Українська English Deutsch Polska Русский

Д-р Олександер Тисовський-Дрот

Був золотий вересневий день у Львові і я, учениця Української Академічної Гімназії, поспішала до школи. Хвилювалася, бо першу лекцію мав мати д-р Олександер Тисовський, про якого я чула так багато, належавши до тайного Пласту, але ніколи ще не зустріла його віч-на-віч. Перескакуючи по два сходи, вбігаю до порожньої ще кляси. Входжу до природничого кабінету, де царює бездоганний порядок й чистота. Все на свойому місці, всюди виразні написи-пояснення. Кляса скоро наповняється учнями, дзвонить дзвінок і в дверях з’являється елегантна, висока сильветка Дрота. Рівним, майже військовим кроком підходить до катедри і лекція починається. Подовгасте обличчя, хвилясте волосся, розумні очі інтелектуала. Було щось у рисах його обличчя і їхньому спокої, що пригадувало мені рисунки воїнів старинної Греції. Лекція проходить ясно і систематично. Але Дрот не лише вчив нас біології – він вчив нас думати. Він сам – інтелектуал і людина перфекції – не терпів недбальства та бездумности, не приймав механічних, вивчених на пам’ять відповідей. Часто присвячував багато часу на те, щоб ми доходили до своїх власних наукових дослідів.

Багато пізніше, коли я сама стала юнацькою виховницею, я зрозуміла, що Дрот уживав в школі пластові методи і що він був для нас пластовим виховником.

Влітку родина Тисовських проводила вакації в зелених горах Бойківщини. Дрот зовсім поринав у своїй улюбленій природі. Але і тоді на своїх приватних прогулянках чи проходах, він був вірний своїй методі – він не вчив і не пояснював нічого, а радше спонукував нас, молодих, що були з ним, доходити до власних спостережень і висновків. Декілька, здавалося б, незначних слів і я зі здивуванням завважувала, що оті незбагнуті тайни природи, ставали такими ясними й зрозумілими, а одночасно такими перфектними. Дрот глибоко аналізував явища природи і консеквентно доходив до визнання Великого Творця.

Олександер Тисовський був сином учителя і пішов слідами свойого батька, вибравши педагогічне звання. Студіював у Львові, а потім в Кракові, де одержав ступінь доктора філософії. Для поглиблення свого знання студіював також в Норвегії, Італії та Німеччині.

Повернувшись до Львова, почав навчання в Академічній Гімназії. А був це час, коли всі народи Европи переживали велике відродження. І в українській спільноті будилася національна свідомість і робилися заходи для організування громадського життя. Дрот рішив активізувати середньошкільну молодь шляхом скавтінгу. Знаючи англійську мову, запізнався з ідеєю Бейдена Повела і постановив перещепити її в український грунт. Він уважав, що саме організуючи молодь і виховуючи скавтовими методами, найкраще підготує її до грядущих подій.

Щоб надати новій організації рідного характеру він, разом з Іваном Боберським, підшукали до неї назовництво базоване на нашій історії козацької доби. Організацію назвали Пластом, а її учасників пластунами, бо характер, діяльність і вмілості цих кубанських козаків-пластунів були зближені до стилю, прикмет і метод нової організації – української “версії” скавтінґу.

Дрот, крім професійної праці, всеціло посвятився новій організації. Заснував перші пластові гуртки з-поміж своїх учнів в Академічній Гімназії у Львові, провадив сходини, укладав на них програму, ходив з юнаками на прогулянки. Дрот жив своєю новоствореною організацією і дивно, хоч познайомився зі скавтінґом вже зрілою людиною, сам з природи мав всі прикмети пластуна та був ідеальним пластовим виховником. Сам він точно придержувався в житті пластового закону й ставив вимоги не лише до своїх вихованків, але й до себе. Для Дрота чужою була імпровізація й поверховний підхід до праці. Тому вкладав дуже багато енергії та часу в новостворені гуртки. Він опрацьовував пластові підручники, інструкції й вкінці дав нам “Життя в Пласті” – книжку, що є пластовою Біблією по сьогоднішній день. Але, проте, був він думки, що Пласт становлять люди, а не закони і все прямував до осягнення цієї ідеальної пластової людини. Дрот знав, що не кожний може осягнути ці високі вимоги й тому не кожний може бути пластуном. Він від початку здавав собі справу, що Пласт мусить бути елітарною організацією і не може охоплювати маси. В своєму підручнику “Пласт в українських школах” він пише: “Пластуном може стати кожний чоловік, що переробив підручник Пласту… але він зробить пластуном лише того чоловіка, в якого є творча енергія”. Дрот, людина незвичайно точна, докладна й послідовна, дав нам в цій же книжці перше й основне пластове правило, а саме, що “кожний пластовий наказ мусить бути безоглядно виконаний. Це, що в приписі сказане, має бути виконане точно. Це, що в приписі непередбачене, має бути сповнене добре”. Як бачимо Дрот виховував юнаків на здисциплінованих, але думаючих індивідуалів, а не сліпих автоматів.

Пластові гуртки, які започаткував Дрот, поширюються, зростають, не лише в львівських гімназіях, але в інших місцевостях.

А в міжчасі Европа, включно з українцями, готувалася до війни. Іде військова підготовка і в молодих пластових куренях. Дрот, одначе, не впроваджує до програми пластових гуртків практичний військовий вишкіл. Він радше кладе натиск на характер і виховує нову українську людину. Але коли Европа загоріла вогнями першої світової війни, Пласт витримав свій перший великий іспит. Коли створено формацію Українських Січових Стрільців, їхні лави поповнюються пластовою молоддю.

Із закінченням війни Дрот повертається до Львова й з групою пластунів організує перший пластовий центр “Крайове Товариство Охорони Дітей і Опіки над Молоддю” та покликає до життя Верховну Пластову Раду, якої стає незмінним головою за цілий час існування аж до 1930 р. Він був завзятим оборонцем незалежности Пласту, коли проявилися тенденції підкорити Пласт під впливи, які могли б викривити, а то й знищити основні принципи, на яких Пласт, як рух і організація, були побудовані. Дрот, людина принципу не допускав до ніяких відхилень. Його Пласт завжди мусів бути всеукраїнською організацією, незалежною від ніяких політичних чи партійних впливів.

Дрот присвятив багато праці пластовим видавництвам й у Львові почав друкуватися перший центральний пластовий журнал “Молоде Життя”. І знову, як в початках Основник Пласту Дрот повернувся до Української Академічної Гімназії й пластові гуртки під його особистою опікою були одними з перших. Дрот, як ніхто інший зрозумів, що Пласт не є лише виховною організацією молоді, але є стилем, змістом і філософією людини на її цілому життєвому шляху. Розуміючи глибше, як хто інший, суть Пласту, Дрот відчув, що пластування не кінчається у виховному уладі, але може бути стилем, змістом і філософією життя зрілої людини. Саме тому Дрот уважав, що пластовий сеніорат це зав’язок нового громадянства, в якому кожна одиниця вміє бути громадянином і собою та жити по пластовому. І тут була концепція, яку так виразно підкреслював Дрот – значить сеніорат не сліпа юрба, що іде за сильним провідником, але група індивідуалістів, що мають власну думку, але можуть підпорядкуватися провідникові, коли треба перевести якусь корисну акцію.

Улад Пластового Сеніорату створив Дрот і цей улад себе в нашій організації вповні оправдав. Якщо б його не було, може Пласт не пережив би усіх хуртовин воєн і еміграції і не вдержався б аж по сьогоднішній день.

Вкоротці після заснування УПС у 1930 році польська влада розв’язала Український Пласт. Знищено пластові домівки, пластове майно й арештовано багато пластунів. Для Дрота це було великою особистою втратою. Але не зважаючи на великий пієтизм до Пласту, він не очолив тайної пластової організації, що створилася після 1930 року. Д-р Олександер Тисовський – батько Українського Пласту був принципова, хрустальна характером людина, що не могла вдарити навіть найгіршого ворога потайки в спину. Ті з нас, що в ці часи зустрічалися з Дротом, бачили як він цікавився пластовою літературою, яка появлялася тоді під покришкою легальних журналів. Але він не переводив тайних сходин і не відбирав від нас пластової присяги. Він не міг і не вмів бути підпільником.

Це була велика іронія долі, що Дрота не було з нами, коли так ярко запалали наші ватри у німецьких Альпах після закінчення другої світової війни. Не був він з нами у Міттенвальді, не бачив тих сотень пластової молоді, що знову отверто та гордо несли прапор з лілеєю і тризубом. Важка недуга в родині задержала його у Відні.

Востаннє пригадую собі його між нами-пластунами в 1957 році, коли приїхав відвідати Пласт на американському континенті та взяти участь у Ювілейній Пластовій Зустрічі у 45-річчя Пласту. В Нью-Йорку відбулася святкова зустріч пластунів з Дротом. Ми всі сиділи за столами, а Дрот підходив до кожного та стискав лівицю. Задержався він і біля мене: ця сама, що колись випрамлена, елегантна постать, ці самі розумні очі, лише волос присипаний сріблом… Не сподівалася я, що пам’ятає мене. Але Дрот усміхнувся і запитав: “невже ж ця сама Дада?” – а провівши очима по залі: “невже ж цей сам мій Пласт?”…

Так, Дроте, це Твій Пласт, і він є і буде таким, як Ти хотів!

Пластовий шлях. – 1981. – Ч.1 (64). – С.4–8