Залишилось у наших серцях (Пласт у Бродах)

Спогади мої про Пласт будуть невеликі, бо як таємна організація в Бродах, він проіснував не довго.

Пласт створений за зразком англійського скаутинґу. Організація, зберігаючи Божі і загальнолюдські закони, була зразком національної постави супроти чужих чинників і прищеплювала молоді прикмети бути: точним, славним, сумлінним, братерським і доброзичливим, слухняним, тобто якості, корисні у житті, які нікому не могли принести шкоди. А ще зобов'язувала юнаків не курити, не пити алкоголю. Скільки краси і змісту зосереджено в чарівному слові “Скоб” - привітання пластунів: Сильно - красно - обережно - бистро. У Бродах Пластову Станицю організував учитель Володимир Мурський у 1928 році в чоловічій гімназії, а в 1929 р. - у жіночій, в якій було лише два гуртки, оскільки українок небагато вчилося в гімназії, а із них не всі могли належати до Пласту. Так, у 7 і 8 класах гімназії було п'ять українок, з яких лише троє належало до Пласту. Мурський керував роботою заочно. Давав нам інструкції довіреним Пласту (Туркевичу Миколі, Чумі Богданові), а ті передавали поодиноким гуртківцям. Збори проводили у лісі, а в негоду - в хаті, заздалегідь придумавши причину (святкування іменин, збірні лекції та інше) на випадок приходу поліції. Скільки задумів, ідей, поривів зароджувалося в молодих серцях. Та наша радість була недовгою. Зрада, чиясь необережність чи, може, просто поліція натрапила на слід і викрила Пласт. Вертали ми з Дітківців, де в ліску відбувалися чергові сходини, зупинилися біля хреста на полі і на весь голос заспівали пластовий гімн: “Цвіт України і краса”.

З Бродів вертав додому Данило Чубатий, прискорив ходу, сказав нам, що розкрили організацію Пласт, радив скоро вертати додому і ліквідувати все, що пов'язане з Пластом.

А вже на наступний день вранці в гімназії під час першого уроку почалися допити. Викликали поодиноко учнів до канцелярії директора і в присутності поліції і тайного агента Хмельовського задавали питання.

Важко було нам порозумітися, що говорити, бо допити були під час уроків. Та, при Божій помочі, склалося усе щасливо, бо менш-більш всі давали пояснення однаково на нашу користь. Нікого не заарештували, нікого не виключили з гімназії.

А наш “Муряшка”, так ми звали Мурського, побачивши через вікно поліцію, зразу догадався, чого йдуть до нього так рано непрошені гості. Аркуш паперу, на якому був список усіх пластунівз Бродів, вложив до рота і жував. Поліція питала, що він так довго їсть, відповів, що дуже смачний сніданок, тому довго насолоджується. Адже аркуш паперу дійсно не скоро можна було проковтнути.

Так він врятував усіх пластунів, а сам дуже потерпів, бо звільнили його з роботи в Гаях Старобрідських, де він учителював і перевели в корінну Польщу.

Більшої кари для Мурського не могли придумати. Дуже важко було йому жити серед чужого і ворожого населення. Адже він так любив рідну землю і свій народ.

Пласт в Бродах перестав існувати, та посіяне ним зерно буйно проросло в молодих серцях.

Броди і Брідщина. Історично-мемуарний збірник. – Броди, 1998. – Книга ІІ. – С.221-222.