В семидесятиліття наших сеніорів: сен. Анна Ратич

Анна Ратич – Гандзя народилася 9 лютого 1893 року в селі Підберізці Львівського повіту в Галичині.

До народної школи ходила у свойому селі. Семилітньою дитиною стратила батька. Мати вийшла другий раз заміж. У родині було 5 дітей. Нелегко було селянській дитині здобути середню освіту, але настирливим бажанням ювілятка добилася, що стала ученицею учительського семинара у Львові.

У 1911 році, як мала 18 літ життя, вже належала до тайного Пласту, який заложив студент Іван Чмола.

Легальний Пласт, який був заснований в 1912 році проф. др. О.Тисовським при Академічній гімназії у Львові не був пов’язаний з тим тайним Пластом.

Цей тайний Пласт переняв більш військовий лад і носив назву “Молода Січ”. При кінці 1912 року з тайного Пласту витворився зв’язок стрілецької організації з кличем і відзнакою “Воля або смерть”.

Цю відзнаку з написом має Ювілятка. Підписаний мав нагоду її оглядати на Ювілейній Пластовій Зустрічі минулого року.

Члени Молодої Січи діставали відзнаку в лісі або Кайзервальді, правдоподібно з рук др. Дашкевича.

Праця в стрілецьких рядах провадилася теоретично й практично аж до влучення її до Українського Січового Стрілецтва, яке було зорганізовано при повітовій команді Січей у Львові.

Січовики носили сиво-синявий мундур і мали шоломи.

При УСС була зорганізована жіноча чота, яка начислювала яких 30 членів. Чотовою була Олена Степанівна. До тої чоти належала й Анна Ратич.

1914 року у Львові підчас січового-сокільського здвигу у поході в стрілецьких одностроях брала участь і згадана жіноча чота.

У календарі “Червона Калина” за 1934 рік подана репродукція фотознимки Ольги Басараб в тому однострою. Того самого 1914 року у червні місяці Д. Ратич здала матуру в жіночому держ. семинарі а в серпні того ж року зголосилася до УСС.

В УСС Ювілятка перебула кампанію з Карпат над Стрипу, а потім мандрувала в 1918 році в Східну Україну до Елізаветграду, а далі у жовтні на Буковину. По довших мандрівках добралася до рідного села. У січні 1919 тяжко хорувала.

У лютому 1919 року одружилася й разом з подругом з армією УГА перебула відворот армії, перехід Через Збруч до Кам’янця-Подільського. Тут приділена була до Начальної Команди УГА.

Приймала й дальшу долю Галицької Армії. Мандрувала до Роздільної, коло Одеси, пережила Дениківщину, всі сумні й трагічні події.

Лише в 1922 році вдалося їй з 2 літнім хлопчиком і подругом перебристи р. Збруч і дістатися до Галичини.

Оселилася в Рогатині, де подруг Ювілятки вчив в гімназії Рідної Школи. А далі надійшли відомі події як друга світова війна, мандрівка на скитальщину через Словаччину, Австрію до табору в Байроті.

Ювілятка мала 4 дітей. Двох синів були в дивізії "Галичина". Один з них Володар пропав під Бродами як 19 літний юнак. Подруг її помер на удар серця в травні 1953. Ціле життя не стелилося рожами Ювілятці. Багато вона перенесла, а де й у свої літа все ще є активна, помагає дітям і безмінно належить до Пласту, як сеніорка І Куреня. УПС ім. Тисовського.

Листки дружнього зв’язку. Бюлетень І-го куреня УПС ім. Степана Тисовського. – 1963. – Ч. 2 (51). – С. 23–24.