Як витворити почуття дружби на пластовому таборі

Ткачук Оля

Щоб табір був справді успішним і пам'ятним для юнацтва, на нім мусить панувати атмосфера дружби і приязні.

Приязнь, дружні стосунки мусять існувати не тільки між таборовиками, а також між членами булави, й у відношенні до таборовиків, як також між сусідніми таборами, напр., між таборами юначок і юнаків.

З досвіду знаємо, що ті табори були найбільш популярні і мило згадувані учасниками, на яких панувала згода, приязнь і щирі відношення таборовиків до себе. Щоб осягнути і витворити такі відносини на таборі, з боку булави потрібно плинів і зусилля, що остаточно виплатиться. Бо хоч це часом важко осягнути і це залежить від величини табору, - в цьому напрямі завжди варт працювати.

Коли плануємо більший, напр., крайовий табір, тоді добре є планувати і проводити працю куренями, які в свою чергу діляться на гуртки. Такий поділ сприяє тому, що якась певна кількість таборовиків є зобов'язана разом працювати і разом виконувати завдання - і це витворить в них почуття одности і приязні. Треба лише вважати, щоб було досить таких занять, які дають нагоду куреням співпрацювати разом, отже, дадуть нагоду всім таборовиками старатись осягнути одну і ту саму ціль, а спосіб запізнатись з усіма учасниками табору.

Мусимо вважати, щоб вже від початку табору всі праці були розподілені рівномірно, бо це зменшує причини до нарікань і невдоволення, отже, сприяє почуванням справедливости і приязні.

Дуже важним є, щоб, плануючи програму табору, ми брали до уваги клич: справжній табір витворює дружбу, а дружба вдоволення.

Одним з найважніших чинників, які сприяють витворенню дружби між таборовиками, є таборові вогники. На кожному таборі обов'язково треба відбути такі вогники:

1) на відкриття табору;
2) для "хрещення" табору;
3) на закінчення табору.

На першому вогнику треба обов'язково представити команду, членів булави та інструкторів, а також привітати таборовиків та подати їм інформації про програму та її виконання.

Перший вогник можна почати т.зв. грою пізнавання. Це може бути, напр., "гра пісні". Проводимо її так: на папері пишемо слова двох або трьох добре відомих пісень. Розтинаємо рядки пісень і мішаємо їх. Тоді роздаємо ці рядки учасникам вогника; для них завдання - знайти інших учасників зі словами до тієї самої пісні, а тоді разом заспівати цілу пісню. Ті, хто найскоріше це зроблять - виграють гру.

Це, поправді, витворить деяке замішання, але також дасть нагоду відійти від своїх друзів, пізнати незнайомих і допоможе переломити т.зв. перший лід.

Молодь любить церемоніяли, отже тому ватру хрещення табору, якщо гарно запланувати і провести, можна використати для витворення дуже близької родинної атмосфери. Треба, щоб юначки чи юнаки відчували, що це є їхній табір, і щоб всі вони брали чинну участь в підготовці цієї ватри. Треба їм дати нагоду радити над програмою, над назвою і над переведенням церемоніялу "хрещення" табору. Спільні планування і приготування зближують одного учасника до другого і також стають середником витворення дружби.

Гарно і добре є мати також закриття табору в формі вогника - в дружньому настрою. Це є більше романтично, і також дає таборовикам нагоду ще раз зустрітися і по-приятельськи, в приємному настрої закінчити спільні труди й попрощатися. Це може бути також у формі несподіваного вогника, напр.: зробити алярм, а тоді ватру.

Крім цих, що так скажу, обов'язкових вогників, можна мати ще вогники для спільної забави, як напр. маскарада, гаванський чи якийсь інший вечір і т.п. Молодь, знову, мусить сама приготовляти і виконувати програму, разом забавлятись, а тоді ті приємні вражіння залишаться довго в пам'яті.

Коли табір відбувається в час, коли припадають свята Івана Купала чи Спаса, можна й треба проводити зв'язані з цими святами церемоніяли-традиції, які, раз пережиті, назавжди залишаються в пам'яті, а крім того витворюють атмосферу близькости.

На такі ватри добре є запрошувати сусідні таботи, але треба сподіватись, що вогник не буде дуже здисциплінований. Треба добре запланувати точки й старатися включити в програму загально знані пісні, щоб і гості могли брати участь. Якщо однак програма є добре запланована і таборовики її підготували, успіх може бути запевнений.

Не забуваймо, що поодинокі курені можуть мати також свої курінні вогники, і цим способом члени куреня матимуть нагоду краще себе пізнати. Молодь любить спільні вогники, але вони є кращі і подобаються учасникам більше тоді, коли вони є добре підготовані. Крім того вже сама підготовка витворює атмосферу близькости.

Дружба і приятельські відносини мусять існувати також у ставленні булави до таборовиків і навпаки. Тому члени булави повинні брати участь у вогниках зі своїми окремими, добре підготованими точками. Часами добре є підготувати таборовикам гостинець-несподіванку, як напр.: булава може сама в кухні зробити для таборовиків "сам-морс" або вівсяні шоколядові кульки на гавайський вечір і т.п

Другим важним способом витворювання дружніх відносин на таборі є ігри й забави. Потрібним є улаштовувати не лише змагання, а також і товариські гри, як "два вогні", відбиванку, різні роди перегонів і т.п. Добре є організувати мішані гри, зокрема коли є близько інший табір, але не завжди мають хлопці грати проти дівчат; краще є творити мішані дружини. Це, поки що є мало вживаний спосіб витворення товариських відносин, але він є найбільш натуральниим і здоровим - спосіб запізнання і співжиття, зокрема для молодшого юнацтва, яке почувається свобідніше в атмосфері гри, а тим самим тоді краще забавляється.

Добре є організувати день Олімпіяди. В тім дні можна відбути різні спортові змагання для спортовців і різні ігри для решти таборовиків. Можна приготувати різні дружини серед куренів у тім самім таборі, між куренями різних таборів, між булавою і таборовиками і т.д. Крім того, поодинокі курені можуть якраз в той день гостити у себе обідом чи вечерею курінь з іншого табору. Тут також є дуже важним, щоб члени булави брали участь в іграх і змаганнях і виявляли себе частиною табору.

Часто переоченим способом для доброго витворення почуття приязні і братерства є теренові ігри. Як знаємо, є багато різних родів теренових ігор і є багато матеріялів, як їх організувати. В останньому часі є дуже популярними ігри на орієнтування, т. зв. "орієнтірінґ", але також дуже добрим способом для витворення дружби є гра у війни, напр. "українці проти москалів" або ігра з трудними пунктами, на яких учасники мусять виконувати якісь призначені завдання, як вилізти на дерево, плисти канойкою без весел тощо. Тут, знову, учасники мусять спільно працювати, спільно поборювати перешкоди, і тоді це учасників зближує, головно коли ще трапиться якась непередбачена пригода.

 Дуже важне є, щоби на таборі, навіть на великому таборі, було місце, де таборовики можуть зійтись навіть в часі поганої погоди. Це важне, бо дуже часто стається так, що в часі непогоди таборова програма перестає діяти і таборовики по два або три сидять в шатрах, що є зовсім непотрібно. Можна легко поставити навіть велику цельту і там сходитись і продовжувати свою працю, а навіть дуже успішно відбувати повні романтизму вогники при свічці.Добре є організувати сніданки, полуденки і вечері на таборі так, щоб всі таборовики в малім таборі, чи курені на великому таборі їли при одному "столі" як одна велика родина. Ця родинна атмосфера дасть нагоду до різних дискусій, а часом ті неформальні розмови можна продовжити і дати таборовикам нагоду висловити свої добрі чи критичні думки про програму, виховників, других таборовиків і т.п. При тій нагоді можна часами легко полагодити деякі непорозуміння. Тут, знов, виховники мусять бути присутніми, себто обідати чи вечеряти разом з таборовиками, і цим способом виявляти свою з ними одність. При таких нагодах виховники завжди не мусять провадити дискусію. Часом добре є тільки слухати.

Як згадувано, на таборі курені можуть взаємно себе запрошувати на обіди чи вечері, ватри чи інші заняття. На курінному таборі поодинокі гуртки можуть приготувати обід чи вечерю для цілого куреня і тим заманіфестувати свою дружбу.

Впродовж табору впорядники повинні уважати, щоби до виконування занять в таборі, таких як дижури, стійки і інші назначувати чи вибирати не найліпших приятелів разом, а мішати таборовиків так, щоби бђльше могло із собою запізнатись, виконуючи ту саму функцію.

Взагалі на таборі роля впорядника і кожного члена булави є дуже важна. На час табору виховник заступає батька чи матір, учителя, провідника і помічника, але найважливішим є, щоби виховник був добрим приятелем. Він мусить бути взором для таборовиків. Добрий впорядник на таборі ніколи не наказує по-капральськи, а старається в гарний, приязний спосіб виконати своє завдання. Товариське, приязне ставлення виховника до таборовиків і інших членів булави викличе взаємність з їх сторони, а також надасть відповідний тон і напрям всім таборовикам.

Впорядник не повинен викликати сварки чи незгоди. Не виявити підкупу (брайб) за добру поведінку. Не можна все ганити за щось зле, але треба помогти направити помилку, а дуже важним є похвалити за добре діло, бо це збуджує амбіцію і намагання виконувати обов'язки більш старанно. Приязнь і дружба виявляються тільки тобі, коли є сприятливі обставини, а щоби такі обставини заіснували то члени булави мусять озброїти себе великою дозою терпеливости, інтуїції, вибачливости, поборювання еґоїзму й охотою допомогти. Назовні ваша приязнь об'являється приязною усмішкою, яка викликає довір'я.

В дорогу з юнацтвом. - Червень 1976. - Рік 10. - Ч. 2/31. - С. 10-14.

Гутірка прочитана на курсі зв'язкових в Канаді, 1975 р.