Початки пластового водноплавства

Пластова молодь від перших своїх організаційних початків тяготіла до водного спорту, як одного з важливих засобів своєї діяльности. Романтика козацьких походів на Чорне море, байдакування Дніпром і змагання з Дніпровими порогами притягала і захоплювала молоду уяву пластунів та заохочувала їх іти слідами славних запорожців. Хочу описати один з таких починів водного пластування в перших роках після першої світової війни.

До 1921 року я був приватистом, то значить вчився приватно в перших гімназійних клясах в Турці н/Стр., а до іспитів в половині й з кінцем року їздив на Філію української гімназії у Львові. Був я тоді пластуном-членом Самостійного юнацького гуртка “Леви” в Турці, який оснував і провадив мій старший брат Олександер. Коли в 1921 р. перенісся я до Львова і вписався до 4-ої гімн. кляси на Філію, вступив я до VII пл. Полку ім. кн. Лева І на Філії та став членом гуртка УПЮ-ів “Чайка”. Назва ця не сходила з моєї уваги, вона в мене символізувала морську птицю чайку та козацьке човно “чайку”. В мене започаткувалася думка почати водне пластування. Коли 1922 р. мене обрано провідником гуртка “Чайка”, я почав зацікавлювати моїх друзів ідеєю водного пластування. До наших постійних літніх занять вставляли ми купання на ставі Світезь у Львові, плавання, нуркування, першу поміч для потапаючих і науку інших способів водного рятування.

Заавансовані в водному плаванні, почали ми носитися з думкою побудувати власний човен та їздити ним по сплавних річках. Ідея ця, одначе, натрапляла на поважні труднощі. Проте пластун перешкод не лякається – як співається в пластовій пісні “…ніщо нам лихо ні пригоди”. Перш усього, треба було зібрати певну суму потрібних грошей. Навчившись переплетництва, наш гурток оправляв до пластової та гімназійної бібліотеки книжки за певною винагородою, а теж приймав і приватні замовлення. В короткому часі ми придбали гроші на закуп матеріалу для будови човна. Вистаралися приписи про будову човна, познайомившись із ними, ми замовили потрібний матеріял. Перед будовою човна, треба було перебороти ще одну перешкоду, знайти місце для будови. Я довідався, що в домі Т-ва “Опіки над інвалідами” є подвір’я придатне для нас. Вистаравшись дозвіл користуватись тим подвір’ям під розпростертими дельтами ми склали свій матеріял, щоб не мок, і приступили до будови човна. Не легка була це праця для недосвідчених юнаків, але пластова витривалість і зарадність прийшли нам з допомогою. Треба було довшого часу, щоб у вільних від науки хвилинах довершити такого небуденного діла. Все ж таки по кількох місяцях наших трудів праця наша увінчалася успіхом, і на весні 1923 р. човен був готовий і він манив нас до водних мандрів. Придбавши власними руками такий важливий засіб для водного спорту, ми хотіли цю подію відзначити, посвятити наш човен.

Перш усього, як сталі бувальники озера Світезь, вистаралися ми в його управі дозвіл примістити у них наш човен. Договорилися з ними, з пластовими проводами і нашою митрополією щодо дня посвячення. Визначили його на неділю 27 травня. Цей пам’ятний день, що й досі не затерся в нашій пам’яті, був великим пережиттям для молодих юнаків – членів гуртка “Чайка”. На човні побудували ми провізоричну щоглу, прикрасили українськими прапорцями та пластовими знаменами. Чудова весняна соняшна погода була винагородою за наш труд. При вівтарику, зробленому на березі, о. пралат Лєонтій Куницький перевів обряд посвячення та своїм теплим словом заохотив молодих пластунів далі поборювати труди життя. Численно зібрані пластові частини очолював кошовий Сергій Козіцький. Від Пласту слово виголосив проф. Северин Левицький – Сірий Лев. Наші серця росли, коли кошовий вручав нам весла – знамена водного веслування. Цей день був великою винагородою за наші довгі та жертвенні труди. Тією подією ми офіційно започаткували водне пластування.

Пластовий шлях. – 1980. – Ч.1-2 (60-61). – С.91–92.