Н

НЕБОЛА Василь (1914, с. Грушів, Закарпаття – 03.1939, Тересва Тячівського р-ну Закарпатської обл.). Пласт на Закарпатті (с. Тересва). Загинув під час мадярського нападу, розстріляний після тортур. Дж. і літ.: Пластуни у визвольних змаганнях. – Нью-Йорк, 2002. – С.25.

НЕДЗВЕЦЬКИЙ Микола (псевд. “Хрін”; 6.12.1911, с. Подоляни на Кременеччині – 8.04.1945, біля м. Фельдбах). Курінь ім. Д. Байди-Вишневецького (Кременець). Член ОУН, політв’язень польських тюрем. Один з організаторів і командирів військових відділів ОУН-м на Кременеччині – командир сотні (1943). Хорунжий Українського леґіону самооборони, а відтак запасного куреня Української Національної Армії. Загинув на фронті. Дж. і літ.: Пластуни у визвольних змаганнях. – Нью-Йорк, 2002. – С.25; Список поляглих вояків 1-ої української дивізії УНА та українців інших військових формацій в ІІ-ій світовій війні / упор. Евген Шипайло. – Нью-Йорк: Броди-Лев, 1992. – С.90.

НЕДІЛЬСЬКИЙ Іван, с. Катерини (7.11.1907, с. Жуків Бережанського р-ну Тернопільської обл. – між 26 і 28.06.1941, м. Бережани Тернопільської обл.). 24 курінь ім. Павла Полуботка (Бережани). Розстріляний НКВД у в’язниці. Дж. і літ.: Романів О., Федущак І. Західноукраїнська трагедія 1941. – Львів – Нью-Йорк, 2002. – С.221; Список-каталог ЦДІАЛ, т.2, с.226.

НИДЗА Володимир (22.05.1914, с. Войткова Добромильського пов., тепер Польща – 11.07.1938, Равіч, Польща). 7 курінь ім. кн. Льва (Львів). Засуджений 14.07.1933 в справі нападу на куратора Ґадомського та большевицький консулят у Львові на 14 років ув’язнення. Помер під час голодування українських політичних в’язнів – повішений польськими наглядачами. За іншою версією – покінчив життя самогубством в знак протесту проти в’язничного терору. Похований на в’язничному цвинтарі. Дж. і літ.: Список-каталог ЦДІАЛ, т.2, с.259; Буній О. Така була наша молодість // Макар В. Спомини та роздуми. – Торонто – Київ, 2001. – Т.2. – С.319-320; Голос. – 1938. – Ч.24-25 (31 липня). – С.8.

НИКИФОРЧИН Микола, с. Микити і Анастасії (псевд. “Колос”; 1.07.1911 або 9.06.1911, с. Іване-Пусте Борщівського р-ну Тернопільської обл. – ?). 21 курінь ім. Т. Шевченка (Чортків). Повітовий провідник ОУН (1939-1941). Політв’язень польських тюрем (1929 та ін.). Пропав безвісти. Дж. і літ.: Мизак Н. За тебе, свята Україно. – Чернівці,1998. – Кн.1. – С.403; Скочиляс І. Микола Никифорчин – організатор Пласту на Борщівщині // Відродження. – 1993. – 7 серпня; Список-каталог ЦДІАЛ, т.2, с.297.

НИКОРОВИЧ (дів. ГНІДЕВИЧ) Леся (1913 – 29.06.1941, м. Чернівці). Організатор Пласту на Буковині – провідниця дівочого гуртка куреня в Чернівцях. Розстріляна большевиками у тюрмі. Дж. і літ.: Дуда А., Старик В. Буковинський курінь в боях за українську державність. –Чернівці, 1995. – С.58.

НИРКА Олександр (? – ?). Пластун, загинув від рук ворога. Дж. і літ.: Список Юрка Юзича.

НІКЛЕВИЧ Степан, с. Теодора і Параскевії (псевд. “Вірко”, “Вірчин Степан”; 3.10.1912, м. Борислав Львівської обл. – 06.1941). 58 курінь ім. Т. Шевченка (Борислав). Член ОУН з початку 1930-х, референт Юнацтва повітового проводу Дрогобиччини. Активний у громадському житті, зокрема, керував “Соколом” у Бориславі. Член редакцій робітничих газет “Гомін басейну” та “Гомін краю”, один з керівників Товариства українських робітників “Сила”. Від 1936 – керівник Юнацтва у м. Львові, з 1937 – студент гуманістичного факультету Львівського університету. Політв’язень польських тюрем: 1934, літо 1938 (при ліквідації Товариства “Сила”), 03.1939 – 09.1939 (за участь у Конґресі Союзу українських студентських організацій під Польщею (СУСОП) як голова Союзу студентів філософії). Від 10.1940 референт Юнацтва Крайової Екзекутиви ОУН Західних Українських Земель (ЗУЗ). На поч. 03.1940 призначений організаційним референтом Крайової Екзекутиви ОУН ЗУЗ. Заарештований у Львові 30.03.1940, засуджений 29.10.1940 до розстрілу, замордований енкаведиствами при тотальному знищенні українських в’язнів. Дж. і літ.: Василько Р. Степан Ніклевич-”Вірко” // Шлях перемоги. – 1997. – 26 листопада. – С.5; Список-каталог ЦДІАЛ, т.2, с.257.

НОВИЦЬКИЙ Микола, с. Михайла і Марії (? – 29.01.1918, ст. Крути Ніжинського р-ну Чернігівської обл.). Брат Степана Новицького. Член Пласту в Стрию – гурток “Пугачі”. Навчався у Львівській політехніці. На думку Я. Падоха, загинув від рук большевиків в час відвороту з Одеси як вояк УГА. Натомість родина зберегла відомості, що Микола Новицький загинув у бою під Крутами. Дж. і. літ.: Дем’ян Г. Повстанська Ґолґофа // Хвилі Стрия. – Стрий,1995. – С.127-132; Падох Я. Стрийський Пласт // Стрийщина. Історико-мемуарний збірник. – Нью-Йорк – Торонто – Париж – Сидней, 1990. – Т.І. – С.417.

НОВИЦЬКИЙ Степан, с. Михайла і Марії (пл. псевд. “Спец”; псевд. “Вадим”, “В’юн”, “Степ”; 12.12.1905, м. Тернопіль – 15.10.1944, Равщина). 5 курінь ім. кн. Ярослава Осмомисла (Стрий), засновнк 46 куреня ім. кн. Буй-Тура Всеволода (Стрий), 2 курінь УСП Загін “Червона Калина”. Навчався у Стрийській гімназії, матуру склав у Яворові (1925), студент Львівської політехніки. Член Української Військової Організації (УВО), політв’язень польських тюрем (1930-1932). Військовий референт та заступник провідника Крайової Екзекутиви ОУН Західних Українських Земель (ЗУЗ, 1940), військовий референт Крайової Екзекутиви ОУН в Кракові (1940-1941), військовий референт крайового проводу ОУН ЗУЗ та заступник командира Української Народної Самооборони (УНС, 1943), військовий інспектор Крайового Військового Штабу УПА-Захід (1944), сотник УПА (посмертно). Дж. і літ.: Дем’ян Г. Повстанська Ґолґофа // Хвилі Стрия. – Стрий, 1995. – С.127-132; Пластуни у визвольних змаганнях. – Нью-Йорк, 2002. – С.25; Содоль П. Українська Повстанча Армія. Довідник. – Нью-Йорк, 1994. – С.105-106.