Військово-революційний рух серед української молоді середніх шкіл в Галичині до I світової війни

Я працював у стрілецтві від його оснування, а то від зими 1912 р., і в 1913 р. викладав у підстаршинській школі стрільців. Я викладав про поземелля. Крім цього написав під псевдонімом Зінко Бурлак: 1) Поземельство (теренознавство) часть І і II; 2) Австрійські мапи, пляни і шкіци; 3) Підручник для техніки і укріплення; 4) Взір на рапорти для командантів, що ведуть більші відділи. Із цього опубліковано 1) “Поземельство”, сторін 48, примірників 150 з ілюстраціями, 2) “Взір на рапорти”, 12 аркушевих сторін, також 150 прим. Почав літографувати перед самою війною “Основи техніки для піонерів” (ілюстроване). Із чужих праць я видав для стрілецтва: 1. Вука (псевдонім Василя Кучабського тепер четаря УСС). “Кріс піхотного війська ч. 1” з українською термінологією, прийнятою на засіданнях стрілецької комісії. 2. “Кріс піхотного війська, часть ІІ” з ілюстрованими таблицями. 3. Вука “Сигналізація”. 4. Вука “Розвідча служба”. 5. Вука “Теорія стріляння”. 6. Вука “Зберігання зброї”. 7. Іриний Дмитрак (псевдонім Василя Клима) “Таборування”. 8. Вука “Шифри”. Всі ці видання по 150 примірників. Українську термінологію усіх цих видань прийняла стрілецька комісія, зложена з сімох людей, між якими були і студенти-філологи. Ціна цих видань виносила від 10-ох до 40 сотиків.

До цих видань дійшло в такий спосіб: Діяльність офіціяльної організації Січових Стрільців в обох товариствах (1-ше репрезентували самі студенти, а 2-ге студенти і робітники) ішла дуже пиняво. Тому ми три, це є тов. Кучабський, тов. Клим і я, порозумілися приватно, щоб оживити роботу. Ми зорганізували: “Мазепинський Курс Мілітарний” серед гімназистів у Львові, до якого відразу вступило 30 українських гімназистів, а опісля це число зросло до 80. Крім цього захопили ми під свій вплив існуючий вже від початку шкільного року 1913, – “Пласт”, організацію, визнану офіційно Краєвою Радою Шкільною. В “Пласті” було членів 120. Я став його головою. Я і тов. Клим почали виклади в цих обох молодечих організаціях, а крім нас обох викладав на “Мазепинськім курсі” тов. Кучабський. Ми викладали предмети, обняті вище вичисленими видавництвами. Заінтересування викладами було величезне, що видно було з численних запитів слухачів. Крім викладів відбували ми з учасниками тих курсів практичні польові вправи в Стрийськім парку, на стрільниці на Замарстинові і в Брюховичах. Виклади і практичні вправи відбувалися не разом про всі вище вичислені предмети, тільки в такім порядку, як вище вичислено.

Перше видання про кріс вийшло ЗО січня 1914 р. Прийшло до нього тому, бо ми зміркували, що усними викладами не можна добре утривалити знання. Зараз по появі першого видання, хоч ми його поза Львів нікому не висилали, прийшли від кружків українських гімназистів зі Стрия, Самбора, Яворова і Кіцманя прохання про висилку видань. Ці кружки довідалися про наш рух від централі Драгоманівської Організації учнів середніх шкіл Галичини і Буковини. Це заохотило нас до дальших видань. За взір служили нам головно німецькі підручники.

Весь цей підготовчий мілітарний рух відбувався на основі державно-самостійницької української ідеології, про яку ми давали виклади, викликуючі дуже гарячі дебати, головно про способи здобуття самостійної української держави та про будучий устрій в ній. Цій самостійницькій ідеології присвячена була також спеціяльно літографований часопис, якого титул “Вічний Революціонер” взяли ми з відомої поеми Франка, і яка була присвячена Франкові. Цього часопису вийшло п’ять чисел, деякі з них мали по два і по три наклади.

Невеличкі фонди, потрібні на закупно паперу та чорнила для літографування часопису і видавництв, мали ми з членських вкладок, яких висота не була означена, тільки кождий платив місячно по змозі. Найприкріші були для нас видатки на шапірографічну масу, один звій якої коштував 8 корон. Машинерію виконав я сам із соснового дерева.

Приготовивши в той спосіб насамперед “Мазепинський курс”, вийшли ми одної неділі рано з початком травня за Львів на Замарстинівську стрільницю і по цілоденних вправах (обід варений в наших власних двох казанах був пізно вечором) – розставили ми на 50 кроків польові сторожі в квадрат. Ішов дощ. Як випогодилося, тов. Кучабський провів присягу, якою присутні   зобов’язалися   зі   зброєю   в   руці   здобувати   незалежність українському народові. Присутні повторили присягу і кождий через подання руки давав зокрема вислів, що погоджується з її змістом. На основі попередньої ухвали видав тов. Кучабський приказ, що заприсяжені мають бути з собою “на ти”. Присяга ця відбулася над якоюсь річкою на Замарстинівській площі.

Заприсяження “Пласту” відбулося в червні 1914 р. в Замарстинівськім лісі на поляні в часі нічних вправ. Сторожі окружали табор, освітлений чотирьома смолоскипами та ватрою.

Настрій в часі тих святочних хвилин був незвичайно поважний, навіть строгий. На вправи приходили хлопці все дуже точно.

Вже в травні 1914 р. відбулися перші іспити на підофіцерів. Ми три становили іспитову комісію, до якої належали також два делеґати організації Січових Стрільців. Іспит здало 20 хлопців. Всім виставлено свідоцтва.

Ще в лютім 1914 р. оснував “Мазепинський Курс” так зв. “Воєнний Фонд” в цілі закупна зброї. Гроші збирано серед загалу української молоді середніх шкіл, а не лише в організації. Збирано в той спосіб, що наклеювано жертвовані 10-сотикові марки на щадничо-поштові картоники. До червня зібрали ми 90 корон. Крім цього один з українських патріотів обіцяв дати 2000 корон на умундуровання “Пласту”, але через якусь інтриґу ми тих грошей не отримали.

Ми мали плян поширити свою мілітарну організацію на всі місцевості Галичини і Буковини, де молодь середніх шкіл була зорганізована в так званій “Драгоманівській Організації”.

Вже в травні 1914 р. їздив я з рамени організації до кружка Драгоманівської централі в Золочеві. В зборах взяло участь коло 30 українських гімназистів, які були справою одушевлені. Крім того мали ми в пляні заснувати чотири бюра: 1) бюро для видання брошур про самостійницьку ідеологію, 2) бюро редакційне для видавання часопису, 3) бюро для видання військових підручників в українській мові, 4) секретаріят для ведення переписки між поодинокими групами в різних містах та для нав’язання нових взаємин.

Щодо технічних приладів нашою мрією був: циклостиль і машина до писання, а в фінансових справах поширення збірки воєнного фонду на всі місцевості Галичини і Буковини.

Ми задумували зробити в серпні 1915 року маневри всіх наших мілітарних організацій – в Чорногорі.

Серед тих робіт і плянів захопила нас війна.

З членів вище згаданих молодечих організацій — 70% є при УСС згідно з обчисленням тов. В. Клима, з них тов. В. Кучабський є четарем, а тов. Сушко навіть командантом сотні.

За волю України. Історичний збірник УСС в 50-ліття збройного виступу Українських Січових Стрільців проти Москви, 1914-1964 / гол. ред. С. Ріпецький. – Нью-Йорк, 1967. –