Українська English Deutsch Polska Русский

Юрій Старосольський

Старосольський Юрій Володимирович - правник, громадський і пластовий діяч, член УВО, дійсний член НТШ та УВАН. Народився у Львові 28 лютого 1907, син Володимира Старосольського і Дарії Шухевич. Дружина - Оксана з Сілецьких. Мав дочку Аню.

Початкову освіту здобував у школах у Львові, а також у Відні та Лінці (Австрія), куди у часі Першої світової війни емігрував із батьками. З еміграції повертається 1922 року. Того ж року вступає до Пласту та стає членом гуртка «Вовки» Першого пластового полку (пізніше куреня) ім. Петра Конашевича-Сагайдачного (до 1925 р.). Його обирають гуртковим, а далі хорунжим куреня. 1923 року відбуває перший гуртковий табір у Ворохті — мандрівка до Дори. У 1924 році є учасником Першого Обласного пластового табору в Кам'янці біля Підлютого (Ґорґани) під командуванням Івана Чмоли. Табір містився у стайні для овець, яку пластуни пристосували до ужитку.

У 1926 році із відзнакою закінчує Львівську академічну гімназію. Вищу освіту здобуває у Львівському університеті, відділ права — маґістр у 1931 році; Українському Вільному Університеті у Празі — докторат з права і політичних наук у 1940 році; Американському університеті у Вашингтоні — маґістр політичних наук — 1953 р.

З 1926 року член куреня «Лісові Чорти», у 1928-1930 рр. курінний суддя. 1924–1930 рр. - учасник таборів, що проходили у пластвій оселі "Сокіл" на одноіменній горі, які організували Лісові Чорти. Як правило, був членом проводу.

Як член УВО (з 1926 р.) у десяту річницю Листопадового Зриву у 1928 році завішує на даху Львівського університету національний прапор. В часі навчання є провідним членом студентських організацій та спортивних клубів – зокрема, головою студентської «Правничої громади» у Львові, головою Секції адвокатських аплікантів, членом "Карпатського Лещатарського Клубу" у Львові.

1929 р. дістає завдання від Верховної Пластової Команди підпільно перейти кордон із Закарпаттям, щоб із закарпатськими пластунами їхати на світове скаутське Джемборі до Англії. Проте, коли це не вдалося, таборував із тамтешніми пластунами у Лугах біля Сваляви та відбув мандрівний табір вздовж Закарпатського Підгір'я. У 1930 році, крім табору на Соколі відбув тритижневу прогулянку човнами по Волині і Поліссі із куренем Лісові Чорти. Цього ж року польська влада забороняє діяльність Пласту.

У 1931–1939 рр. проходить адвокатську практику в канцелярії батька – Володимира Старосольського. По її завершенні успішно складає адвокатський іспит у Львові. У 1931–1932 рр. був обозним (відповідав за господарку та харчі табору), а, насправді, комендантом таборів на "Соколі", які відбувалися під іншими назвами, замість Пласту. 1932 року отримує Перше Пластове Відзначення за "ведення таборів після розв'язання Пласту в особливо важких умовах". 1933 року стає членом пластової делегації на скаутське Джемборі в Ґеделе (Угорщина), завдяки тому, що нелегально перейшов польсько-чехословацький кордон. Того ж року був членом Пластового Проводу. 1931–1939 рр. - редактор, а потім співредактор із сестрою Уляною журналу для молоді «На сліді».

У 1935 р. написав слова до пісні «Сіріли у сумерку півночі шатра», друкована в журналі «На сліді» під заголовком «При ватрі». Вперше виконана з музикою пл. сен. Юрія П'ясецького, ЛЧ на Ювілейній Зустрічі у Міттенвальді 1947 року. Окрім того, є автором слів і музики пластової пісні «Ріками тихими».

Працював у адвокатській канцелярії – в Ярославі (1940–1941 рр.) та у Львові (1941–1944 рр.) Під час німецької окупації був комендантом пластового табору у Шклі (1942) та комендантом інструкторського табору у Пасічній (1943). У 1942–1945 рр. є головним редактором пластового журналу «Дорога».

1945–1947 рр. є членом команди СУПЕ (Союзу Українських Пластунів Еміґрантів), у 1945 – керівник Першого Пластового З'їзду на чужині в Карльсфельді (Німеччина). У 1947–1949 рр. член Головної Пластової Ради. У 1948 році з'являється його ще й сьогодні цінна книжка про ідеї та методи пластування «Велика гра».

У 1951 р. є головуючим Першого Крайового Пластового З'їзду в США, котрий відбувся у Нью-Йорку. На цьому З'їзді обирається Головою Крайової пластової ради у США і виконує ці обов'язки до 1953 р.

У 1967–1970 рр. знову повертається у склад Головної Пластової Ради, але вже на посаді Голови. У 1972 році стає Начальним Пластуном усіх пластунів світу. 1977 р. отримує Орден Вічного Вогню в золоті за довголітню громадську і, зокрема, наукову діяльність.

Брав участь у всіх Ювілейних Міжкрайових Пластових Зустрічах, що відбулися за його життя. Відбув навколосвітню подорож – у грудні 1986 р. полетів до Австралії на ЮМПЗ через Каліфорнію, а повернувся у січні 1987 р. через Азію, Далекий Схід, Європу до CIF. Вертаючись, у час, коли в Україні був Святвечір, засвітив над берегом океану п’ять свічок як символи континентів і згадав усіх пластунів.

Голова Комітету з відзначення 1000-ліття Хрещення України в Америці 1988 року.

Помер 21 жовтня 1991 у Сілвер Спрінґ, США. Похований на цвинтарі св. Андрея Первозванного в Бавн Бруку. На честь видатного українця пластовий курінь Уладу пластунів юнаків ч. 29 у Тернополі носить його ім’я.

Зібрав і узагальнив: ст. пл. скоб Ярема Дух, ЛЧ