Перед 40 роками

Пластова прогулька в околиціЛьвова в 1913 році

Як мандрували українські пла­стуни зі Львова в третьому році існування Українського Пласту, про це описує львівський щоденник “Діло” з 26 березня 1913 року:

“Відхід о год. 8 і 5 хвилин з-перед костела св. Анни. Всі 10 учасників ставилися на час. Зага­льний напрям на Лису гору. Подорозі “більша половина” ішла все наперед і робила засідку на “меншу половину”. Після кожної засідки тривала дискусія.

Погода така тепла, що відчува­ється брак води. Анемони й інші квітки цвітуть весело і прохають, щоб їх не зривати... За воду не дбаємо, тож і так на мапі повно криниць: на жаль кілька з них висохло і не лишило по собі ні слі­ду.

Табір розкладаємо на захід від військової стрільниці. Учасники скидають нагортки, наплечники і – споживають, що Бог дав. Два товариші (Крук і Сойка) варять чоколяду. Хлопці вчаться розкла­дати вогонь, що вдається без тру­ду. Отаман уряджує забаву “Схоплення коро­говки”.

За воду обіцюємо все, що ма­ємо. О першій годині чергою йде­мо на стрільницю, переходимо ми­мо ставка, доходимо до двох обильних джерел, п’ємо пляшкою воду і забуваємо на всі обітниці. Притягає нас жовтий, гарячий пі­сок над берегом ставка, де знахо­димо заржавілі кулі, магазинки та інші дорогоцінності. Чаплі, круки, пси, кані поскидали черевики і бродять по коліна у воді, вправ-ляють на піску скок в далечінь, дужання, бокс (більш на язики).Двох купається. Маленькі рибки купаються також: зрештою вони в себе дома. Обраховуємо висоту хвиль. Чергою йдемо знов до дже­рела, де зустрічаємо мовчазного вояка.

Відходимо на південний захід, йдучи проти сонця, що поволі ко­титься в’низ. По дорозі ще кілька засідок. Над ставком під Кортумівкою ще раз затримуємося. То­вариші варять на спиритусовій лямпці горохову зупу, кришать до неї ковбасу, хліб і розділюють між учасників. Всі споживають зі сма­ком теплу “гальоп-зупу”, як охре­щено цю страву. Вертаємося залізничим шляхом, скручуємо на ліво, ідемо вперед, ще раз на ліво го­стинцем, знов на право і виходимо просто на Янівську вулицю…

О год. 6.38 прогулька скінчила­ся. Всі йшли вельми бадьоро і жва­во, бо сподівання з’їсти друге сні­дання, обід, підвечірок і вечерю разом – підтримувало всіх при житті.

П.

Молоде Життя. – 1954. – Ч.6 (117). – С.4-5