Українська English Deutsch Polska Русский

Проф. Дарії Навроцькій–Юноні з приводу почесного відзначенням Золотим Юрієм

Понад 50 років я знайомий з Юноною зі Львова, з централі сокільської організації “Сокіл- Батько”. Малим хлоцем, ще у народній школі я належав до сокільського доросту і ходив до руханкової валі “Сокола-Батька” на вправи. Було це ще перед 1-шою світовою війною. З того часу я пригадую постаті проф. Івана Боберського – голови “Сокола-Батька”, проф. Мирона Федусевича – справника (так називали ділового секретар в Соколі-Батьку), Сене Ґорука –сокільського діяча, опісля отамана УГА (розстріляний большевиками на Україні).

В 1905 р. проф. Іван Боберський був обраний головою Сокола-Батька. Він студіював на університеті в Ґрацу німецьку мову та літературу, а також фізичне виховання. Коли приїхав до Львова то був професором в академічній ґімназії. Був знаменитим педагогом-виховником, видатним вчителем німецької мови і літератури, але вчителів-германістів було в нас багато. Проф. Боберський був першим дипломований вчителем тіловиховання (тоді називали руханки) і став батьком українського фізичного виховання. Як в кожній справі, за яку він брався, проф. Боберський був перфектний, також у фізичному вихованні він був не тільки знавцем предмету, але й небуденним ентузіястом-захопленцем, постаттю, що перейшла в історію не тільки тіловиховання в школі, але через сокільську організацію натхненного провідника тіловиховання в цілій Галичині. А що тіловиховання є основою організованости, дисципліни і через впоряд у висліді зроджує військове діло Іван Боберський і його послідовники в сокільстві і січовій організаціях переродили українське етнографічне населення Галичини в організовану патріотично свідому одність, підготовили Українське Січове Стрілецтво, наші визвольні змагання.

Проф. Мирон Федусевич, д-р О. Тисовський, Петро Франко, його брат Тарас, Степан Гайдучок, Дарія Навроцька, Савина Сидорович, Оксана Федів-Суховерська всі були учнями проф. Боберського, переємцями його захоплюючих ідей, співробітниками в діяльности сокільства, в шкільництві і в організації молоді.

Від мого вчителя тіловиховання в гімназії, Степана Гайдучка, я чув, що Боберський після успішного розвитку сокільської оргазації нераз підкреслював конечність заснування організації української молоді, говорив про це з Дротом і це дало почин, що Дрот зацікавився цим, випрацював перший пластовий устав і навіть перша брошура, що її написав Дрот “Пласт” була видана в Соколі-Батьку, тамже видано і першу пластову виказку в формі малої книжечки. Все це довело до постання Пласту.

Зі школи Боберського вийшла наша Юнона, після ґімназії, здобула диплом вчителя фізичного виховання в середніх школах і була вчителькою в державній учительській семінарії у Львові. Як і проф. Боберський, вона виховала тисячі вчительок вселюдних шкіл, а в тому і фізичного виховання, деякі з них за її впливом покінчили високі школи фізичного виховання.

Від самого початку існування Пласту разом із Дротом бачимо проф. Мирона Федусевича і Дарію Навроцьку як опікунів пластових полків в учительській семінарії. Знаємо, що Мирон Федусевич придумав і сам графічно оформив для Пласту відзнаку: лілею переплетену тризубом. Коли в академічній ґімназії Дрот опікувався 1-им полком ім. гетьмана Петра Конашевича Сагайдачного, то в учительській семінарії одночасно Дарія Навроцька була опікункою III полку пластунок ім. Марти Борецької, а Мирон Федусевич IV полку ім. гетьмана Богдана Хмельницького. Можна ще згадати проф. Теодора Поліху (також учня Боберського), що опікувався пластовим полком у Перемишлі, як тих перших найтісніших співробітників Дрота в тогочасному Пласті. Щойно після визвольних змагань, мабуть 1922 р. прибув до Львова пррф. Северин Левицький і коли Мирон Федусевич був перенесений із семінарії до ґімназії, він почав вчителювати в семінарії. У своєму листі-спомині Мирон Федусевич написав, що довго приводилось йому переконувати Сірого Лева, щоб він прийняв опіку над ІV-им пластовим полком і він не хотів погодитися. Одначе щасливий був Мирон Федусевич на руку, що зумів переконати Сірого Лева, бо з ним пов’язалась історія буття Пласту на півсторіччя.

А наша Юнона ввесь час без перерви провадила дівочий пластовий полк ім. Марти Борецької, була іменована скавтмайстром, як перша жінка в Пласті. Від 1925 р. коли почав із Клюбу старших пластунів (що покінчили середню школу) оформлюватися Улад Старших Пластунів організуються літні пластові табори. Постійний табір для юнацтва був на Соколі біля Підлютого. І тут Юнона приймає пост опікунки-командантки табору юначок і вишкільних курсів юнацьких впорядниць. Кожного року бачимо її у проводі того ж табору. Її вихованки є в булавах Соня Мойеейович, Цьопа Паліїв, Ганка Коренець, Я. Проців і скільки інших, що їх прізвищ пам’ять не зберігла, може пластові подруги пригадають і подадуть (Уляну Сітницьку, Марію Чиж(?)

У сл. п. Цьопі Паліїв, учениці Юнони з семінарії, виховала вона вчительську фізичного виховання для ґімназії Дівочого Інституту в Перемишлі і керівну пластову діячку, що на жаль, так передчасно відійшла від нас на Велику Ватру.

Ото ж проф. Дарію Навроцьку – скавтмайстра Українського Пластового Уладу, нашу Дорогу Подругу Юнону, треба в історії Пласту треба відмічувати у першій основній групі пластових діячів Дрота, Мирона Федусевича, ще до часів приходу Сірого Лева, вона наша перша діячка пластунок, з її пластового вишколу вийшло багато провідниць, що діяли колись на Рідних Землях і ще тепер активні в Пласті у вільному світі. Історія Пласту чомусь доволі скупа, коли йдеться про постаті керівних пластунок, домінують мужчини. А зараз бачимо, що від уладу новачок починаючи маємо більше юначок, більше новацьвих виховниць, маємо більше юначок і виховииць, більше зв’язкових юначок, більше старших пластунок. У загальному число пластунок перемагає, їх активність більша. Навіть на Ювілейній Пластовій Зустрічі пластунки числом, участю в програмі, пестрістю своїх правильних однакових пластових одностроїв, кольоритом чудової народної та історичної ноші, українською мовою, піснею, танками, деклямаціями тощо перевищили пластунів.

Із пластових діячок у Львові, що діяли біля Юнони треба ще згадати нашу Біну Сидорович – вчительку ручних робіт в семінарії та д-р Ольгу Мриц – біолога, незвичайно прихильну Пластові, що так часто була з нами на мандрівках.

Поздоровляємо Дорогу нашу Подругу Юнону з відзначенням – Орденом Золотого Юрія і на її честь кличемо – тричі СКОБ !

Листки дружнього зв’язку. Бюлетень І-го куреня УПС ім. Степана Тисовського. – 1967. – Ч.  73. – С. 4–6.