Павло Богацький-“Тигр” (1883–1962)

Життя і праця

Наш Тигр народився 4 березня 1883 р. в м. Кутині, Кам’янець-Подільського повіту, в родині священика Івана.

В 1903 р. закінчив Духовну Семінарію, а три роки пізніше Юнацьку Школу у Вильні. Там був арештований за революційну діяльність серед солдатів. По піврічнім побуті в військовій цитаделі Його звільнено з війська.

В 1907 р. вступив у Київську Політехніку, де студіював агрономію.

Перед першою світовою війною разом з іншими українськими діячами за журналістичну, літературню і наукову працю заслано Його на Сибір. Повернув із заслання в 1917 р. В Києві за Центральної Ради займав пост Столичного Отамана.

Підчас гетьманського перевороту був арештований.З приходом до влади Директорії, Тигр приймав участь в боях Української Армії з більшовиками від Київа до Кам’янця Подільського.

В 1920 р. перейшов з урядом УНР за межі України. Зразу жив в Варшаві. Не маючи засобів до життя рубав дрова на Полісі. Але скоро, потім Управа Українського Громадського Комітету запросила Його до Праги. Тут Він працював в редакції і видавництві “Нова Україна”, а в 1926 р. очолив Український Громадський Видавничий Фонд. Три роки пізнійше став професором соціольогічного інституту і керівником кабінету Шевченкознавства. У часі другої світової війни Тигр переїхав до Німеччини зразу до Берліна а потім до Мітенвальду де вчителював в укр. гімназії.

З Німеччини виїхав до Австралії осів в Тіроулі. Тут працював у відливарні заліза. Пізнійше з дружиною і сином придбав кусок землі, побудував дімок і там закінчив своє життя.

Літературна і наукова праця

Наукова праця Тигра проходила в таких ділянках: бібліографічній, літературознавчій, письменницькій і журналістичній.

Досліджував тексти поезій Т. Шевченка та робив критичні огляди їх видань. Велика Його праця це “Історія критичного видання творів Т. Шевченка” з років 1930–42 пропала в часі війни. Лише частина п. з. “Кобзар Т. Шевченка за сто років” надруковано в “Українській Книзі” в 1942 р. і появилась окремою книжкою.

Він зробив оцінку давнійших, а зокрема Празького видання “Кобзаря” з 1876 р.

Далі йшла бібліографія Гр. Чупринки та інші бібліографічні показчики.

У рукописі є Його “Мала Літературна Енцикльопедія” з поясненями окремих гасел. Написав також студію “Сучасний стан світового мистецтва”.

З його новель появилися такі збірки: “Камелії” (1917), “Під баштою Слоневої Кости” (1922); “На горбах Поділля” (автобіографія дитячих літ) 1959. Богато уваги присвятив Тигр журналістиці. У 1909–1914 видавав місячник “Українська Хата” в Києві. Був співробітником журналів “Україна”, “Книгар” , “Шляхи”. У Варшаві разом з О. Саліковським редагував щоденник “Українська Трибуна”, а в Празі “Нова Україна”. В Австралії дописував до газети “Вільна Думка” та до журналів в США і Канаді.

За наукові праці П. Богацькиго іменовано доктором “Гоноріс Кавза” та дійсним членом Н.Т.Ш.

Праця в Пласті

В 1919 р. існувала в Кам’янці Подільському Січова Команда, яку очолював Тигр. Початком Пласту в К.П. треба вважати осінь 1919 року. Цей початок тісно вяжеться з організацією “Молодих Січей”, яких статут був випрацьованйй на основі засад Бойден Пауела. В цей спосіб наш Тигр пов’язав себе із пластовою організацією.

До Куреня вступив 16 квітня 1949 р. Дійсним членом став в році 1951. Нагороджений УПУладом Орденом Св. .Юрія в золоті 1958 р.

Перед смертю довший час хворів. Був майже спаралізований. Помер на вилив крови в мізку в наслідок склерози 22 грудня 1962 в Тіровс, в Австралії.

Бібліографія важніших праць Павла Богацького (1911 -1952)

Бібліографія

1. До історії критичного видання “Кобзаря” Т. Шевченка. Львів, 1925, “Стара Україна”.

2. Хронологічний покажчик творів Гр. Чупринки. Прага, 1926, ст.491-523.

3. Україніка в часописі “Часопіс Ческего Музеум”. Львів, 1927, Записки НТШ.

4. Нове про Шевченка. Львів, 1926, “Літер. Науковий Вісник”, кн. 5 і кн. 6.

5. “Кобзар” Т. Шевченка за сто років: 1840-1940. Краків – Львів, 1942, “Українська Книга”.

Літературознавство

6. Театральні замітки. Київ, 1911, “Українська Хата”.

7. Український. Театр в 1912 році, тамже.

8. Варвара Рєпніна і Т. Шевченко. Київ, 1917, “Книгарь”.

9. Перше кохання. Т. Шевченка. Київ, 1917, “Україна”.

10. Сучасний стан світового мистецтва. Прага 1923, “Нова Україна”, 112 стор.

11. В. Самійленко. До історії його поеми “Ґея”. Львів 1927, “Літ. Науковий Вісник”.

12. Ф.Достоєвський – українець. Подєбради, 1928 “Наша Громада”.

13. Празьке видання “Кобзаря” Т. Шевченка 1867. Київ, 1927, “Бібліографічні Вісті”.

14. Повне видання дворів. Т. Шевченка ВУАН. Прага 1937, “Український Студент”.

15. Фальсифікатори Шевченка. Львів, 1939, “Сучасне й Минуле”.

16. Літературна грамотка. Берлін, 1943-44, “Український Вісник”.

17. Грицько Чупринка. Берлін, 1944, “Український Вісник”.

18. Іван Котляревський. Тамже 1943 р.

19. Г. Квітка-Основ’яненко. Тамже.

20. Трагедія самотнього серця. Інтимна сторінка біографії Т. Шевченка. Сидней, 1950, “Вільна Думка”.

До цієї бібліографії власноручно дописав Павло Богацький ще: До історії української журналістики в рр. 1909–1914. Новий Ульм 1949, “Українські Вісті”.

П.С. 23 січня 1953 року в Австралії НТШ святкувало 70 річчя народження др. Павла Богацького і того ж року вийшла маленька брошурка Івана Рибчина “Павло Богацький в 70-річчя” , Сидней 1953 р. Стор. 15.

Листки дружнього зв’язку. Бюлетень І-го куреня УПС ім. Степана Тисовського. – 1963. – Ч. 2 (51). – С. 1–3.