В

В[…] Олесь (? – ?, м. Чернігів). Отаман Першого Українського Загону Бой-Скаутів м. Чернігова (1917-1918). Учень 8 класу гімназії. Загинув у бою з большевиками у час Визвольних Змагань. Дж. і літ.: Окаринський В. М. Український скаутський рух (1911-1944 рр.). – дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. Спеціальність 07.00.01 – Історія України. – Київ, 2001.

ВАВРУК Василь, с. Олекси (псевд. “Ватюга”, “Верлан”, “Роса”, “Стрункий”; 2.01.1909, с. Себечів, нині Сокальського р-ну Львівської обл. – 19.12.1945, прис. Корчемка с. Купичволя Кам’янсько-Бузького р-ну Львівської обл.). 9 курінь ім. П. Дорошенка (Сокаль). Закінчив учительську семінарію в Сокалі. Повітовий провідник ОУН Белзчини. Політв’язень польських тюрем (1933, 1937-1939) і табору у Березі Картузькій (07.1934-03.1935). Начальник VI політвиховного відділу Військового штабу Воєнної Округи УПА “Буг” від весни 1944, засновник газети “Стрілецькі вісті” і редактор її перших номерів. Восени 1945 також став референтом пропаґанди проводу ОУН Львівського краю. Загинув у бою із опергрупою НКВД при спробі вирватися із оточеної криївки. Відзначений найвищою нагородою підпілля – Золотим хрестом заслуги УПА – за видатні заслуги для національно-визвольної революційної боротьби і особливу працю для Українських збройних сил. Майор-політвиховник УПА (посмертно). Дж. і літ.: Содоль П. Українська Повстанча Армія. Довідник. – Нью-Йорк, 1994. – С.68-69; Содоль П. Українська Повстанча Армія. Довідник ІІ. – Нью-Йорк, 1995. – С.238, 254; Список-каталог ЦДІАЛ, т.1, с.53.

ВАЙДА Василь (1923 – 16.03.1939, м. Хуст Закарпатської обл.). Член Пласту при Хустській гімназії. Застрілений на вулиці скаутом-москвофілом. Дж. і літ.: Пластуни у визвольних змаганнях. – Нью-Йорк, 2002. – С.7.

ВАЛЬКО Дмитро (9.03.1907, с. Ямниця Тисменицького р-ну Івано-Франківської обл. – 1944). 38 курінь ім. І. Смицнюка (Ямниця). В’язень польського концтабору в Березі Картузькій (07.1934-12.1934). Загинув у криївці. Дж. і літ.: Макар В. Береза Картузька // Макар В. Спомини та роздуми. – Торонто – Київ, 2001. – Т.4. – С.103, 171; Список-каталог ЦДІАЛ, т.1, с.53.

ВАНЬО Роман, с. Теодора (27.03.1908 – 06.1941, м. Золочів Львівської обл.). Курінь ім. Йосифа Боцяна (Буськ). Розстріляний большевиками у тюрмі. Дж. і літ.: Наші жертви // За народ. Календар на 1942 рік / ред. Д. Штикало. – С.110; Список-каталог ЦДІАЛ, т.1, с.54.

ВАРЯ Славко (? – 1941, м. Львів). 7 курінь ім. кн.Льва (Львів). Лікар. Убитий большевиками. Дж. і літ.: Інформації Ярослава Гайваса.

ВАСАРАБ Любомир (? – 07.1944). Курінь юнацтва Ярославської гімназії. Вояк Дивізії “Галичина”. Загинув під Бродами. Дж. і літ.: Ярославська гімназія, 1940-1944 / упорядник Ігор Гнаткевич. – Львів, 1994. – С.104.

ВЕЛИТОВИЧ Степан (? – ?). Член Пласту. Вояк Українських Січових Стрільців. Загинув. Дж. і літ.: Окаринський В. М. Український скаутський рух (1911-1944 рр.). – дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. Спеціальність 07.00.01 – Історія України. – Київ, 2001.

ВЕНГРИНОВИЧ, о. Степан-Омелян (7.04.1897, с. Хиринка Перемиського пов., тепер Польща – 19.06.1954, с. Джонка Нанайського р-ну Хабаровського краю, Росія). Провідник пластового гуртка в Перемишлі (з 1912), відтак опікун Пласту у 3 окрузі (Дрогобич – Сянок). Старшина Української Галицької Армії, священик. 1948 заарештований і засланий на Далекий Схід, де помер. Дж. і літ.: Пластуни у визвольних змаганнях. – Нью-Йорк, 2002. – С.44; Українська державна чоловіча гімназія у Перемишлі. 1895-1995 / упор. Ігор Гнаткевич. – Дрогобич, 1995. – С.117.

ВЕРБЕНЕЦЬ Володимир (1869, м. Ярослав, тепер Польща – ?). Начальний лікар Пласту. Політв’язень польських тюрем за членство у Пласті (1930). Був лікарем військово-морського флоту Австро-Угорщини. Голова Дипломатичної місії УНР у Бєлграді (Сербія). За твердженням С. Левицького, помер, надаючи допомогу українським полоненим і колишнім членам Червоної армії, які поверталися в Україну, докраю виснажені, заражені різними хворобами, імовірно, у 1941. За версією О. Колянчука, помер від отриманої у в’язниці хвороби 24.04.1939 у м. Ярославі. Дж. і літ.: Колянчук О. Увічнення нескорених. Українські військові меморіали 20-30-х рр. ХХ ст. у Польщі. – Львів, 2003. – С.106-107; Левицький С. Український Пластовий Улад в роках 1911-1945 у спогадах. – Мюнхен, 1967. – С.97; Пластуни у визвольних змаганнях. – Нью-Йорк, 2002. – С.7.

ВИННИЦЬКИЙ Роман, с. Дмитра і Катерини Кульчицької (псевд. “Максимович”; 15.09.1911, с. Довгомостиська Мостиського р-ну Львіської обл.– кін. 1945). 46 курінь ім. кн. Буй-Тура Всеволода (Стрий), 2 курінь УСП Загін “Червона Калина”. Закінчив Стрийську гімназію (1929), медицину в Лювені (Бельгія) – ларинголог і дерматолог. Член Української Військової Організації (УВО) і ОУН. Лікар Стрийського надрайону ОУН, викладач на курсах санітарів УПА, загинув у бою. Дж. і літ.: Пластуни у визвольних змаганнях. – Нью-Йорк, 2002. – С.7; Соловій Ф. Повстанський мартиролог Стрийщини 1930-1950-х років. – Стрий, 1999. – С.272; Стрийщина. Історично-мемуарний збірник. – Нью-Йорк – Торонто – Париж – Сидней, 1990. – Т.ІІ. – С.113.

ВИРОВИЙ Євген (1889 – 17 або 19.05.1945, Прага). Комендант СУПЕ. Вистрибнув з вікна 4 поверху і загинув, щоб не датися живим у руки большевиків. Дж. і літ.: Білокінь С. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР. – Київ, 1999. – С.319; Історично-пластовий календар / упор. Ольга Свідзинська. – Київ, 1997. – С.24, 57.

ВІРСТЮК Петро (псевд. “Сокіл”; 1921 – ?). Курінь “Чота Крилатих” (Німеччина). Висланий в Україну для контакту з УПА, пропав безвісти. Дж. і літ.: Пластуни у визвольних змаганнях. – Нью-Йорк, 2002. – С.7.

ВІТОВСЬКИЙ Дмитро (8.11.1887, с. Медуха, тепер Галицького р-ну Івано-Франківської обл. – 8.07.1919, біля м. Ратібора в Сілезії, Німеччина). Член Пласту, організатор і виховник гуртків у м. Станиславові. Сотник Українських Січових Стрільців – командир сотні, згодом куреня. Організатор Листопадового Зриву у Львові, Державний Секретар Військових Справ ЗУНР (11.1918 – 02.1919). Полковник Української Галицької Армії. Член делеґації УНР на Паризькій мирній конференції, повертаючись в Україну, загинув у палаючому літаку, поціленому випадковою польською кулею. Похований у Берліні. Дж. і літ.: Пластуни у визвольних змаганнях. – Нью-Йорк, 2002. – С.7; Чемеринський А. Пласт на Станиславівщині: 1911-1930.

ВІТОВСЬКИЙ Дмитро-Ярослав, с. Дмитра та Марії Ліщинської (псевд. “Андрієнко”, “Зміюка”; 7.07.1919, с. Брошнів Рожнятівського р-ну Івано-Франківської обл. – 29.04.1947, м. Київ). Член Пласту, новацький виховник таборів на Остодорі. Син Дмитра Вітовського. Закінчив гімназію у Вільні (тепер Вільнюс), у 1938 і торгові курси (1938-1939), за іншою версією – школу підхорунжих польської армії. Студент географії Львівського університету (1939-1940), молодший лейтенант Червоної армії, летун (1940-1941). Лісничий у лісах митрополита Андрея Шептицького на Львівщині, потім на Калущині (1941-1943). Інструктор старшинської школи УПА “Олені” (від 02.1944), ад’ютант її командира (04.1944 – осінь 1944). Командир військово-польової жандармерії (ВПЖ) Воєнної Округи УПА “Говерля” (осінь 1944 – весна 1945), командир тактичного відтинка УПА “Маківка” (05.1945-03.1946), хорунжий УПА. Командир рейду сотень УПА в Словаччину (08-09.1945). 17.03.1946 біля с. Кам’янки Сколівського р-ну Львівської обл. важко поранений большевиками, затриманий у 3 км від м. Сколе. Засуджений до розстрілу 4.02.1947 у м. Києві, страчений. Дж. і літ.: Когут М. Герої не вмирають. – Кн.4. – Калуш, 2003. – С.9-14; Содоль П. Українська Повстанча Армія, 1943-49. Довідник ІІ. – Нью-Йорк, 1995. – С.16-17.

ВОЄВІДКА Кость (5.07.1891, м. Прага, Чехія – 03.1944, м. Івано-Франківськ). Приятель Пласту. Доктор медицини. Лікар Леґіону Українських Січових Стрільців (з 1914), четар. Лікар київського формування Січових Стрільців (з 12.1917), начальник санітарної частини 1 куреня Січових Стрільців, 1 полку Січових Стрільців (1918), член Стрілецької Ради. Підполковник Армії УНР. Надавав допомогу воякам УПА. Розстріляний німцями. Дж. і літ.: Довбня В. Січові Стрільці київського формування у визвольних змаганнях 1917-1920 років: організація та правові засади діяльності. – Київ, 2002. – С.183; Список-каталог ЦДІАЛ, т.1, с.6; Українська державна чоловіча гімназія у Перемишлі. 1895-1995 / упор. Ігор Гнаткевич. – Дрогобич, 1995. – С.119-120;

ВОЙТКІВ Богдан (псевд. “Білий”; 1.04.1910, с. Миців Сокальського пов., тепер Польща – весна 1944, с. Ланчин Надвірнянського р-ну Івано-Франківської обл.). 9 курінь ім. П. Дорошенка (Сокаль). Заступник окружного провідника ОУН-м Коломийщини. Повішений мадярами. Дж. і літ.: Верига В. Втрати ОУН в часі Другої світової війни. – Торонто, 1991. – С.129-130.

ВОЛОШИН, о. Августин, с. Івана (літ. псевд. “Андрій Верховинський”; 17.03.1874, с. Келечин Міжгірського р-ну Закарпатської обл. – 17 або 19.07.1945, м. Москва). Приятель Пласту (Закарпаття). Закінчив Ужгородську гімназію (1892), Вищу педагогічну школу у Будапешті (1896). Священик УГКЦ (1897), папський прелат (1933). Професор греко-католицької учительської семінарії від 1900, її директор (1917-1938). Професор педагогіки, завідувач кафедри Українського Вільного Університету в Празі, його ректор (1945). Визначний громадсько-політичний та культурний діяч Закарпаття, посол до чехословацького парламенту (1925-1929). Прем’єр-міністр автономного карпато-українського уряду від 26.10.1938, обраний 15.03.1939 президентом Карпатської України. Заарештований большевиками у Празі 15.05.1945, вивезений до Москви. Помер у тюрмі. Дж. і літ.: Беднаржова Т. Августин Волошин – державний діяч, педагог-мислитель. – Львів, 1995; Дем’ян Г. Августин Волошин // Дем’ян Г. Таланти Бойківщини. – Львів, 1991. – С. 201-228; Дем’ян Г. Закарпаття мало славетного Президента-патріота: До 125-річчя від дня народження Августина Волошина // Визвольний шлях. – 1999. – Кн. 7. – С. 771-778.

ВОЛОШИН Микола (? – ?). Член Пласту (Перемишль). Хорунжий Українських Січових Стрільців. Загинув. Дж. і літ.: Окаринський В. М. Український скаутський рух (1911-1944 рр.). – дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. Спеціальність 07.00.01 – Історія України. – Київ, 2001.

ВОЛОШИН Осип (? – ?). Член Пласту. Вояк Українських Січових Стрільців. Загинув. Дж. і літ.: Окаринський В. М. Український скаутський рух (1911-1944 рр.). – дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. Спеціальність 07.00.01 – Історія України. – Київ, 2001.

ВОЛОШИН Ростислав, с. Павла і Меланії (псевд. “Березюк”, “Горбенко”, “Левченко”, “Павленко”, “Чепіга”; 3.11.1911, с. Озеряни, Дубнівського р-ну Рівненської обл. – 22.08.1944, коло с. Гаї Нижні Дрогобицького р-ну Львівської обл.). Пласт на Волині (імовірно, Рівне). Син залізничного робітника. Освіту здобув у Рівненській гімназії та на факультеті права Львівського університету (1932-1936). Голова Студентської репрезентації Союзу українських студентських організацій під Польщею (СУСОП), співредактор підпільної молодіжної газети “Юнак” (1935-1937) та журналу “Студентський вісник”, член редколегії видавництва “Наш Клич”. Працівник “Промбанку” у Львові. Член ОУН з 1929, повітовий провідник ОУН Дубнівщини (1933), провідник Рівненської округи ОУН (1933-1935), ідеологічний референт Крайової Екзекутиви ОУН на Північно-Західних Українських Землях (ПЗУЗ; 1935-1937). Політв’язень польських тюрем (6.07.-21.11.1934; 22.01-20.02.1935; 4.06.-6.08.1935; 5.08.1937-26.05.1939) та концтабору в Березі Картузькій (20.02-27.05.1935). Під час російсько-большевицької окупації Західної України (1939-1941) був політв’язнем. Короткий час був крайовим провідником ОУН на ПЗУЗ (1941). В липні – вересні 1941 – голова Обласної управи Рівненської обл. Від вересня 1941 – політв’язень німецької тюрми. Після виходу з неї обіймає пост заступника директора обласного господарчого відділу (1942). Співорганізатор та комендант запілля УПА на ПЗУЗ і заступник з організаційних питань крайового провідника ОУН Дмитра Клячківського (1942-1943). Голова ІІІ Надзвичайного Великого Збору ОУН, обраний членом Бюро Проводу ОУН, комендант запілля УПА (1943-1944). 21-23.11.1943 був учасником і головою Конференції поневолених народів Сходу, Європи та Азії. Учасник і голова І Великого Збору Української Головної Визвольної Ради (11-15.07.1944), обраний Генеральним секретарем внутрішніх справ УГВР. Полковник УПА (посмертно). Загинув у бою з підрозділом НКВД під час переходу фронту. Дж. і літ.: Василевський П. Згадаймо Ростислава Волошина-Павленка // За вільну Україну. – 1994. – 29 вересня; Мірчук П. Нарис історії Організації Українських Націоналістів. – Мюнхен – Лондон – Нью-Йорк, 1968. – С.432, 453-454, 459, 461; Дарованець О. Матеріали про пластунів на Волині; Пластуни у визвольних змаганнях. – Нью-Йорк, 2002. – С.7; Содоль П. Українська Повстанча Армія. 1943-49. Довідник. – Нью-Йорк, 1994. – С.69-71.

ВОРОНОВСЬКИЙ Василь (? – ?). Засновник і опікун куреня ім. Йосифа Боцяна (Буськ). Сотник Української Галицької Армії, секретар “Просвіти” у Буську (1922-1937). Заарештований на поч. 04.1940. Вивезений на заслання (Сибір), де за ним пропав слід. Дж. і літ.: Савчин І. Буськ у вирі століть. – Львів, 1996. – С.101-114.; Список-каталог ЦДІАЛ, т.1, с.73.

ВРУБЛІВСЬКИЙ Микола (?, с. Тустановичі, тепер част. м. Борислава Львівської обл. – ?). Член Пласту. Загинув у 1940-х. Дж. і літ.: Зарицька О. Пластуни в ОУН // Пластовий шлях. – 1997. – Ч.3. – С.52.

ВРУБЛІВСЬКИЙ Михайло (?, с. Тустановичі, тепер част. м. Борислава Львівської обл. – ?). Член Пласту. Загинув у 1940-х. Дж. і літ.: Зарицька О. Пластуни в ОУН // Пластовий шлях. – 1997. – Ч.3. – С.52.