Сірий Лев: Коротка біографія Його життя у різних ділянках педагогічної, пластової, військової та громадської діяльності

Студії

 Народию освіту набув у домі батьків у 1895-1899 рр. Гімназію скінчив в Бродах (1899-1908 рр.). Університетські студії (філософія) у Львові в рр. 1908-1913. Студіював українську й німецьку мову.

Педагогічна служба

І. Почав учительську працю в українській гімназії “Рідна Школа” у Яворові в році 1913, де був короткий час, бо був покликаний до війська.

2. Учителював із початку на українських учительських курсах у Львові в роках 1920-1924, а потім перенесено його до польського мужеського учит. семінара (1924-1937 рр.).

3. Учителем Педагогічного Ліцею у Львові від 1937 до 1939 р.

4. Професором української та німецької мови та літератури тамже.

5. Професор Українського Педагогічного Інституту у Львові, як викладач української мови та західно-європейської літератури в рр. 1939-1940.

6. Декан мовно-літературного факультету в рр. 1940-1941 у тому ж Педагогічному Інституті.

7. Голова Учительського Об’єднання при Українському Ценральному Комітеті у Львові до розвалу німецької окупації.

Пластова діяльність

1. Початки пізнання Пласту датується роком 1913, в час перебування в українській гімназії в Яворові. Дирекція гімназії не хотіла призначити його опікуном пластової молоді, тому що був “за молодий”.

2. Дальше пізнання пластовим рухом продовжувалось у Львові на учительських курсах в 1920 році.

3. У лютім 1922 р. був призначений відпоручником ВПРади при Пласті на учительських курсах і з того дня формально став членом УПУладу.

4. Обраний головою ВПКоманди у Львові в році 1924 і був ним до розв’язання Пласту в 1930 році. Верховні Пластові 3’їзди в 1924, 1925, 1927 і 1929 вибирали його Верховним Отаманом. Ця доба була незвичайно бурхлива й активна. Він організував стрічі на “Писаному Камені”, “Бубнищі”, “Соколі”, “Довбушанці”, Александрії на Волині, в Чорногорі для стрічі з закарпатськими пластунами. Поширював таборову діяльність по цілій Галичині, Волині, Лемківщині, Карпатській Україні, Буковині, крім Східної України. Вислані туди зв’язкові були зліквідовані большевиками або мусіли вернутися до Львова, без успіху.

Брав участь у всіх стрічах: був командантом, або почесним їх відвідувачем, провірником або організатором. Він створив кадру виховників – скавтмастрів. Організував селянський і робітничий Пласт. Створив Улад Новацький, Старшого Пластунства, а від 1930 року Улад Пл. Сеньйорату. Дописував до “Молодого Життя”. Був редактором “Вісті з ВПК ” і “Ватра”. Рівночасно був зв’язковим 4 Куреня УПЮ-ів.

5. Був членом нелегального “Пластового Центру” від 1934 р.

6. Член “Комісії Виховних Осель і Мандрівок Молоді” в роках 1932-1939.

7. Член кооперативних централь: “Вогні” і “Пласт”.

8. Член “Доросту Рідної Школи” і пластової секції “Плай”, яка то установа старалася півлегально заступити розв’язаний Пласт у цілому.

9. Дописував до “Вогнів” під псевдонімом Шерш або Сірий Лев.

10. Учасник мандрівки каюками на Поліся, а роверами на Лемківщину.

11.Перевіряв табори на Соколі, Остодорі, Старяві і Космачи та бере участь у тайних зустрічах на “Довбушанці”.

12. Співпрацював з Виховною Спільнотою Української Молоді – з осідком в Кракові.

13. Приймав участь у відновленні Пласту по програній війні німців у Мюнхені.

14. Переводив верифікацію тих, що хотіли залишитися в Пласті на старих основах.

15. Брав участь на з’їздах 1945 і 1946 в Карльфельді, 1947 в Реґенсбурзі, 1948 в Цуфенгаузені.

16. На з’їзді в Реґенсбурзі вибрано його Начальним Пластуном, яким був до своєї смерти. Це було велике признання за його пластову і громадську діяльність його життя.

17. Фактичний Голова Пласту від 1945 по 1949 роки.

18. Голова проводу та формування УПС. До 1949 р. був головою верифікаційної Комісії в УПС та був ініціатором і співтворцем перших правильників УПС.

19. Брав участь у всіх з’їздах, конференціях, таборах, станицях, ОП УПС, святах весни, на які був повідомлений або запрошений.

20. Мав повне попертя матірних сеньйорських куренів, за помочею яких закріпилися зв’язки й велася праця.

21. Почав видавати “Сеньйореьку Ватру”. Під його проводом вийшло в Німеччині три числа. Тоді й дальше богато писав різних дописів до цього журналу.

22. Переїхав до США 24.X.1949 року до Лакаванна коло Бофала, звідки розпочав широку коресподенцію та відвідував пластові осередки. Від 1950 р. осів в Бафало.

23. Очолював ГПРаду до січня 1954 р. коли вибрано пл. сен. др. О. Бойчука.

24. Передав провід УПС пл. сен. З. Корчинському 1 вересня 1952 року.

25. Був Курінним І Куреня УПС ім. С. Тисовеького від 1930 року до смерти.

26. Редакторомм “Листки Дружнього Зв’язку” І К. УПС від 1948 року. Вийшло 47 чисел. Деякі за співпрацею з іншими членами Куреня, а кілька чисел видано під редакцією Щапи.

27. У січні 1957 р. уложив свій життєпис, з якого вибрано ці й дальші етапи його діяльности.

Військова служба

1. Покликаний до війська в 1913/1914 рр. Першу службу відбував в Раґуза в Дольматії. Потім при 88 баталіоні в Невесіне в Герцеговині.

2. По мобілізації 1914 р. покликаний до Золочева, але на прохання приділено його до Українського Леґіону УСС у Львові.

3. Мандрівка з УСС до Стрия, Сваляви, Ужоку, Веречок. Був командантом боєвих стеж.

4. Підвищено його на капраля, потім хорунжого, а в лютому 1915 р. на четаря.

5. У 1915 р. приділено його на перекладача до пруського штабу ген. Маршала.

6. Розвідчий старшина при штабі 30 дивізії ген. Кайзера та при інших розвідчих службах фронтових позицій у різних місцях, а зокрема в Буковині й в горах Чорногора.

7. У 1917 р. захорував на тиф. Повернувся до кадри в травні в 1918 р. в Пісочній к. Стрия.

8. Мандрівка з УСС аж у околиці Елізаветграду в Східній Україні.

9. У жовтні 1918 р. висланий УСС до підготовки 1-го Листопада до Львова. Був командантом боєвого сектора “Замарстинів” у Львові.

10. Адютант полк. Вишиваного в Бучачі 1918 року.

11. Перехід через Збруч з армією УГА на Східну Україну, де був до приходу Денікина.

12. Захорував на плямистий тиф і чудом врятований опікою жінки Оксани, з якою одружився у грудні 1918 року в Пустомитах.

Громадська праця

Є вона дуже широка й різноманітна. Зазначуємо лише головні етапи.

1. Участь в концертах з рефератами, у виставах, деклямаціях на академіях в честь Т. Шевченка як учень гімназії в Бродах.

2. Боровся з москофілями і поляками серед своїх шкільних товаришів.

3. Як студент університету у Львові був членом читальні “Просвіти”, “Академічної Громади”, “Сокола” й “Січей”.

4. Активний учасник подій на львівському університеті, як член боївки. З Лесем Курбасом виніс на руках б. п. Адама Коцка з обстрілу на коритарі.

5. Учасник акції визволення Мирослава Січинського з тюрми, але тому що останнього вивезено вночі до Станіславова, визволення довершили інші члени.

6. Щира співпраця з студентами: Вол. Юринцем, Лесем Курбасом, Ю. Міськевичем, а зі Східної України – з Миколою Залізняком, Дмитром Донцовим, Вол. Дорошенком та іншими.

7. Заложення архівів до Військового-Історичного Музею у Львові.

8. Праця референта молоді в Укр. Нац. Раді у Львові під проводом др. К. Панківського.

9. Голова Об’єднання Учительської Праці за часів німецької окупації.

10. Праця з молодю, яку німці силою втягали до “Протилетунської Оборони”. Це була виключно духова опіка.

11. З переїздом до США приймав діяльну участь у різних громадських установах м. Бофало, про що краще можуть виявити пластові й громадські установи місця осідку Верховного Отамана а потім Начального Пластуна та УСС-а, що ціле своє життя віддав службі Богові й Україні, ідучи за кличкою Куреня, якого був основником “Вірні до смерти”.

Листки дружнього зв’язку. Бюлетень І-го куреня УПС ім. Степана Тисовського. – 1962. – Ч. 2 (49). – С. 6–8.