Українська English Deutsch Polska Русский

Початки українського Пласту перед 50-ти роками

Перед нами копія опису “Пластова прогулька” з ініціялами О. С. її учасниці. Помістив цей опис “Учитель” – орган Руського Т-ва Педагогічного у Львові з датою серпень 1912. Участь в цій прогульці взяли пластунки, учениці 2 і 3 року учительського семинара РТП під проводом одного з учителів що був їх опікуном. Цікаво як тоді в першому році існування пласту молодь сприймала нові напрямні виховання та як на них реагувала. Але даймо слово авторці опису.Вона пише:

Перша пластова прогулька трьох гуртків семинаристок 2 і 3 року РТП у Львові відбулася дня, 27.4.1912 р. Лишила по собі і як спомин милу відбитку соняшного полудня проведеного серед веселої, рухливої, гамірної инколи забави. Гостинний ліс, серед якого довелось нам прогулькувати, подихами свіжого весняного вітру звівав дівчатам задуму з чола і клав погідний усміх на лиця і веселу пісоньку на уста.

По такім поетичнім вступі продовжується дальший опис. –

 Група в якім була авторка цього спомину, заблудила і не потрапила в час на збірне місце. Коли там прийшли, нікого не застали. Виникло питання: що робити? Думки були поділені: одні хотіли вертати домів, другі, переняті вже пластовим духом, йти дальше слідами гуртка і найти його. Мусимо виявити себе вже “правдивими пластунками”. Слідами пішли полями, потім лісом, даючи час від часу знаки свиставкою. Вкінці віднайшли своїх. Повитали їх радісним “славно”.

Ми прийшли саме на кінець телеграфовання хоруговками. Депеші були деколи забавно відчитувані. Приміром: “Гонолюлю” замість “ходіть сюди”, що викликувало загальну веселість”.

Опісля розділились на два відділи і два рази влаштовували засідки. Оба відділи різними коловими дорогами бігли до одного місця. Котрий скорше прибіг, ставав тихо і непостережено серед дерев у засідці. Коли скорше спостеріг противника, давав сигнал на знак побіди”.

Бігли, описує дальше авторка, з перешкодами. Вдаряли їх галузя дерев, замочували ноги в багнах і ровах, а вода верхом черевика лялась, задихалися і мучилися, але добігали до мети вдоволені і усміхнені.

Потім відпочивали, перекушували, робили знимки. Місто триніжка апарату служили плечі великодушних товаришок Юльці та Мадзі. Одна із товаришок Д. замінялась з професором за шапку своїм капелюхом: виглядав він в ньому фантастично як Мексиканець із американської пущі.

З поворотом до дому вправлялися в пластуванні: з далекої віддалі шукали за птахами на дереві, відчитували сліди звірів, старалися найти різні незамітні предмети, переганялися в бігу. За успіхи одержували точки, які провідниця гуртка і професор записували в своїх “нотесах”.

Тут в часі прогульки три гуртки вибрали собі назви “знаки” для своїх гуртків: сороки, зазулі та перепелиці.

А закінчують:

З поворотом ми вступили на площу “Сокола Батька”. При вході повитали нас проф. Боберський і Гайдучок окликами “скавт, скавт”. Потім ми тостами – лімонядою запивали здоров’я нашого Пласту і його організатора та співали, засівши довкруги стола. Подякувавши за гостину, вже скорійшим темпом пішли ми через парк до міста домів у бо була вже восьма година. Були ми досить… помучені але розбавлені і веселі”.

Чиста ідилля. Скільки радости і захоплення. Як хотілосьби щоб і теперішня пластова молодь вкладала стільки запалу і втіхи в пластування, як їх попередники з перед 50-ти літ.

Листки дружнього зв’язку. Бюлетень І-го куреня УПС ім. Степана Тисовського. – 1962. – Ч. 2 (49). – С. 19–20.