Gulag написав:Але ж боротьба з окупантами була в той час можлива. А деякі люди зробили свій вибір на користь нічого не робіння. І ось вони неправі.
Друже перше задам риторичне питання: яке ти маєш право осуджувати тих людей?
Друге, що по твоєму мали робити люди на окупованих територіях? Брати в руки зброю? Але де її взяти? Захопити в німців? Але ти не забув що за кожного вбитого німця розстрілювалося 10-15 мирних заручників?
Gulag написав:І дійсний колабораціонізм іншої гілки ОУН заперечувати не можна... (принаймні офіційна співпраця з німцями була - почитай, якщо не читав Уласа Самчука "На коні вороному...").
Тобто ти виступаєш проти тих, хто служив в "Галичині", в "Нахтігалі", "Роланді"? Адже поважну роль в їх організації брали представники ОУНм
Мельниківець В. Курманович був формальним лідером головного координаційного центру з організації дивізії – Військової Управи (ВУ). Інший мельниківець – Р. Сушко хоч і відмовився увійти до управи, однак підтримував дружні стосунки з ініціаторами створення дивізії О. Вехтером і В. Кубійовичем. Активно агітував за СС “Галичина” близький до А. Мельника Я. Барановський. 5 травня 1943 р. із Праги прийшов лист від Колегії пропам‘ятної відзнаки УГА до ВУ у Львові за підписом генерала М. Омеляновича-Павленка. У ньому зазначалося: “Вістка про створення “СС Стрілецької дивізії “Галичина” наповнює нас невимовною радістю, а особливо факт, що нав‘язується на традицію нашого походу проти більшовиків в роках 1918-1920 та що дається Українським Комбатантам можливість продовжувати нами розпочате наше велике діло. Прийміть наші найщиріші побажання найкращого успіху. Гейль Гітлер! Слава українському Військові”.
Натомість проти дивізії виступила ОУН (р). Причина: "це акція, що зможе підірвати нашу масову базу". Простіше кажучи ОУН (р) боялося втрати впливу на населення. Однак попри це ОУН(р) таки співпрацювало з німцями. В 1944 р. в червні газета ОУН (р) "Ідея і Чин" пише: "Німеччина, що стоїть перед катастрофою, не становить для нас загрози… Німеччина, що програє, вживаючи відомого вислову – не варта костей одного українського націоналіста. Збройна боротьба з німцями в тому стані не доцільна"(стр.138). У березні-травні 1944 р. представник Головного проводу ОУН(б) І. Гриньох (“Герасимовський”) проводить кілька зустрічей з представниками німецької окупаційної адміністрації. З проханням надати їм зброю, боєприпаси, іншу військову амуніцію, медикаменти (Див. ДАЛО, ф. п-3, оп. 1, спр. 67).
15 листопада 1944 р. у Берліні А. Мельник, П. Скоропадський, В. Кубійович, С. Бандера, Я. Стецько, А. Лівицький створили Український Національний Комітет (УНК), який мав координувати діяльність українських сил і допомагати Німеччині у її реваншистських планах. Виглядало так, що українство поверталось на вихідні позиції у переддень 22 червня 1941 р. Голова УНК А. Мельник поставив перед німцями вимогу негайного визнання самостійності України і допомоги у створенні української армії під єдиним українським командуванням. Нацисти виявились неготовими до українських умов. Вимоги А. Мельника були розцінені ними як політичне нахабство. Гестапо не заборонило УНК, але тримало його під постійним контролем.
(Див.праці Бедрія та Киричука).
Мала німецька сторона й контакти з УПА-ОУН(р). За них відповідала спеціальна оберкоманда та її керівник капітан Й.Вітцель (псевдо – Кірн). У грудні 1944 р. в цю команду прибув предстаник Головного Проводу ОУН(б) І. Гриньох (псевдо – “Орлов”). Була підготовлена спеціальна група для радянського тилу. До неї ввійшли Кірн, Ю. Лопатинський (ад’ютант Р. Шухевича по батальйону “Нахтігаль”), Д. Чижевський та радист І. Скоробагатий. І. Гриньох переказав Ю. Лопатинському інструкції С.Бандери, а 27 грудня група була перекинута літаком із Кракова в західні області України, де зустрілась із Р. Шухевичем. Командувачеві УПА було передано гроші.
Зі своєї сторони УПА та ОУН(р) передавало інформативні дані про Червону Армію, допомагала розвідувальним і диверсійним групам гітлерівців за лінією фронту, а також підтримувала німецьких полонених, оточених при переході лінії фронту
Загалом в 2004 році вийшла досить непогана підбірка матеріалів щодо питання т.зв. "заколоту Бандери" в 1939-1940 рр. де дуже добре розписано хто і як співпрацював з німцями...