Як то було в початках?
(до 60-річчя Пласту)
Подруга Редакторка просила мене розповісти “як то було”, коли поставав Пласт в Україні.
Коли 1908 року лорд Бейден Повел створив в Англії скавтінг, організацію для виховання молоді, щоб вона краще служила батьківщині, подібні організації почали творитись у різних країнах Европи, приймаючи в основу виховні принципи та схему англійського скавтінґу. На центральних землях України недозволено було творити які-небудь українські організації. Тож українська молодь України мусіла входити у склад російських дружин бой-скавтів.
Щойно з постанням самостійної української держави 1917 р. почали там творитись українські скавтські-пластові гуртки.
На західніх українських землях, не зважаючи на труднощі, що їх ставила австрійсько-польська адміністрація, була нагода творити деякі незалежні українські організації. Так то побіч австрійських “пфадфіндерів” (німецька назва для скавтів) та польських “гарцежів” поставали від 1911 до 1914 року українські скавтські-пластові гуртки та полки (курені). Я був 11-літнім юнаком, коли вперше почув про Пласт, що його в той час, в 1911 році, одночасно й незалежно один від одного творили у двох українських гімназіях у Львові: д-р Олександер Тисовський-Дрот та Петро Франко. Дрот зорганізував Пласт у головній гімназії, а П. Франко в філії цієї ж самої гімназії. Молодь звичайно швидко запалюється та горнеться до “новостей”. Так і нас тягло те невідоме й незрозуміле нам ще “нове”, тим більше, що воно було в нашій школі. Я та мої шкільні товариші були ще замолоді до Пласту, а бачили якісь оповістки з малюнками шатер, ватри та хлопців в одностроях, з наплечниками. Не витримали ми і зробили собі “свій” Пласт – у трійку, з подібними вивісками й емблемами на дверях в хаті одного з нас. Пов'язали собі наплечники зі старих убрань, поробили собі луки та стріли з парасолі і врешті вибрались на першу прогулянку в околиці Львова – назустріч пригодам та чомусь невідомому. По дорозі “найшлась” у полі бараболя І ми майже в екстазі запалили нашу першу ватру під лісом. І був би може загорів і ліс, коли б не побережник та люди з села нас не прогнали. Так скінчилась наша перша “пластова” (в нашій уяві) прогулянка. Ми втікали якмога швидше, залишаючи “нашу” бараболю.
Після вакацій 1912 року прийняли двох нас “молодиків” до “правдивого” Пласту. Тут уже були старші, 15-16-літні пластуни, що знали пластовий закон та устав і відбули перший пластовий іспит. 12-го квітня 1912 р. склали вони пластову присягу і цей якраз день Дрот приняв як початок Пласту. Так я попав до першого роя “Круків”, 1-го пл. Полку ім. Петра Конашевича-Сагайдачного у Львові. Тут зразу ми дізнались, що не треба рвати мамину парасолю та копати чужу картоплю, щоб стати пластуном. Навчили нас розуміти пластовий закон, робити щодня добре діло та втягнули нас в “життя в Пласті”, повне досвіду, руху, пригод та розваги. Ми були щасливі тим, що мали безпосередню поміч та поради самого Дрота. Про наші переживання було б багато дечого писати. Та не місце тут на те.
Ми були цікаві, “як то було” з Пластом на “самому початку” в нашій школі. Ми знаємо, бо Дрот сам про те писав, що він, будучи ще студентом, зазнайомився з системою скавтінґу та виготовив собі плян подібної організації, пристосованої для української молоді. Старший наш друг Дизьо Монастирський (він поліг на війні), якого ми питались, розказав нам таке:
У 1911 році Дрот став учителем та господарем ІV-А кляси в нашій гімназії у Львові. Він використав вільну годину у цій клясі, коли заступав неприсутнього вчителя та розказав учням про свій плян позашкільної скавтської організації. На його запитання, ціла кляса заявилась до участи в цій організації. Потім Дрот зазнайомив їх з пластовим уставом та почав пластові зайняття. Тих, кому сподобалась пластова ідея, підготував до першого пл. іспиту, що відбувся, як я вже згадав, 12 квітня 1912 р.
Одночасно у філії цієї ж самої гімназії, що містилась в іншій дільниці Львова, зорганізував Пласт учитель руханки Петро Франко. Їхнє пластування більше схилялось до забави у військо. Це був час, що заповідав неминучу війну. Обидві ці організації були легальні та діяли явно при школі.
Третьою пластовою організацією у Львові, в той же самий час, був вповні вже мілітарний таємний пластовий гурток. Оснував його студент Іван Чмола. В ньому якраз були знайомі нам: наша пл. сен. Ганна Дмитерко-Ратич та покійна Олена Степанів. Обидві опинились незабаром у рядах Українських Січових Стрільців. Цей мілітарний Пласт мав назву “драгоманівський”, а пізніше (1913 р.) “мазепинський” Пласт. Провідником його став в 1913 р. студент Осип Квас. Про цей мазепинський Пласт написав спомин один із його членів пок. Іларій Харак, що недавно помер у Відні.
Місцем, де перші організатори Пласту мали спільні зустрічі та спільні зацікавлення, було руханково-спортове товариство “Сокіл-Батько” у Львові, що його очолював проф. Іван Боберський, відомий спортовий та виховний діяч, колишній учитель Дрота та Франка. Він помагав організувати Пласт. Йому ж завдячуємо, що прийнялась та поширилась українська назва скавтінґу “Пласт”. Мелодію пластового гімну завдячуємо композиторові Ярославенкові-Вінцковському. Пластову відзнаку: лелійку уклав проф. Мирон Федусевич щойно 1923 р. Пластове гасло “СКОБ!” – Сильно – Красно – Обережно – Бистро придумав Дрот. Він сам вирізьбив у дереві печатку 1-го пл. полку.
В тих роках поставали пластові гуртки та полки в різних місцевостях Галичини. Їхній характер та спосіб пластування залежав від умілости та розуміння пластової ідеї їхніми провідниками. Це виявилось на перших пластових з'їздах, що відбулись у 1913 та 1914 рр. у Львові, де різні пластові провідники заступали різні напрями щодо завдань та способу дії Пласту. Щойно поява книжки Дрота “Пласт” у 1913 р., а ще більше поява в 1921 р. пластового посібника “Життя в Пласті” д-ра О. Тисовського запровадили одностайність в організацію Пласту.
Вертаючись спомином до тих часів мого “життя в Пласті” та мого першого пластового провідництва, мушу ствердити, що я виніс з нього найкращі, незабутні враження.
Сподіваюсь, що і Ви, Дорогі Читачі, теж винесете найкращі враження з Вашого пластування, а Ваш пластовий досвід стане Вам у пригоді у Вашій службі Богові та Україні. Про це колись згадаєте у 100-річчя Пласту!
Юнак. – 1972. –Ч.6-7 (106-107). – С. 4-5.