Пласт у Перемиській українській гімназії

(cторінка історії 6-го Куреня У. У. Ю. ім. Ів. Богуна)

Виховання й світогляд юнацтва формували в часі перед Українською Визвольною Війною, окрім самої школи, також середньошкільні самоосвітні тайні гуртки, які густою мережею покри­ли край, діючи на терені майже всіх тодішніх укра­їнських середніх шкіл. Тодішня молодь шукала доріг для свого всестороннього розвитку.

Рухливе було життя й перемиських середньошкільників. В цьому часі був ряд учнівських кружків у гімназії (освітній, аматорський, научні), велася піонірська праця “Сянової Чайки” на спортивному полі, основаної в жовтні 1909 р.) і була розвинена дуже корисна діяльність “Гігієнічно-прогулькової секції”, заснованої при “Научному Кружку” в березні 1910 р.

В 1911 р. серед перемиської середньошкільної мо­лоді почав діяти новий рух: був це Український Пласт. В 1911/12 шк. р. колишній учень перемиської гімназії Іван Чмола основує тайний пластово-бойовий гурток, до якого належали середньошкільники вищих кляс (Крутій Панько, Лапчук Іван, Артимович Антін та ін.). В гуртку переробляють точки пластово­го закону та докладно займаються наукою військо­вих вправ, які відбувалися в неділі і свята в околицях Брилинець, Рікшич, Вільшан і Красічина. Подібно, як і інші пластові гуртки в цей час, має він сильну мілітаристичну закраску.

Основником явного пластового гуртка при “Сяновій Чайці”, який став зав’язком VI. Пластового Куреня ім. полк. Івана Богуна, був професор переми­ської української гімназії Євген Любович. Взоруючися на німецьких скавтових зразках, заснував він 1 жовтня 1912 р. “відділ пластунів” як дванадцятий відділ “СяновоїЧайки”. Склад перших гуртків був такий: Перший гурток: 1. Венгринович Степан (про­відник), 2. Балко Теофіл, 3. Ґлова Василь, 4. Заваринюк Мирон, 5. Згорлякевич Олександер, 6. Савойка Любомир, 7. Фільц Володимир і 8. Коцай Василь. Другий гурток: 1. Коцик Роман (провідник), 2. Во­лошин Микола, 3. Козьоринський Осип, 4. Ляшецький Степан, 5. Малик Леонтій, 6. Мартинович Ми­хайло, 7. Тиранський Дмитро, 8. Чубко Євген і 9. Яремчишин Роман.

Пластуни вправляли в тому часі спорти в різних, секціях “Сянової Чайки” та як зорганізований гурток і вели пластову роботу: підготовлялися теоретично, відбували прогульки й переводили теренові вправи. В другому році існування Пласту (1913/14) приходить до перемиської гімназії новий пластовий про­відник, професор Теодор Поліха, опісля скавтмайстер Українського Пластового Уладу. Він перебирає і обов’язки Опікуна Пласту і від цього часу щиро і й віддано займається його діяльністю та ширить пластову ідею серед молоді. Наладнується правильна праця, відбуваються щотижневі пластові сходини і гуртків, на яких іде інтенсивна теоретична підготовка і до пластових іспитів. Здобуте знання пристосовують пластуни в практиці на полевих вправах, кладучи велику вагу на фізичне вироблення і підготування до служби в стежах. Ціла праця йде під кличем першої точки пластового закону: “Вірність Батьківщині”.

Зацікавлення Пластом росло. Впродовж шкільного і року вступило до Пласту 51 учнів, та не всі могли і відповісти тяжким вимогам пластового уставу так, що з кінцем 1913/14 року Пластова Чету (так наз­вано на взір військової організації відділ пластунів) числила 4 прихильників, 3 учасників і 15 розвідчиків. Творили вони 3 Гуртки під проводом А. Артимовича, Т. Балка і П. Микити. Четарем був Іриней Чмола.

Із зовнішніх виступів Чети слід відмітити участь і перемиських пластунів у “Ювілейному Сокільському Здвизі” в червні 1914 р. та вдатний виступ у руханково-вокальному концерті “Сянової Чайки” в грудні 1913 р. Про цей виступ так пише провідник відділу і легкої атлетики “Сянової Чайки” Мирослав Талпаш: “Сильне враження зробили на мене їх постаті, убрані в пластовий стрій з крісами на раменах та багнетами при боці… Певність рухів казала нам вірити, що щось з тих хлопців буде”.

Прийшла воєнна хуртовина і придалася пластунам їхня праця в Четі. Маніфест “Боєвої Управи” з 3 серп­ня 1914 голосив: “Всякий, хто здужає нести оружжя, пристає до Українських Січових Стрільців, бо це наша українська козаччина вертається! Нехай ворог гине, нехай живе Україна!.. До бою за волю України!”

Перемиські пластуни, що перебували ще по селах, на феріях, “уважали своїм обов’язком зголоситися в ряди стрільців”. Одним з перших, які вступили доперемиських УСС були пластуни: П. Микита, М. Савула, І. Грех, Дм. Тиранський, М. Волошин та А. Артимович. Пластуна Артимовича назначено про­відником перемиських УСС, заступниками його пла­стунів Волишина й Хронов’ята. В організаційному відділі працював пластун Іриней Чмола. “Пластовий досвід поміг нам дуже багато”, – пише тодішній пластун, – “бо, як пізніше показалося, перемиський відділ знав найкраще стрілецьке ремесло. Всі вправи крісами, вправи впоряду, розстрільної, бойові похо­ди, які ми переробляли в Пластовому Гуртку, стали нам у великій пригоді”… В УСС перемиські пластуни вславилися великою хоробрістю. За геройські подви­ги в боях здобули відзначення пластуни: четар УСС Артимович, Тиранський, Волошин і Чмола.

В час бурхливих воєнних днів перервалась органі­заційна праця Чети. Були деякі спроби відновити пластову діяльність у 1917/18 шк. році, що їх заініціювали колишні хор. УСС Загородний Степан, Кушнір Мик. і Карпинець Іван, але ширших розмірів ця праця не осягнула.

Щойно, коли пройшла бурунна хвиля Революції, пролунали гарматні стріли, притих клекіт повстансь­ких боїв, а на пожарищах, на скрівавленій, горем засіяній українській землі посходили квітки нового пробудження, відродилась і пластова праця. В шк. році 1920/21 Соболь їв. і Дуда р. стараються налад­нати працю в Курені та щойно по організаційних недоліках і манівцях, коли провід Куреня передано проф. Полісі, розпочинається в січні 1922 р. правиль­на і взірцева пластова праця.

Зорганізований гурток майбутніх провідників підготовив проф. Поліха до першого пластового іспиту, беручи за зразок праці “Життя в Пласті”. По зложенні цього іспиту проголошено вписи і сфор­мовано 2 IV.1922 р. цілу Чету. В її проводі станули члени Гуртка Провідників: Соболь Іван – четар; Юринець Льонгин – провідник першого Гуртка “Пса”, Мацюрак Роман – заступник провідника; Колодій Василь – провідник другого Гуртка “Зозулі”, Забавський Володимир – заступник провідни­ка; Варецький Іван – провідник третього Гуртка “Пугача”, Гладкий Яро – заступник провідника. Крім підготованої праці до пластових іспитів у Четі й Гуртку Провідників улаштовано 15 VI1922 р. “Прилюдний виступ перемиських пластунів і пластунок”, який пройшов із повним успіхом. Пластуни впорядкували гроби українських борців у Пикуличах.

Щоб дати бодай дуже слабо зарисований зразок пластової роботи в гуртку, подаю як приклад діяльність Гуртка “Пса” за час 8.IX.1922 – 11.VI.1923.

Гурток відбув 32 гурткових сходин ( з того 5 на вільному повітрі) і 2 полеві вправи. На сходинах рішали члени Гуртка організаційні справи: вибір діловодчиків, псевдоніми членів, гасла, роздача знамен, провірка одностроїв та інше. Головну увагу клали на предмети пластового знання, як: рятівництво, основні обов’язки пластуна, конвенціональні зна­ки, знаки Морзе й сигналізація, читання й орієнтуван­ня мап, пластові діловодства, ведення щоденника, будова шатра й човна, тайні пластові знаки і впоряд.

На сходинах виголошено низку рефератів на теми: самоосвіта, життя звірів, деревний гриб, полева гігєна, УНР в рр. 1917/18, роблення протигазових масок тощо. Прочитувано оповідання та перевод­жено гутірки. Плетуни співали народні гимни й пісні, веселий настрій піддержували грами, забавами, му­зикою, сміховинками, жартами й загадками.

Тіло виробляли руханкою й прогульками. На полевих вправах і прогульках читав гурток сліди, вчився підходити й стежити, розпізнавати лісові дерева, орієнтуватися за картою в терені, переводив найрізнородніші тереневі вправи та пластові гри в полі.

Оце поверхове перечислення програмових точок з 9-місячної діяльности пересічного гуртка дає вдум­ливому й безсторонньому читачеві змогу перекона­тися, яку велетенську, нічим і ніким ніколи не заступ­лену ролю сповнив Пласт у школі та з яких тривких і різнородних цеглин будував відродження психіки і характеру української молоді.

В шк. році 1922/23 четова команда працювала в такому складі: Мацюрак Роман, четар; Забавський Вол., суддя; Варецький Іван, писар; Кміт Михайло, скарбник; Гладкий Яро, домівкар. Чета влаштувала святочні сходини в честь “Першого Листопада” і з на­годи річниці уродин Т. Шевченка з промовами, співа­ми, декламаціями і рефератами. Пластуни брали живу участь у працях гуманітарних товариств та при поправі стрілецьких могил на Пикуличах. Часто сповняли ролю впорядників при різних громадянсь­ких імпрезах. Разом із пластунками X. Куреня У. У. П. Ю. ім. Уляни з Медведівки в Перемишлі дали пластуни з великим успіхом дві вистави: Грицька Коваленка “Зраду” (26 XI1922) та М. Кропивницького “Невольника” (21.IV.1923). Чета брала участь у влаштуванні свята перемиського Пластового Коша (10.II.1923).

Рішенням четових сходин 17.V.1923 р. утворено з Чети Сотню. Сотенну команду творили: Забавський Вол., сотник; Кміт Мих., суддя; Варецький Ів., писар; Гладкий Яро, скарбник; Лазоришак Петро, до­мівкар. Четарем І Чети був Гайдукевич Яр., а IIЧети Покладок їв.

На перших сотенних сходинах 20.VI.1923 р. закінче­но цілорічну роботу і роздано інструкції щодо мандр­івок, стріч та освітньої праці по селах.

“…Чи пам’ятаєш, сопутнику, наш просторові визов? Це було влітку. Духа молодість була як вогонь завзяття! Нас заманили: Великий Шлях – батько і Пригода – мати Гарту.

Оце й відгуки пластунської душі, такі знайомі всім, хто в зеленому пластовому однострої, із срібною лілеєю, переплетеною тризубом, на грудях п’янів, “щастям далекої дороги”. Перемиські пластуни користали з ферій. Перші вирушили “Дністровики” (9.VII.1923), які мандрували з Головецька через Дністрик Головецький, Турку, Лімну, Бориню, Висоцько, Маківку, Сколє й Бубнище. Більші прогульки відбули теж поодинокі пластуни (Глухий, Кравець. Мисяк, Пелехович, Шевчик).

В 1923/24 році пластова праця в краю набирає широких розмірів. Організаційно споює і кріпить на дусі пластунів пластова зустріч, влаштована на Писа­ному Камені в Чорногороді в днях 12-14.VII.1924 р, В ній беруть участь і перемиські пластуни (Дністрови­ки). В цьому то шк. році праця в перемиській пла­стовій Сотні скріпилася й поглибилася у всіх ділянках.

Осінню 1924 р. збільшується число членів, органі­зація розростається, прихиливши до себе весь ідейний елемент… і зовсім неждано в розгарі пластової праці кураторія у вересні 1924 р. припинює діяльність Куріня.

“Довго не згоджувались юнацькі серця. Та най­кращий лікар – час – минав… І почали вже забувати за Пласт… З кожного ученика сочинилася викуваюча машина або зовсім байдужа людина… Повстав “чес­ний громадянин” гімназії… Ніхто не будив “народ” з оспалости й “Тупоумія”. Аж з’явився молодець бодрий на душі і тілі, кинув гасло нав’язання до традиції і відновлення Пласту. На цей поклик відгук­нулася братія.

Важкий і тернистий шлах пройшли пластуни, заки надійшла радісна вістка про відновлення діяльності Пласту в гімназії 30.І.1928 р. Провід Куреня обняв проф. Поліха. Утворено гурток учасників і кілька гуртків прихильників, що підготовлялися до першого пластового іспиту. В травні новосформований курінь улаштував (5.V.1928 р.) свято патрона У. П. У. св. Юрія на цвинтарі українських героїв у Пикуличах, а літом гурток перемиських пластунів перейшов пла­стовий вишкіл у Обласному Таборі на Соколі.

Вислідом піврічної праці в гуртках під умілим проводом проф. Поліхи було заприсяження 71 прихи­льників у прияві всього Куреня 27.VI.1928 р. Це зворотна точка в історії VI. куреня. Відтоді починаєть­ся постепенний енергійний розвиток пластової ор­ганізації – наближаються швидкими кроками часи розцвіту й найглибшого поширення пластової ідеї в перемиській гімназії.

Вісімнадцятий пластовий рік 1928/29 – це дальший етап розвитку Куреня. Ширшу діяльність започат­ковує активна участь пластунів у “Дні відкриття спортового року” перемиських українських гімназій (16.IX.1928). Курінь числить 107 членів, поділених на 13 гуртків. Команду Куреня творять: Сіканда Андрій, курінний; Левицький Володимир, суддя; Равлик Іван, писар; Кіцила Іван, скарбник; Гаврилишин Андрій, бібліотекар; Скочиляс Іван, господар.

Гуртки інтенсивно підготовляються до другого пластіспиту. Курінь улаштовує “Свято Злуки” (21.І.1929), бере активну участь у “Святі Шевченка”, відбуває ряд курінних сходин з рефератами на пластові теми. Гуртки відбувають прогульки з вправами в слідженні й помічанні. Постає “Видавничий Гурток” при 8 гуртку “Орлів”, який започатковує курін­ну пресу. В грудні 1928 р. під редакцією Левицького і Беча виходить перше число “Проміня”, місячника 8 гуртка “Орлів”, літографоване на канцелярійному папері (1/4). Заборона дирекції уриває життя пер­шому пластовому часописові у Перемишлі вже з другим числом у січні 1929 р.

В літі 1929 р. пластуни одержують накази відбува­ти прогульки , які крім великого краєзнавчого за­знайомлення учасників, мають завдання вести освітньо-освідомну роботу по селах. Великі успіхи має прогулька 3 гуртка “Львів” по Лемківщині (Посіко, Блажейовський, Нащук, Комоницький). Заходом пластуна Івана Равлика постає “Вакаційний пласто­вий Гурток “Фатаморґана” у Любачеві”, (провідник І. Равлик), який, крім щотижневих сходин і прогульок, працює на просвітянському полі.

Дев’ятнадцятий пластовий рік 1929/30 – це рік найбільшого розцвіту пластової організації. Зараз по феріях, розпочинаючи новий етап пластової роботи, курінь вшановує пам’ять курінного Андрія Сіканди, що загинув трагічно смертю 20.VII.1929 р. В вересні (27.IX) відбувається посвячення пам’ятника-хреста, який здвигнула перемиська молодь на його могилі.

Під стягом Пласту організується вся ідейна й діяльніша учнівська верхівка. Жвавим темпом іде плянова праця, нормована новоповсталим Гуртком провідників і Командою Куреня, яку творять: Курінний – пласт. розвідчик Я. Полянський; суддя – пласт. розв. Л.З. Беч; скарбник – пласт. учасник Л. Гащук; писар – пласт. розв. М. Качмар; зв’язковим В. П. К. був скавтм. Т. Поліха. Розбудовуються й поглиблюють свою діяльність курінні установи: “Видавничий Гурток” видав у листопаді 1929 р. літографовану одноднівку “Крі-крі” та низку літог­рафованих пластових листівок і карикатур. Провід цього Гуртка творили: Л. Беч, М. Качмар і Р. Ковальський. Постає курінний хор, гурток лещетарів і гурток світливців. Водний гурток розбудовує курін­ну фльоту і влаштовує водні прогульки Сяном. Пластова бібліотека числить коло 250 книжок.

Інтенсивінсть праці збільшували проголошені “міжгурткові змагання”. Впродовж року влаштував Курінь “Свято Злуки”, “Рахунково-вокальний вечір” (14.II), “Свято з нагоди 266-літньої річниці смерті Патрона Куреня полк. їв. Богуна (2.III) і пластовий фестин. Четвертий Гурток “Вовки” (пров. Мисюк) улаштував Шевченківське свято. Крім цього працю­вали пластуни при впорядкуванні Пикулицьких Мо­гил і влаштували пластову виставу книжки (курінь Старших Пластунів і восьмий гурток “Орлів”).

В поодиноких пластових гуртках праця йшла з найкращими пластовими зразками. При оцінці діяль­ності гуртків подав Опікун на сходинах Проводу 20.IV.1930 р. характеристику праці: “Книги ведені зовсім поправно, касові бльочки всі впорядку, праця Куреня розвивається правильно. З уваги на добір програм (щотижневих сходин гуртка і матіріялу пластової праці) і на число прогульок – перше місце займає восьмий Гурток “Орлів”, друге місце перший Гурток “Бобрів”. Відносно досвіду й особистої вартості по­одиноких членів гуртка на першому місці перший Гурток “Бобрів”, на другому восьмий Гурток “Орлів”. Зовнішня форма діловодства найгірша у во­сьмого Гуртка, потім тринадцятого “Рисів”. Восьмий Гурток “Орлів” хоча ще молодий (самі шостаки) осягнув три перші місця і одно друге. Видно в ньому ревну співпрацю членів і зжиття”.

Коли ми хотіли б подати як зразок працю восьмого Гуртка “Орлів” і схарактеризувати її, то побачили б, що йшла вона за вказівками Є. Ю. Пеленського “Пластовий гурток”. Братерська дружба й побрати­мство членів, своєрідна романтика й обрядовість – побіч основної праці над поглибленням пластово­го знання, ігор і вправ, відчитів, гутірок і прогульок – це все зливалося в одну шляхетну кузню самовихо­вної праці.

Характеристична для настроїв пластової праці ма­ла записка курінного Я. Полянського в книзі 8-го Гуртка “Орлів”: “Недовго перебував я на ваших сходинах, але вбилися вони глибоко в моє серце. Я виринув з домівки наче справжній орел і, здається, був здібний до всього… я радів…, що вас тісно-нерозривно лучить Ідея Пласту. – Ви живете, наче справжні муравлі. Ви здорові тілом і духом. Хаі ніхто і ніщо не здержить Вас на Вашому шляху, йдіть вперід і закликайте до себе всіх, у ког кров ще кружить, у кого серце б’ється, у кого живе ще любов до вищого роду – любов до Батьківщини. Линьте дальше над степами України і старайтеся промірити увесь тернистий шлях України, на щастя дорогу ввести Вітчизну”.

Найдіяльніші пластуни з доби розцвіту VIКуреня, яких В. П. К. у Львові наділили за корисну й успішну пластову працю IIIВідзначенням, це: Яріш В., Стахів В., Посіко С, Блажейновський Дм., Сороко Ю., Грицеляк П., Равлик І., Жук В., Пелех Л., Беч Л., Нащук Л., Мартинович О., Подлуський М. і По­лянський Я.

А при кінці 19-го пластового року, осінню 1930 р. приходять відомі події в краю і розв’язання У.П.У. Це був найболючіший удар, який душа молоді найсильніше відчула. Позбавлені організаційної бази десятки перемиських пластунів пожвавлюють працю у всіх гімназійних кружках. Культ пластової традиції зберігає видаваний “Читальнею” місячник “Нове Життя”, але його по двох числах забороняє Дирекція. По відході пластунів зі школи залишається лише спомин, ясний і незабутній – про часи Лицарського Ордену св. Юрія.