Українська English Deutsch Polska Русский

Початки “Пласту” в чоловічій українській гімназії в Станиславові

Перші гуртки “Пласту” почали творитися в нашій гімназії в шкільному році 1911/12. У той час приймали до “Пласту” учнів, почавши від 3-ої кляси, тому гурток “Лиси”, що складався з учнів 3-ої кляси “Б”, тоді був наймолодшим гуртком у нашій гімназії. Серед членів цього гуртка пригадую собі товаришів-однокласників: І. Вірстюка Романа. 2. Гиру Василя, 3. Дуду Михайла. 4. Микитинського Дмитра. 5. Солодкого Василя. 6. Слюсарчука Михайла і 7. Шемлея Йосипа. Чи зі мною ще хто належав до нашого гуртка, тяжко пригадати. Всі ми були мешканцями “Селянської бурси”, але з нашого класу більшість до “Пласту” не належала. Нашими гуртковими були: Володимир Яценович і Весоловський (ім’я, на жаль, забулося). Одначе, хто з них був першим гуртковим, а хто його наступником – не пригадую собі. Тоді наша молода гімназія мала (в шк. році 1911/12) лише 7 класів.

Крім нашого гуртка, існували ще інші гуртки “Пласту” в нашій гімназії; з їхніх членів ще й досі пам’ятаю доброго спортовця Володимира Стефанишина, що був на один клас старший від мене.

Коли почалися сходини нашого гуртка – пригадати не сила, але відбувалися вони за дозволом дирекції гімназії в одному з класів в пополудневих годинах. У програмі тих сходин були всілякі гри й забави як. наприклад, гра “Кіма” та інші, переписування знаків для читання мап, заучування азбуки Морзе, в’язання вузлів, читання слідів різних звірят і птиць, наука сигналізації прапорцями та світлом.

При співучасті інших гуртків відбували ми вправи в терені. В моїй пам’яті залишилися три такі гри-вправи в терені. а саме: перша – на полях за міським парком та грищем Каси Ощадности, що належали до Ромашкана. Одна частина пластунів залишала подвір’я гімназії скорше та мала завданням у чистому полі на означеному просторі добре заховатися, а друга частина повинна протягом певного часу викрити криївки першої групи. Іншим разом завданням одної групи пластунів було отаборотися та виставити стійки довкруги табору в лісі коло села Рибне, а противник мав завдання відшукати наш табір та його здобути, підсуваючись непомітно до наших стійок. Обидві вищеназвані гри відбувалися весняно-літньою порою. Третя гра-вправа відбувалася зимовою порою, мабуть 1913/14 рр., на терені села Опришівці, недалеко Станиславова. Одна частина пластунів мала зайняти певну лінію в середині села, сховатися добре та боронити перехід через ту лінію “ворога”, друга ж частина мала завдання, відповідно маскуючись, продістатися крізь ту оборонну лінію до визначеної частини села. Пластуни дуже радо йшли на лоно природи і завжди поверталися з цих вправ задоволені, незалежно від того, чи виграли, чи програли.

Наш гімназійний “Пласт” мав свого опікуна з професорського складу, а був ним проф. Гриць Кичун. Прихильниками “Пласту” таоборонцями пластунів з професорів були Гаванський, Гнат Павлюх та Петро Ростинський. Були, одначе, й професори, що кепкували собі з пластунів, а то й до певної міри зневажали декого саме за їхню приналежність до “Пласту”.

Відкіля прийшла перша пропаганда в справі та в користь “Пласту” – пригадати собі не можу, але вона діяла систематично та переконливо. Нас, наймолодших з пластунів, манила виховна ідея “Пласту”, в котрій зверталося увагу на ширення правди, точність у виконуванні своїх обов’язків, вимога зробити бодай одне добре діло на протязі кожного дня. заохота до моральної чистоти пластуна, що в переломовому віці дозрівання відігравала важливу ролю. Мрією кожного з нас було вив’язуватися якнайкраще зі своїх обов’язків, а непереможним бажанням – якнайскорше мати комплектований пластовий виряд і вимарш у ньому наших пластових лав…

Були також і лікарські оглядини всіх кандидатів на пластунів, що в дійсності вже брали участь у сходинах та вправах. Ці лікарські оглядини переводив десь весною 1912 року знаний громадський діяч Станиславівщини д-р Володимир Янович у домівці українського “Сокола”.

Звісно, тяжко тепер пригадати, чи ми тоді здавали якісь проби, які були назви інших пластових гуртків у нашій гімназії та скільки їх було до шкільного року 1913/14, тобто до вибуху Першої світової війни. Здасться мені, що існував пластовий гурток також при місцевім учительськім семінарі, де було досить багато учнів-українців.

Наприкінці слід зазначити, що багато з тодішніх перших пластунів Станиславівської української гімназії були добрими вояками-старшинами при Українських Січових Стрільцях, Українській Галицькій Армії. Корпусі Січових Стрільців та в інших формаціях Дійової Армії. Багато з них відзначились великою відвагою, геройством як. наприклад, сот. Володимир Стефанишин, чот. Вол. Яценович або хор. УСС Михайло Дуда. Високого військового ступеня (здається, лікаря-полковника Словацької Армії) досяг колишній пластун Дмитро Микитинський.

"Пласт” відновив свою діяльність у вересні 1921 року. Тоді було засновано два перші пластові гуртки: “Олень” і “Крук”.

 

“Пусти ж мене, мамо, до табору…” Матеріали до історії Пласту на Станиславівщині / упор. А. Чемеринський. – Івано-Франківськ, 2004. – С. 13-14.