Українська English Deutsch Polska Русский

Моє перше знайомство з Дротом

Були це для українства невеселі роки, коли я пізнав Його. Був бо це час, коли по упадку наших визвольних змагань у рр. 1917-20 Україну знову поділили між себе чотири її окупанти. Чоловим людям оцих змагань довелося податися на еміграцію на захід, де вони на чужих уже землях старалися продовжувати свої заходи праці для України, а нам, яким Господь дозволив живими й здоровими залишитися на рідних землях, приходилися шукати нових доріг у змаганнях визволити нашу Батьківщину з ланцюхів неволі. Прийшлося здвигати з повоєнної руїни ціле наше національне життя, боротьбу за визволення розпляновувати на довгий час.

Ясам, тоді б. старшина УСС, вернувся по перебутті плямистого тифу в чотирокутнику смерти в центральних українських землях, до Галичини, щасливим збігом обставин уникнув арешту або польського концентраційного табору, мало того - я став навіть в вересні 1920 професором у українськім учительськім семинарі у Львові, в тому ж таки Львові, де в Листопадові Дні 1918 р. був командантом одного з українських бойових секторів Замарстинова. Безперечно все це можливим було тому, що я м.и. затаїв перед польською владою мою участь в УГА, знав про це тільки директор семинаря, о. кан. Юліян Дзерович, який в мойому житті не одно добре діло мені зробив. Але він крив мене, ще й ручився за мене. Можливим це було й тому, що саме тоді большевики стали під Львовом, і полякам не дуже подорозі було просліджувати минуле якогось свого нового професора.

Зо мною з чотирокутника смерти добилася до Львова й моя жінка Оксаназ нашою кількамісячною дитинкою. По бурі воєнних змагань приходилося нам не легко осадовитися у Львові, приходилося будувати й особисте життя цілком від основ. Але чого то не перемагає молодість і життьова завзятість?…

Обнявши щасливо учительську посаду, забезпечивши свою родину хлібом і хатою, я зараз таки почав оглядатися, куди би то міг спрямувати свою енергію, щоб також чимось причинитися до продовжування боротьби за волю України, боротьби в нових обставинах, новими засобами.

До Пласту я тоді не належав, хоч уже від 1912 р. мав з ним багато зв’язків на становищі учителя української гімназії в Яворові в рр. 1912—13 і як УСС вже від 1912 р. В українському учительському семинарі у Львові я застав уже від 1919 р. діючий Пласт під проводом нинішнього сеніора Пласту, проф. Мирона Федусевича. Запал молоді, який вона виказувала при своїх пластових зайняттях, мене скоро переконав, що праця в Пласті буде важним чинником у вихованні нових українських поколінь, які б згодом продовжували визвольну боротьбу. Я тому постановив також включитися в цю працю.

До того прийшла скоро добра нагода. Вже в лютому 1922 р. я став з рамени семинаря опікуном IV-гоКуреня (тоді Полка) УПЮ ім. Богдана Хмельницького, який існував при цьому семинарі формально, фактично одначе стояв під проводом Верховної Пластової Ради при УКТ ОДіОнМ. Головою ВПРади був проф. Др. Олександер Тисовський, рівночасно й опікун 1-го Куреня УПЮ ім. Петра Конашевича Сагайдачного при Українській Академічній Гімназії у Львові.

По якомусь часі обсервації Дрот завізвав мене до себе й заявив, що на бажання пластунів ІV-го Куреня я можу стати "Відпоручником" ВПРади, по нинішньому "зв’язковим", він згідний на це, але я мушу підписати певні зобов’язання того "відпоручника"! Я дав згоду й підписав готову заяву, відпоручника.

Існувала тоді в рр. 1922-23 ще й Верховна Пластова Команда, прикликана мабуть ВПРадою, головою її був також Дрот. Належав до неї також і ст. пл. Ярема Весоловський, ще хто, не пам’ятаю. Але я сам не мав тоді вгляду в праці ВПКоманди. мабуть із рамени ВПКоманди був докликаний десь на переломі 1923-24 років Комітет для скликання першого по 1-ій Світовій Війні Верховного Пластового З’їзду. На скільки собі добре пригадую, то до того Комітету належали : ст. пл. Ярема Весоловський (голова), ст. пл. Сенів Іван і пл. юн. Мойсеович Ірина, відповідної бо ст. пластунки ще тоді не було мабуть. Вона бо була тоді дуже активною й доброю Курінною ІІІ-го Куреня УПЮ ім. княг. Ярославни у Львові, стояла саме перед матурою й мала скоро перейти до УСП.

Що викликало потребу негайного скликання цього З’їзду, як велася його підготовка, який був його перебіг у дні 12 квітня 1924 опишу другим разом.

Листки дружнього зв’язку. Бюлетень І-го куреня УПС ім. Степана Тисовського. – 1956. – Ч. 3 (32). – С.2–4.