Звіт дирекції приватної гімназії в Рогатині за шк. рік 1923-24
Сама школа не дасть виховникові всього того, чого він у житті потребуватиме. З нею мусять стати до співпраці: дім і окремі організації, які працю школи у тім напрямі доповняли б, а навіть поглиблювали б. Однією з таких помічних організацій, давно вже поширеною у Західній Европі і поза нею, є Пласт-скавтінг.
Пластові провідники допомагають батькам і школі виховувати дітей, дбають про здоров’я і фізичний розвиток молоді, вчать їх бути енергійними, давати собі скрізь раду і помагати іншим (пожежа, ратівництво тощо), знайомлять з ремеслами, вщеплюють у молодь почуття карности та громадських обов’язків, відваги, лицарскости і любови до батьківщини, одним словом виробляють характер, що є найважливішим із усього у житті людини.
Джерелом пластового закону, списаного чорним на білому у 14-ти точках, є неписаний закон сумління, виритий у душах, переказаний віками людського розвитку, живий, який містить у собі найкращі змагання та ідеали людського духа. Цим неписаним законом сумління вели себе справжні лицарі всіх часів.
Пластуни, злучені в одну родину спільною ідеєю, ідуть цим шляхом, взаємно один одному допомагають, спільно шукають способів, щоб з нього не зійти. Праця ця не легка, щоденна боротьба з власними лихими звичками та іншими внутрішніми перешкодами. Але пластуни терплячі, мусять здобувати витривалість, щоб вирости на людей праці і діла. Пластун знає, що не лише той герой, що жертвує життя на боєвищі, але і той, що увесь труд свого чесного життя віддає для добра рідного народу.
Пластова організація була при нашій гімназії вже перед війною. Першим її зав’язком був Пластовий Гурток “Запороже” під проводом учителів М. Бабина і д-ра Н. Гірняка. Уже у червні 1914 року взяв він участь у Сокільськім Здвизі уЛьвові, висилаючи на нього 15 пластунів в одностроях.
Для дівчат був пластовий рух тоді ще чужий.
Прийшла війна – пішли молоденькі новаки здавати перший іспит – до стрільців, а на місцях по організації і слід загинув.
Аж у 1921 році віджила пластоваідея знову.
Опікунство і провід над хлопцями доручено учителеві В. Микитинові, а над дівчатами – п-і Вірі Кудрик, які ведуть Пласт і досі.
V1924 році створено у Рогатині кіш. До коша входить чоловічий Полк ім. П. Орлика та дівочий ім. Настасі Слуцької. У чоловічому полку є дві чоти. У першій чоті 3 гуртки (Лис, Тур, Пугач), 35 членів, у другій чоті 2 гуртки (Вовк, Олень), 19 членів. Разом 5 гуртків, 54 члени, з яких 8 є розвідувачами, 32 учасниками, 3-ох прихильників і 11 новаків.
У дівочому полку є 3 гуртки (Білотка, Чайка і третій – новачки), 19 членів, з них 7 розвідувачок, 5 учасниць, 1 прихильниця та 6 новачок.
Разом цілий кіш числить 73 члени.
Пластова домівка містилася у клясі ІІІа, з причини браку окремої залі у приміщенні.
У домівці тримали зразковий лад і порядок самі пластуни(-ки) власними силами. Кожний пластун (-ка) причинилися до її прикрашування, у домівці, крім портретів наших геніїв, є таблиця наказів.
Сходини гуртків відбувалися раз у тижні, сходини чот – раз на місяць, полка – кілька разів у році. На сходинах учні проробляли навчальні матеріяли до пластових іспитів, читали реферати з різних ділянок людського знання, відбувалися різні вправи і забави та полагоджували всі справи адміністраційного характеру, що відносилися до даного гуртка. Пластове майно: 2 шафи, лямпа, линва, сокира, ковзани, ножиці, 2 м’ячі, аптичка, збірка старих монет. Бібліотека числить 700 томів; книжки з обсягу українознавства, фахова пластова література, як своя, такі чужа, описи подорожів та цікавих пригод. Пластуни (-ки) передплачували пластові газети “Молоде Життя” і “Український Пласт”, “Молоду Україну”, “ЛНВісник”, “Літопис”. Щоб підпомогтипластову пресу і набути потрібне для себе, оправляли пластуни книжки, різали дрова під час ферій заробляли на пресовий фонд. Під час великих ферій збирали дикі рослини. Ця збірка дала гарні прибутки. Пластуни (-ки) збирали всілякі неужитки по домах, як – пуделка, пушки, старі пляшки, а головне старі шматки міди, мосяжу, бронзу, ніклю. Зібрані речі відсилали до Львова.
Цього року заведено “День матері”. В цей день старається пластун (-ка) зробити матері радість, втішити її, відогнати від неї усяку журбу. У цей день живеться виключно для неї. Споминами про покійну, думками про віддалену, робить кожний цей день найяснішим у році.
Пластуни, улаштовуючи публічні вистави, щороку обходили роковини наших геніїв. Мішаний хор вела розвідувачка Степанія Балясівна, а хлоп’ячий хор розвідувач Михайло Сараб. Пластуни (-ки) брали участь у одностроях, як почесна сторожа, у церковних відправах і шкільних концертах. Велику поміч у цьому давали учителі – О. Цепинський і М. Сосенківна (учит. з Народної Школи УПТ).
Пластуни (-ки) відбували прогулянки кожної суботи і кожного дня перед святами. Взимку вправляли всякого роду зимові спорти: санкування, ковзання на льоду, лещата, боротьба снігівками, піші перегони битою дорогою і снігами. Сліджено на битій дорозі тварин, птахів і людей, вивчали життя тварин взимку, їх харчування, напад і оборону та їх вдачу. Вчилися пластуни (-ки) рятувати замерзлих і потопаючих при проламанні льоду, будувати зимові леговища, курені-схоронища, розпалювати “живим огнем” багаття на снігу і льоду.
Верховна Пластова Рада надала золотий хрест заслуги розвідувачеві Михасеві Володимирові за врятування від смерти двох товаришів під час купелі, а розвідувачку Степанію Балясівну наділила першим відзначенням за сумлінне виконування пластових обов’язків.
Пластовий шлях. – 1979. – Ч.4. – С.52-55.