Петро Франко

Петро Франко (21.06.1890 – літо 1941) народився у с.Нагуєвичі Дрогобицького району Львівської області. Закінчив Львівський політехнічний інститут. Захоплювався збиранням фольклорно-етнографічних матеріалів, писав оповідання. Діяльність організованого ним пластового гуртка проводилася на основі скаутського підручника Р.Бейден-Пауела і підручника польського скаутмайстра Мелковського. Вже у березні 1912 року гурток виріс у велику пластову організацію, яка нараховувала до 120 членів і проводила свою діяльність аж до початку Першої Світової війни. Головний ухил у роботі в осередку робився на фізичне виховання. У 1913 році вийшла книжка П.Франка “Пластові ігри і забави”. А наступного року з початком військових дій П.Франко разом із усім своїм мандрівним пластовим табором вступив до лав Українських Січових Стрільців. З 1918 по 1920 роки П.Франко є керівником авіації Української Галицької Армії. Після війни він працює вчителем гімназії у Коломиї (з 1922 по 1930 рр.), далі займається Пластом, іменований скавтмастром (1924). Згодом переїжджає до Харкова, де обіймає посаду наукового співробітника у Науково-дослідному інституті прикладної хімії. Пізніше переїжджає до Львова і Яворова, де вчителює (1936-1939 рр.). П.Франко є членом Наукового Товариства ім.Т.Шевченка. З 1939 до 1941 року він працює деканом товарознавчого факультету Українського державного інституту Радянської торгівлі (з 1939 по 1941 рр.). Загинув Петро Франко у 1941 році у застінках НКВС.