A

АНДРЕЙЧИК Іван (?, с. Дравці, Закарпаття – 03.1939, Красне Поле біля Хуста Закарпатської обл.). Пласт на Закарпатті – курінь при Учительській семінарії. Загинув під час мадярського нападу. Дж. і літ.: Окаринський В. М. Український скаутський рух (1911-1944 рр.). – дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. Спеціальність 07.00.01 – Історія України. – Київ, 2001; Пластуни у визвольних змаганнях. – Нью-Йорк, 2002. – С.4.

АНДРУСЯК Василь (псевд. “Грегіт”, “Коваль”, “Різун”, “Різьбар”, “Чорний”; 15.01.1915, м. Снятин Івано-Франківської обл. – 24.02.1946, біля с. Глибока Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл.). Пласт у Снятині. Закінчив 4 класи гімназії, через арешти далі освіту здобував самостійно. Активний у “Просвіті”, очолював місцевий “Сокіл”. Повітовий провідник ОУН Снятинщини до 1939, військовий референт окружного проводу Коломийщини (1940-1941). Політичний в’язень польських та большевицьких тюрем. Підстаршина батальйону “Ролянд” (весна – осінь 1941). Повітовий провідник ОУН Снятинщини (1941-1942), окружний провідник ОУН Коломийщини (1942-1943). Від 1943 член обласного військового штабу ОУН. У 07.1943 створив Відділ особливого призначення (ВОП) у складі 17 стрільців, який до 11.1943 переріс у сотню “Змії”. Від початку 1944 В. Андрусяк – курінний командир УПА (1944), його курінь “Скажені” став одним із найкращих в УПА-Захід. Від весни 1944 – командир тактичного відтинка “Чорний Ліс” (1945-1946), автор військово-теоретичної праці “Як перемагати”. Полковник УПА (посмертно), відзначений Золотим Хрестом бойової заслуги 1 кл. і 2 кл. Загинув у бою з большевиками в Чорному Лісі під час т. зв. “великої блокади”. Повстанський поет і публіцист, пластун Михайло Дяченко-“Марко Боєслав” присвятив М. Адрусякові поему “Бій на Лопаті” та нарис “Леґенда про героя”. Йому ж присвячено брошуру “Полковник Грегіт-Різун” із серії “Слідами героїв” (1948) та книгу М. Андрусяка “Брати грому”. Дж. і літ.: Арсенич П. Андрусяк Василь // Енциклопедія сучасної України. – Київ, 2001. – Т.1. – С.507-508; Дем’ян Г. Андрусяк Василь // Визвольний шлях. – 2002. – Кн.10. – с.37-38; Содоль П. Українська Повстанча Армія, 1943-49. Довідник. – Нью-Йорк, 1994. – С.63­64.

АНДРУХ Іван (1892 – 28.08.1921). Пласт у Стрию або Перемишлі. Закінчив Перемиську гімназію. Організатор Січі в Галичині на поч. ХХ ст. Четар Українських Січових Стрільців (1914-1916), підхорунжий. В боях на г. Лисоні потрапив у російський полон. Один з командирів формації київських Січових Стрільців: командир сотні 1 полку Січових Стрільців (1918), командир 28 пішого полку 10 пішої дивізії Групи Січових Стрільців (1919), член Стрілецької Ради. Сотник Українських Січових Стрільців, полковник армії УНР. Крайовий комендант Української Військової Організації (УВО) на Східних Українських Землях (1920-1921), член Верховної Колеґії Українського Центрального Повстанського Комітету. Заарештований 17.07.1921 (за іншими даними – 06.1921) у Києві і розстріляний большевиками. Дж. і літ.: Довбня В. Січові Стрільці київського формування у визвольних змаганнях 1917-1920 років: організація та правові засади діяльності. – Київ, 2002. – С.181; Мірчук П. Нарис історії Організації Українських Націоналістів. – Мюнхен – Лондон – Нью-Йорк, 1968. – Т.1: 1920-1939. – С.202; Пластуни у визвольних змаганнях. – Нью-Йорк, 2002. – С.44; Савчук Б. Український Пласт 1911-1939. – Івано-Франківськ, 1996. – С.84.

АНДРУХОВИЧ Маркіян (пл. псевд. “Панціо”; 12.04.1901 – 1944, м. Кам’янка-Бузька Львівської обл.). Курінь УСП “Чорноморці”. Окружний комендант української міліції в Камінці Струмиловій. Загинув, розірваний большевицькою бомбою. Дж. і літ.: Список-каталог ЦДІАЛ, т.1, с.4; Пластуни у визвольних змаганнях. – Нью-Йорк, 2002. – С.4.

АНТОНЮК Володимир (? – 7.12.1941, м. Миколаїв). Керівник студентського пластового гуртка в Чернівцях. Член військової групи націоналістів ПУМА, заступник голови управи м. Миколаєва (1941), розстріляний німцями. Дж. і літ.: Дуда А., Старик В. Буковинський курінь в боях за українську державність. – Чернівці, 1995. – С.99-103.

АРСЕНИЧ Микола, с. Василя (псевд. “Березовський”, “Григір”, “Дем’ян”, “Максим”, “Микола”, “Михайло”; 27.09.1910, с. Нижній Березів, тепер Косівського р-ну Івано-Франківської обл. – 23.01.1947, біля с. Жуків Бережанського р-ну Тернопільської обл.). Пластовий курінь у Стрию. Член Української Військової Організації (УВО), відтак ОУН. Політв’язень польських тюрем (1937-1939 та ін.). Учасник ІІ і ІІІ Великих Зборів ОУН. Референт Служби Безпеки Проводу ОУН (1941-1947), керівник відділу контррозвідки Головної Команди УПА (1943-1947). Лицар Золотого Хреста Заслуги (1946), генерал Служби Безпеки (посмертно). Загинув геройською смертю разом з дружиною, оточений большевицькими військами МВД. Дж. і літ.: Пластуни у визвольних змаганнях. – Нью-Йорк, 2002. – С.4; Дем’ян Г. Арсенич Микола // Визвольний шлях. – 2002. – Кн.10. – С.38-39; Мороз В. Генерали УПА – вихованці Пласту // Пластовий шлях. – 2002. – Ч.4. – С.42-45; Содоль П. Українська Повстанча Армія, 1943-49. Довідник. – Нью-Йорк, 1994. – С.64