Звіт дирекції приватної гімназії в Рогатині за шк. рік 1923-24

Сама школа не дасть виховникові всього того, чого він у житті потребуватиме. З нею мусять стати до співпраці: дім і окремі організації, які працю школи у тім напрямі доповня­ли б, а навіть поглиблювали б. Однією з таких помічних орга­нізацій, давно вже поширеною у Західній Европі і поза нею, є Пласт-скавтінг.

Пластові провідники допомагають батькам і школі ви­ховувати дітей, дбають про здоров’я і фізичний розвиток мо­лоді, вчать їх бути енергійними, давати собі скрізь раду і помагати іншим (пожежа, ратівництво тощо), знайомлять з ре­меслами, вщеплюють у молодь почуття карности та громад­ських обов’язків, відваги, лицарскости і любови до батьків­щини, одним словом виробляють характер, що є найважли­вішим із усього у житті людини.

Джерелом пластового закону, списаного чорним на бі­лому у 14-ти точках, є неписаний закон сумління, виритий у душах, переказаний віками людського розвитку, живий, який містить у собі найкращі змагання та ідеали людського духа. Цим неписаним законом сумління вели себе справжні лицарі всіх часів.

Пластуни, злучені в одну родину спільною ідеєю, ідуть цим шляхом, взаємно один одному допомагають, спільно шу­кають способів, щоб з нього не зійти. Праця ця не легка, що­денна боротьба з власними лихими звичками та іншими внут­рішніми перешкодами. Але пластуни терплячі, мусять здобу­вати витривалість, щоб вирости на людей праці і діла. Пластун знає, що не лише той герой, що жертвує життя на боєвищі, але і той, що увесь труд свого чесного життя віддає для добра рідного народу.

Пластова організація була при нашій гімназії вже пе­ред війною. Першим її зав’язком був Пластовий Гурток “Запороже” під проводом учителів М. Бабина і д-ра Н. Гірняка. Уже у червні 1914 року взяв він участь у Сокільськім Здвизі уЛьвові, висилаючи на нього 15 пластунів в одностроях.

Для дівчат був пластовий рух тоді ще чужий.

Прийшла війна – пішли молоденькі новаки здавати перший іспит – до стрільців, а на місцях по організації і слід загинув.

Аж у 1921 році віджила пластоваідея знову.

Опікунство і провід над хлопцями доручено учителеві В. Микитинові, а над дівчатами – п-і Вірі Кудрик, які ведуть Пласт і досі.

V1924 році створено у Рогатині кіш. До коша входить чоловічий Полк ім. П. Орлика та дівочий ім. Настасі Слуцької. У чоловічому полку є дві чоти. У першій чоті 3 гуртки (Лис, Тур, Пугач), 35 членів, у другій чоті 2 гуртки (Вовк, Олень), 19 членів. Разом 5 гуртків, 54 члени, з яких 8 є розвідувачами, 32 учасниками, 3-ох прихильників і 11 новаків.

У дівочому полку є 3 гуртки (Білотка, Чайка і третій – новачки), 19 членів, з них 7 розвідувачок, 5 учасниць, 1 при­хильниця та 6 новачок.

Разом цілий кіш числить 73 члени.

Пластова домівка містилася у клясі ІІІа, з причини браку окремої залі у приміщенні.

У домівці тримали зразковий лад і порядок самі пла­стуни(-ки) власними силами. Кожний пластун (-ка) причини­лися до її прикрашування, у домівці, крім портретів наших геніїв, є таблиця наказів.

Сходини гуртків відбувалися раз у тижні, сходини чот – раз на місяць, полка – кілька разів у році. На сходинах учні проробляли навчальні матеріяли до пластових іспитів, читали реферати з різних ділянок людського знання, відбува­лися різні вправи і забави та полагоджували всі справи адміністраційного характеру, що відносилися до даного гуртка. Пластове майно: 2 шафи, лямпа, линва, сокира, ковза­ни, ножиці, 2 м’ячі, аптичка, збірка старих монет. Бібліотека числить 700 томів; книжки з обсягу українознавства, фахова пластова література, як своя, такі чужа, описи подорожів та цікавих пригод. Пластуни (-ки) передплачували пластові газети “Молоде Життя” і “Український Пласт”, “Молоду Україну”, “ЛНВісник”, “Літопис”. Щоб підпомогтипластову пресу і набути по­трібне для себе, оправляли пластуни книжки, різали дрова під час ферій заробляли на пресовий фонд. Під час великих ферій збирали дикі рослини. Ця збірка дала гарні прибутки. Пластуни (-ки) збирали всілякі неужитки по домах, як – пу­делка, пушки, старі пляшки, а головне старі шматки міди, мосяжу, бронзу, ніклю. Зібрані речі відсилали до Львова.

Цього року заведено “День матері”. В цей день стараєть­ся пластун (-ка) зробити матері радість, втішити її, відогнати від неї усяку журбу. У цей день живеться виключно для неї. Споминами про покійну, думками про віддалену, робить кож­ний цей день найяснішим у році.

Пластуни, улаштовуючи публічні вистави, щороку об­ходили роковини наших геніїв. Мішаний хор вела розвідувач­ка Степанія Балясівна, а хлоп’ячий хор розвідувач Михайло Сараб. Пластуни (-ки) брали участь у одностроях, як почесна сторожа, у церковних відправах і шкільних концертах. Вели­ку поміч у цьому давали учителі – О. Цепинський і М. Сосенківна (учит. з Народної Школи УПТ).

Пластуни (-ки) відбували прогулянки кожної суботи і кожного дня перед святами. Взимку вправляли всякого роду зимові спорти: санкування, ковзання на льоду, лещата, боротьба снігівками, піші перегони битою дорогою і снігами. Сліджено на битій дорозі тварин, птахів і людей, вивчали життя тварин взимку, їх харчування, напад і оборону та їх вдачу. Вчилися пластуни (-ки) рятувати замерзлих і потопаю­чих при проламанні льоду, будувати зимові леговища, курені-схоронища, розпалювати “живим огнем” багаття на снігу і льоду.

Верховна Пластова Рада надала золотий хрест заслуги розвідувачеві Михасеві Володимирові за врятування від смерти двох товаришів під час купелі, а розвідувачку Степанію Балясівну наділила першим відзначенням за сумлінне вико­нування пластових обов’язків.

Пластовий шлях. – 1979. – Ч.4. – С.52-55.