
З першого враження з цього знайомства було моє переконання, що її індивідуальність є вислідною родинного та пластового виховання. Вона походила зі знаної родини у Львові. Її батько — директор Торговельної школи й кооперативний діяч, Денис Коренець, а мати — Ольга з Добрянських, громадська діячка і письменниця, були загально знані і шановані на терені Львова. Гандзя мала теж дві сестри: старшу сестру Стефу, лікарку, та молодшу сестру Марту — маґістер права.
В родинній і пластовій атмосфері відбувалося виховання Гандзі, про яку співали на таборі на Соколі: “Гандзя чічка невеличка, але фасон має”. Цей “фасон” так оцінила під час курінної ювілейної зустрічі її близька подруга зі шкільної лавки та Пласту Люба Пєжанська: Гандзя була особою “високої інтеліґенції і культури, хрустального характеру, великих здібностей — розуму, скромности, товариського такту та письменницького хисту”.
Між роками 1927 і 1930 Гандзя займалася вихованням пластунок юначок, основанням куреня старших пластунок “Ті, що греблю рвуть”, а в роках 1929-1930 очолювала Реферат Уладу Пластунок Юначок у Верховній Пластовій Команді. Коли Пласт був заборонений польською адміністраційною владою у вересні 1930 року, Верховна Пластова Команда, щоб могти діяти назовні, прийняла назву “Ліквідаційної Комісії Пласту”. Ліквідаційна Комісія Пласту покликала до життя Виконний Виділ, який мав завданням підшукати інші форми для пластової дії. Виконний Виділ прийняв постанову провадити пластову організацію на терені Галичини у нелеґальній формі, як таємний Пласт. Провід таємного Пласту діяв як Пластовий Центр. Це було у 1933 році. У склад Пластового Центру увійшла теж Гандзя.
Після короткої перерви, в роках 1934-39, Гандзя знову увійшла у склад Пластового Центру і була в його складі до 1944 року. В цьому часі Пласт діяв у рамках різних товариств. Найважніше з-поміж тих товариств було Товариство Охорони Дітей і Опіки над Молоддю (ТОДОМ) під проводом доктора Панчишина. В рамках цього товариства основано секцію молоді під назвою Комісія Виховних Осель і Мандрівок Молоді — КВОММ, голова — проф. Гнат Павлюк. Ця Комісія була найважнішою устроєвою одиницею таємного Пласту.
У склад проводу КВОММу входила теж Гандзя. В роках 1935 і 1936 Гандзя була коменданткою вишколу у виховних таборах у Космачі й Брустурах на Гуцульщині. Незалежно від ТОДОМ існувала ідеологічна група “Вогні” — устроєва одиниця нелеґального Пласту. Членство цієї групи творило старше пластунство Львова для ідеологічного вишколу. Гандзя входила в склад тієї групи як її співорганізатор. Гандзя теж співпрацювала з жіночим спортовим клубом “Стріла” у Львові, де гуртувалися пластунки для фізичного виховання.
Після зайняття Польщі німцями Пластовий Центр покликав до життя Виховні Спільноти Української Молоді — ВСУМ, що діяв як устроєва одиниця нелеґального Пласту в роках 1941-1945. Гандзя була активною у ВСУМі на різних постах виховної дії юнацтва.
У 1946 році Гандзя входила у склад проводу Союзу Українських Пластунів Еміґрантів — СУПЕ, а від 1947 року входила у склад проводу Головної Пластової Старшини Союзу Українських Пластунів у Німеччині. В роках 1947-1949 працювала на пості заступниці Головної комендантки пластунок.
У роках 1951-52 Союз Українських Пластунів оформився як Конференція Українських Пластових Організацій. Гандзя була обрана до складу Головної Пластової Ради в роках 1954-57 і 1958-66.

Цю недокінчену статтю знайдено в архіві пл. сен. кер. Яра Гладкого-“Оріона”, ЧМ, після його смерти.