Українська English Deutsch Polska Русский

Організація життя в літньому таборі

Гойдиш Євстахія

За кілька тижнів, а дехто вже й за декілька днів, покине душне, задимлене місто, щоб опинитись у пластовму таборі. У багатьох уже готові наплечники, валізки, таборово-спортовий виряд і, здавалося б, все вповні готове, - тільки виїздити. Одні з нас будуть в команді табору, інші членами булави, а ще інші сестричками - чи братчиками виховниками-інструкторами. Здавалось би, отже, що всі вже турботи поза нами: програма табору готова, її підготував комендант із досвідченими виховниками, а там життя табору якось уложиться само, коби тільки щасливо приїхати.

А втім, чи це вже все?

Не сумніваємося, що ці приготування є дійсно важливі, але бракує нам чи не найважнішого. Ми мусимо перед виїздом на табори поставити до себе самих кілька питань, а саме:

За чим ми їдемо на табір?

Яка наша роля і місце в таборі?

Що ми хочемо осягнути нашою працею в таборі?

Чи ми свідомі цього, які ждуть нас обов'язки?

Чи ми приготовані, щоби направити всі ті недомагання, що були в минулому році, щоб успіх цьогорічного табору був найкращий?

У короткій гутірці хочу поділитися моїм таборовим досвідом і перейти по черзі ділянки таборового життя, його команду, булаву й учасників, щоб Ви, дорогі пластові друзі, що їдете цього року організувати - проводити пластові табори, прочитали і призадумалися самі поодиноко й в гурті таборових співробітників.

Провід табору творить команда й булава. В склад команди входять: командант, бунчужний, духовник і лікар табору.

Хто може вести табір як командант? Зразу ж насувається нам відповідь, що командантом табору повинен бути досвідчений пластун-виховник, активний у виховній праці. Не вистане бути тільки довголітнім пластуном-пластункою, треба бути виховником зі всіми притаманними до цього добрими прикметами. Треба мати за собою досвід із кількох таборів у праці в характері виховника, брати участь у таборовому житті, збагнути всесторонньо цілість таборових проблем, розуміти всі добрі сторінки й бачити теж недоліки, а тоді піднятись цього важливого й відповідального обов'язку.

Комендант табору повинен бути пл. сеніор з пластовим і життєвим досвідом, що не тільки знає Пластовий Закон, але стосує його в своєму житті. Він мусить бути психолог, без тої прикмети не буде можливе для нього пізнання душі дитини, - він теж і добрий педаґог, що має вироблений метод та творчий спосіб передавати те, що сам вміє і хоче інших навчити.

Комендант - це людина добра й лагідна хоч строга й консеквентна. Можна бути лагідним і погідної вдачі, але заразом строгим і вимагаючим. Він мусить бути людиною глибоких релігійних і моральних засад, на яких базується його характер, і дбає, щоб ці засади панували в цілому таборі.

Командант табору мусить бути все справедливий у відношенні як до своїх співробітників, так і до всіх учасників табору, він не може керуватись ніякими симпатіями, знайомствами, спорідненням чи впливовими людьми. Він повинен бути зразковим пластуном, що користується як внутрі Пласту, так і назовні загальною пошаною і довір'ям.

Одночасно комендант табору - це старший пластовий друг, що розуміє і знає молодь, вміє вжитися в її радощі й смутки, знає, що кожна молода людина має додатні прикмети, що їх треба закріплювати, збільшати, як теж і від'ємні, які муситься нівелювати; він вміє відповідно до цього підійти.

Командант табору надає характер й обличчя таборові, його зрівноважена, спокійна й погідна вдача впливає на радісний і спокійний настрій як булави, так і учасників. Його вирозуміння й доброта прикрашатимуть сірі будні таборової діяльности, він потрапить не одні важкі хвилини зробити легкими, а сумні - радісними. Він має створити атмосферу правдивої пластової дружби між своїми співробітниками, як теж виховників і учасників, спираючись на взаємному довір'ї, уважливості й пошані до себе.

Тому командант мусить вимагати в першу чергу від себе якнайбільше і теж якнайбільше дати зі себе співробітникам і цілому таборові. Він стоїть теж на сторожі доброї опінії своїх пластових виховників, слідкуючи за тим, щоб ніхто не посмів підважувати їх доброго пластового імені.

Такого команданта, що з'єднає собі любов і пошану виховників і учасників, не треба буде боятися - а шанувати, поважати й любити. Він кожної хвилини буде знати все про цілість табору, про стан і працю кожної частини й цілости, бо він має бути основно обізнаний в загальному й подрібно з виховним планом, вміє реалізувати таборову програму, слідкуючи за її успішністю і розвитком, а коли завважить недоліки в програмі чи її проведенні вміє негайними заходами спрямувати її на правильну дорогу.

Він має створити атмосферу радісних переживань на таборі для своїх співробітників і всіх учасників, що залишила б у них незатерті й незабутні враження і спомини з побуту на таборі. Тоді члени булави й учасники будуть мріяти про чергові табори, про радісні хвилини, що їх спільно переживали в літньому таборі та про практичний вишкіл, що його здобули саме на таборі, що їх не поміняли б вони за ніякі відпочинкові оселі чи інші вакаційні приємності.

Врешті, комендант табору повинен мати організаційно-адміністраційні здібності; він є предстаником табору до Таборової Комісії і Управи. Він мусить робити замітки відносно стану й гіґієни таборових приміщень, устаткування, потрібного допоміжного приладдя для діяльности табору тощо. Він дає оцінку праці членів своєї булави та кожного учасника зокрема під час закінчення табору, кваліфікуючи одних за їхню працю і її виховні висліди з учасниками, як теж учасникам ставить оцінку за їхню поведінку, здобуті знання під час побуту в таборі. Він нав'язує контакт з батьками дітей, відбуває з ними розмови про їхніх дітей та їх успіхи, ділиться із заввагами про це. Він збирає прихильні відгуки батьків про табір, особливо для звідомлень в пресі, що інформували б ширші громадські круги про табір та ширили добру славу про таборову виховну роботу.

Вкінці, якщо на одному терені є табори обох пластових уладів, новацький і юнацький, то обі команди повинні жити дружньо, собі взаємно помагати, час до часу запрошувати одні других на ватри, спортові гри тощо. Досвід показує, що коли учасники новацького табору запрошені на ватру до юнацького табору, тоді треба теж і відповідно приготовити й провірити програму, доступну для дітей, особливо веселі юнацькі ватри цього потребують.

Відчувається деколи брак дружніх відносин між юнацьким і новацькими виховниками. Останньо прийнявся до юнацьких впорядників у таборах термін "інструктори", що раніше його мали тільки дійсні спеціялісти окремих ділянок, спорту, піонірки тощо. Новацькі ж виховники - це ті сірі сестрички й братчики, що їхня важлива праця не в шумних титулах, що її треба б особливо цінити. Взаємні дружні відносини, правдиво щирі, пластові тут потрібні, й крайня пора в тому напрямі почати діяти.

Все це, так мовити б, основна характеристика коменданта табору, що, одначе, не була б вона повна, коли б не додати різних ще практичних ділянок.

Отож, комендант виготовлює загальний план табору, як теж подрђбну програму всіх ділянок таборових занять, що їх має табор провести протягом тревання. Укладати цей план треба ще до виїзду, маючи дані про кількість учасників, їх вік, дотеперішній новацько-пластовий вишкіл, знаючи, який матеріял проб і вмілостей треба для них готувати, які для цього були б потрібні матеріяли, приладдя і вишколені виховники. Отож, такі справи, як відповідна хоч би невелика бібліотека для дітей, окремі книжки з матеріялами для виховників, прибори до забав, гор, письмове приладдя - папір, олівці і т.д. - це справи про які комендант не може забути, і якщо їх доручить іншим скомплектувати, сам одначе, перевірить, щоб нічого не призабулось.

На таборі комендант веде якнайточніший щоденник, у ньому короткими нотатками реєструє всі помічення, особливо до поступів у виконуваній праці. Це дуже потрібне, особливо коли прийдеться опісля складати письмовий звіт з проведення табору, оцінки співробітників і учасників.

Бунчужний - це права рука коменданта, це старший пластун чи пластунка з гарною пластовою поставою як духовою, так фізичною, що в очах виховників і учасників повинен бути зразком пластуна. Життєрадісність, обов'язковість, точність, зручність, бистрість, відвага, добрий пластовий, зокрема практичний таборовий вишкіл - це прикмети, що мають ціхувати бунчужного. Під його рукою табір має бути здисциплінований, одержати правдиве обличчя пластового табору, а не незорганізованої вакаційної групи. Деколи помітне на тому пості, що його можна б окреслити терміном "капральство", що деколи грішать ним і впорядники. У новацтві впоряд має бути тільки засобом і не переступати межі "забави в військо", що мусить закінчитися тоді, коли перестає бути "забавою".

Ролі духовника й лікаря в таборі занадто виразні, щоб потребували обговорення. Ідеалом було би, щоб на цих постах були пластуни. З ними повинен командант робити часті конференції для спільного обговорення окремих таборових справ. Їхні звідомлення, побажання та пропозиції включає командант до свого загального звіту.

Головний виховник. У більших таборах при сотні дітей повинен бути теж пост головного виховника. На це надається особливо пл. сеніор педагог, що його обов'язком була б допомога впорядникам у проведенні їхньої виховної програми з дітьми. Підбирання матеріялів для впорядників, проведення окремих спільних розповідей для більших груп, підготовка до імпрез, виступів, ватер - вогників, ґазетка табору і т.п., - це все дає аж надто багато можливостей для праці головного виховника. Пост цей з великим успіхом практиковано в новацьких таборах на рідних землях.

Булава - це впорядники - інструктори - братчики - сестрички. Немає кращої школи, як поїхати на табір в характері друга - братчика - чи сестрички. Але тут одне велике застереження. На табір не повинні їхати ці, що самі не є виховані та які не мають ніякої вродженої диспозиції бути пластовими виховниками.

Писар має дуже важливе завдання на таборі. В його руках зосереджується ціла адміністрація таборового життя. Він провадить картотеку, листування з батьками, з іншими таборами, з пластовим проводом, пресою. Він пише накази, веде точні реєстри здавання проб, іспитів вмілости, пластових чи новацьких змагів. Він провадить книгу гостей, відвідувачів табору, в окремому записникові утривалює історію табору тощо.

Він дбає про таборову газетку (якщо немає головного виховника), провадить хроніку табору (якщо немає окремого виховника). Зокрема, в новацьких таборах писар провадить особисту грошеву касу дітей, що їм батьки зложили гроші на дрібні витрати. Він провадить теж збіркову акцію, т.зв. "діти дітям", що її так гарно започатковано на минулорічних таборах.

Писар нав'язує зв'язки з пресою і дає її представникам інформації про таборове життя. Він дбає про те, щоб зберегти для архівних матеріялів всі фотографії, що їх хто-небудь виконує на таборі. З правила треба домогтися, щоби всі особи, що фотографують на таборі, зобов'язалися прислати по одній відбитці для пластового архіву. Тому треба всіх, що фотографують в таборі, про це просити та віднотувати прізвище й точну адресу осіб, що фотографували, щоб пригадати це зобов'язання, якщо б вони знимок не надіслали самі.

Писар зберігає всі вістки, що появилися про табір в пресі, він теж наглядає про те, щоби всі відвідувачі табору вписали свої враження про табір до книги відвідувань (якщо немає окремого хронікаря).

Дуже потрібний на таборі хронікар, що співпрацює з писарем. Він провадить хроніку табору, збирає цікавіші статті для таборової газетки - провадив би точно реєстр відвідуючих і їх враження із табору, він утривалював би життя табору на фільмі, збирав би світлини від усіх, що фотографують на таборі, збирав би всякі матеріяли архівно-музейного характеру. Вони оба з писарем мають собі в тому ділі помагати та себе доповнювати.

 А тепер про виховників. Ось перед нами гурт дітей, розгублених, малих, що, може, вперше покинули батьківський дім. Туга за батьками, відтак чуже оточення на більших із них робить величезне враження. Вони чуються безпорадно, самітні й якби покривджені долею, що загнала їх сюди, до табору. Вони шукають якогось захисту, когось хто міг би заступити їм їхню хатню атмосферу, батька й матір.

І саме такими вони хочуть знайти братчиків і сестричок. І чи не почесне завдання само впихається нам у руки? Стати їм правдивими пластовими друзями, братчиками й сестричками.

Бувають вправді діти, на яких треба звернути особливу увагу. Є діти тяжкі до ведення - такі, що залюбки говорять неправду, не вміють жити в гурті, скаржать на других, до пересади розбещені, зовсім не самостійні, не навчені до найзвичайнішого порядку у складанні своїх власних речей, одежі, черевиків тощо, а навіть і такі, що не знають різниці між своїм та чужим. Вони вимагають спеціяльної дбайливої опіки, терпеливого підходу й відповного виховного методу в поступованні з ними, і тим більша буде заслуга виховника, коли вдасться йому виелімінувати невідповідні прикмети, вглянувши в оту приватну сторінку життя і ціле тло, що в ньому зростала й розвивалася дитина, та направити її на властиві життєві рейки.

Отож, новак чи новачка - це не листок паперу, що на ньому зголошене прізвище й ім'я, це не порядкова число, під яким вони зголошені, а жива істота з усіми притаманними її вікові прикметами, нахилами, вразлива, може й деколи перевразливлена, з якою нам прийдеться впродовж табору співжити, працювати й діяти виховно так, щоб її закріпити ідею Пласту, сперту на дружбі й лицарському відношенні до молодших і слабших. Тому-то виховник мусить бути передусім добрий, тактовний, вирозумілий, терпеливий і справедливий.

Для такої праці виховник мусить мати потрібне знання, перейти відповідний вишкіл та в нього мусить бути бажання те знання і досвід збагачувати та теж це здобуте знання і досвід передавати дітям, щоб осягнути намічену ціль. Треба вчутися в дитяче світовідчування, разом з дітьми бавитися, проводити гри, разом радіти успіхами виграного змагу - ігри, разом прямувати до кращих досягнень, хоча б вони і були на дитячому рівні.

Може, нераз новацькому виховникові приходиться почути від його пластових друзів, що пора йому покинути новацтво і дитячі гри та взятися за "серйозну" працю з юнацтвом. Чомусь побутує у нас така думка, що виховна праця в новацтві повинна бути відскочнею для праці в юнацтві. Тим часом немає "серйознішої праці", як саме новацька виховна діяльність, хоч вона проводиться методом забави чи гри. Роль новацького виховника, його виховна мета, є така ж повноцінна і конечна, як праця виховника в юнацтві. Обезцінюючи і понижуючи місце новацького виховника, його значення, завдання в цілій системі пластового виховання, наносимо тільки шкоду пластовій справі в цілому.

Новачата добачують у своїх виховниках - братчиках чи сестричках - ідеальний зразок до наслідування. І тому виховникам треба бути свідомим тих вимог, щоб стати ідеалом для своїх вихованків не тільки на час кількох тижнів таборування, а й для цілого пластування у майбутньому впродовж всіх щаблів новацької і юнацької чи старшопластунської служби. Годі тут в коротких словах охопити всі ці вимоги, вони не є легкі. Їх вичислювання могло б навіть захитати у совісних виховників деколи віру, чи вони таким вимогам ідеалу зможуть відповісти. У таких випадках треба нам усім пригадати собі ті постаті наших виховників з новацьких чи юнацьких часів, що повсякчас остались у нас незабутніми, дорогими, що їм ми завдячуємо наші найкращі часи пластових переживань, поривів і досягнень.

Кінчаючи цю гутірку, кличу до всіх подруг і друзів Комендантів, Булавних і Виховників усіх цьогорічних таборів: Гарного, здорового, щасливого, правдивого пластового таборування!

Вогонь Орлиної Ради. - Червень 1958. - Ч. 19. - С. 3-7