Українська English Deutsch Polska Русский

Релігійне і національне виховання у пластових таборах

Це, що тут буде сказане, стосується до цілости пластового життя, впродовж року, років... Але тому, що дні пластових таборів - це дні найбільш посиленого пластового життя, життя за пластовим "модус вівенді", це час, від якого сподіваємося найбільш досконалої форми пластування, - тому пластовий провід повинен доложити всіх старань, щоб на пластових таборах були практично узгляднені і примінені подані тут зауваги і вказівки, відповідно до важности порушеної проблеми.

В часі пластових таборів  пластуни є віддалені від свого нормального (якже часто ненормального) довкілля, від шкільних обов'язків, живуть виключно у своїй пластовій атмосфері, серед природи, в гурті друзів - ровесників, і тому переживання їх залишають тим сильніші сліди у їхніх душах, тим виразніше вирізьблюється їх характер і світогляд.

Вигляд, характер, атмосфера табору залежна є в першу чергу від організаторів табору, його проводу, його виховників. Учасники приходять з наставленням радше пасивним; вони сприймають те, що їм дається, вони виконують те, що їм накажеться.

На проводі пл. табору лежить велика відповідальність за зміст і характер пл. таборового життя; батьки посилають своїх дітей, а діти-пластуни йдуть до табору з довір'ям, що вернуться звідти ліпші, здоровіші на тілі і душі; сподіваються пережити там щось небуденне, щось захоплююче.

Сподівання ті випливають з глибокого довір'я до правильности і шляхетности пластової ідеї.

І ще раз треба з натиском сказати: весь тягар і обов'язок сповнити ті сподівання лежать на орґанізаторах і виховниках пластових таборів. Тягар тої відповідальности не є понад сили виховників.

Пластові виховники є свідомі, що матеріял, який вони мають оформляти своєю працею - це не старе спорохнявіле дерево, що за кождим дотиком може розсипатися в порох. Ні, - це молоді ідейні душі, спрагнені чину, і то чину шляхетного, це українська молодь, яка чекає, щоб хтось допоміг їй схопити ті мряковинні бажання її душі в свідоме слово і дальше вказати спосіб, як надати тим прагненням реальної форми діла, чину.

Коли б хтось нам сказав: Я сподіваюсь від тебе і вимагаю, щоб моя дитина вернулася з табору ліпшою, свідомішою українкою, здоровішою, загартованою на труди і невигоди: - то певно, коли б ми не були пластовими виховниками, коли б ми не мали нашої улюбленої пластової ідеології - ми напевно стривожилися і завагались би, чи взагалі можемо братися до діла і ручити за успіх.

Але в нашій совісті ми глибоко переконані, що наша пластова ідеологія і пластовий досвід дають запоруку, що сподівань тих ми не заведемо, що не тільки ми, пластові виховники, а й учасники таборів вертатимуться до буднів року, до його обов'язків з почуттям радости і задоволення, що ми завершили добре діло. Ми будемо певні, що табор - це не був прогайнований час, що з табору "привезли ми силу із собою до нового чину і до бою!"

Як сказано, - певність нашого переконання опирається на вірі в слушність і правильність пластової ідеології, бо вона в свою чергу є побудована на абсолютно правдивих заложеннях - на абсолютній правді.

До нас тільки залежить ту правду точно пізнати, усвідомити собі її важність - і - перевести в чин.

Це є безкомпромісова вимога до нас, виховників, це услів'я успіху.

Ми є життя будівничі. Зі зла і добра ми будуєм. Стій! Роздивися, котру в руки цеглину береш.

Правда одна. Хтось правду свою проповідує. Горе! Вогонь Орлиної Ради.ог її він, або неук, безумець, сліпець.

З афоризмів Михайла Ореста

Що це є правда? - Бог є правда

Хтось каже: філософування. Ні! Це тільки заложення, до якого ми радісно признаємось нашою пластовою ідеологією. Це правда основна. З неї випливають всі дальші головні заложення пластової ідеології; Нею освячується наша любов до другого найбільшого з черги - уже земного скарбу, до нашої любої батьківщини; тому ми з ідеалістичним запалом беремо на себе зобов'язання вірно служити Україні.

...В ім'я Христа зобов'язуємо себе помагати другим.

...і тому ми так урочисто прирікаємо повинуватися пластовому законові, - бо цей закон вміщується в Божий закон, він є тільки точнішим поясненням Божого "рямового закону" для кращого розуміння молоддю, дітьми.

Особливо в сьогоднішніх часах, коли людство в своїй більшості переходить кризу внутрішнього заломання, розчарування, до якого допровадив матеріялістичний світогляд, - ми можемо тільки бути до глибин серця вдячні основоположникам Пласту, що вони дали нам той Пласт, бо - незалежно від того, чи ми собі це вповні усвідомлюємо, чи ні - Пласт цей поміг нам не заразитися тою загальною епідемією різноіменного, різноформного матеріялізму.

Сьогодня, коли довкруги нас бачимо горячкові шукання за рятунком для молодих людей, що попали в моральне багно, коли бачимо, що не тільки молодь, а й ціла суспільність є зґанґренована, коли, подібно як колись за часів Христа, кричали прокаженні: "Христе! Уздорови нас!" - так тепер в часописах, в сенаті ... чимраз частіше лунає голос свідоміших, морально здорових провідників народу і накликає до звороту до Бога, до релігії...

...Тоді ми можемо хиба тільки радіти, що того Бога маємо посеред нас, що він є Паном нашої організації і що так, як він до тепер охоронив нас перед злом, так дальше даватиме нам силу встоятися перед усякими можливо ще тяжчими небезпеками... Якщо ми будемо Йому вірні!

І саме усвідомлення цього факту є для нас сильно зобов'язуюче.

Ми не сміємо спочити на лаврах, ані легковажити небезпек, які на нас ззовні, а деколи і внутрі, посеред нас самих, чигають: "Мину обережно зрадливі яри".

Практична частина, пластова методика

Як маємо ті наші ідеологічні заложення впроваджувати в чин? Що значить служити Богові та Україні?

Значить жити божим, християнським життям, значить жити українським життям.

Для кращого образу розглядаймо обидві ці проблеми окремо.

Служба Богові. Значить, що ми в першу чергу не сміємо толерувати в пластовому житті проявів, які суперечать Божому Законові. Дальше ми маємо точно виконувати все, до чого нас наша віра зобов'язує. Чи це все? Чи це вже повна відповідь на вірну службу Богові?

Ні! - Пластун є великодушний, серце його широке. Коли він щось обіцяє, то не виконує цього як панщину, так, на половину. Пластун вкладає в свій чин весь свій молодечий запал, кожне його діло проникнуте любов'ю.

Коли ж він виголошував слова: буду вірно служити Богові - він розумів, що він себе виділив в ряди свідомих, активних християн. Він вступив під стяг св. Юрія, із з тою хвилиною він став дитиною Божою, що любить цілим серцем свого Творця, свого Батька і сторожко береже слави Його Святого Імени.

І тут уже нема сухого придержування параґрафу закону - тут є щось більше. Усе його пластове життя стає просякнуте духом Божого захвату, кожне його діло навіть найменше набирає особливого значення, стає засобом прослави Бога. Пластун живе в повній гармонії з Богом, з людьми - своїми співтоваришами, зі собою - зі своєю совістю. Ціле його життя-буття оповите якоюсь иншою, якби надземською атмосферою; можна сміло сказати: пластун живе життям надприродним, він стає якби надлюдиною - "суперменом".

Чи так воно справді є?

В кожному разі, так повинно б бути, і в першу чергу такими повинні б бути пластові виховники, бо щоб провадити других, треба самому знати точно ціль і дорогу, що веде до ціли, і треба мати повне беззастережне бажання до тої ціли дійти.

Це все можна б повторити і в відношенні до національного виховання в Пласті, зглядно у пастовому таборі. Українська еміґраційна громада творить маленькі островки серед чужонаціонального океану; хвилі морські б'ють об береги - грозять загладою, от-от ... зникнуть ті острівці, і сліду по них не стане.

Але якщо ті островики є не з піску чи глини, а з ґраніту, то нічого їм боятися морських хвиль. На твердій скалі відпірного національного характеру української еміґрації модно будувати величаві будівлі української культури і цивілізації, що впровадили б других в подив і перетягли б їх неусталену прихильність в нашу сторону.

Що велику частину праці в тому напрямі може і повинен виконати Пласт - це безсумнівне.

Але знов треба повторити: пластун має вірно служити Україні. Пластове життя не сміє мати елементів, що суперечать українській духовності. Пластуни повинні виповнювати всі обов'язки, які на них спочивають як на членах української нації, - розуміється, узгляднюючи вік, себто обов'язки українських дітей, української молоді.

Але понад все суспільність очікує від Пласту ще чогось більшого, а ми, пластові виховники, свідомі того, що на пасивному виконуванні обов'язків, наложених громадянством або національним проводом, не кінчиться. Пластуни активно підхоять до тих проблем, вони горять патріотичним запалом, кожна їхня чинність носить печать українського духа.

Тут мале вияснення: плекати інтенсивне національне життя на пластовому таборі не значить, що треба нам зараз уладжувати цикль викладів згл. гутірок з історії України, з літератури - хоча принагідно згл. час від часу треба спільно застановитися над особливо актуальними питаннями нашого національного життя (Назва Русь - Росія - Україна?, Слово о полку Ігоревім і т.п.). Нам треба передусім зосередити увагу і енерґію в тому напрямі, щоб ту українськість учасники таборів якнайінтенсивнійше переживали. Бо в пам'яті глибші сліди залишають конкретно пережиті події, діла, чим слова. Пластунам треба дати пережити те, що є найбільш характеристичне для українського побуту, що може бути й тепер змістом їхнього життя, їхніх занять - вияснити проблеми з ділянки національних питань, з якими вони в своєму житті стрічаються. (В дальшому плянуванні ті зауваги будуть узгляднені).

Тут зближаємося до остаточного заключенння розгляду тих двох основних обов'язків Пасту: Вірна служба Богові і Україні.

Ці дві прикмети є змістом пластового життя, лучаться вони нерозривно зі собою, проникають кожне пластове діло, кожну пластову чинність - коротко: вони характеризують ціле життя пластуна.

Притаманні вони є не лише пластовим заняттям, а всюди, де б пластун не був, - чи в школі чи в дома, чи молодий він чи старий, - він все є пластуном - він все є вірний Богові і Україні.

Український побут - українське життя стояло все на високо моральному поземі, тому зауваги з ділянки релігійної проблеми будуть дуже часто стосуватися до національного виховання і навпаки.

Застановімся тепер над практичним приміненням того Першого Головного Обов'язку пластуна в пластовому таборі. Що нам треба зробити? Нам треба усунути всі прояви, які є незгідні з християнським і українсько-патріотичним світоглядом Пласту.

Практичні зауваги

Від'ємні прояви релігійного характеру:

1. Пісні на плитах ґрамофонових, що їх передано через меґафон, мали часто непристойний характер. Вражало це тим сильніше, що грали їх в неділю перед або після Служби Божої в часі недільнішнього дозвілля.

2. Стало в часі ранньої молитви і наказу трактор віз снідання до горішнього табору, заглушуючи слова молитви, розпорошуючи увагу пластунів. (Розплянувати час, щоб такого заколоту не було).

3. В неділі в часі Служби Божої деякі учасники табору волочилися розхристані, непомиті по терені табору.

Чи Служба Божа їх не зобов'язує?

Ніхто не витягав з того консеквенцій.

4. Деякі члени таборової команди не брали участи в ранній, згл. вечірній молитві.

Від'ємні прояви національного характеру:

1. Пластуни, а то й впорядники, часто говорили між собою чужою мовою або мішали до української мови чужі слова.

2. Часто пластуни уживають вульґарних висловів в поточній мові (замкнися,  "баба").

3. Перекручування імен: "Волтер", "Майк", "Мері".

4. Капральське ставлення впорядників до таборовиків.

Спільні від'ємні вияви релігійного і національного характеру:

5. Відпустки з табору на місто молодих хлопців, ввечері. Куди? По що? І то саме тих, що мали підірвану опінію. В їх товаристві дозволялося виходити і добрим пластунам. Чи Команда табору була свідома своєї відповідальности за тих пластунів перед їх родичами?

6. Лучалося, що пластуни і пластунки в скрайно непристойних строях (купелівках) ходили по таборі в часі дня. (Купелівки є добрі до басейну, а не до спортової площі чи їдальні). Щоправда, з місця це заборонено, але й на будуще треба остро виступати проти такої "моди".

7. Поведінка адміністраційного згл. допоміжного персоналу мусить бути рівнож без закиду.

8. Відносини пластових виховників між собою, з таборовим духовником, з учасниками мусить бути взірцеве!

Загрозливе явище не є в тому що такі злі прояви взагалі лучаються (ідеалу на землі нема). Загроза криється в хронічності тих промахів і в нереаґуванні на них.

Обов'язкові заняття

Релігійна ділянка:

1. Рання і вечірня молитва.

2. Щонеділі Служба Божа і у свята, що припадають на час табору.

Національна ділянка:

1. При ранньому звіті пластовий гимн, національний гимн. Поруч американського - український прапор.

2. Відзначення національних річниць.

3. Пластові пісні, чи то юнацькі, чи новацькі повинні би виказувати нашу лучність з Богом, покликатися на Його Провід.

Нагода для пластових поетів і композиторів!

Надобов'язкові заняття

Реліґійна ділянка:

1. Випровадити звичай - при вставанні або перед спанням

а) зараз після раннього або вечірнього свистка (перехреститися) всі в шатрі або в кімнаті - мовчки. (Не вимагати того формалістично але пояснити: входимо в день в ім'я Боже, дякуємо за щасливо проведений день і віддаємося опіці Божій на спокійну ніч).

б) Перед їдою знак св. хреста, коли всі рівночасно - голосно, або мовчки - кожний зокрема.

Увага! Примір Команди!

Пояснити: Дякуємо Богові за Його дари для здоров'я нашого тіла; ми ж присвячуємо наші сили Йому на службу і славу. (Евант. тема для гутірки під проводом духовника).

2. До ранньої і вечірньої молитви додати окрему коротку молитву-намірення згл. подяки-перепросьби за наші недоліки в часі дня.

Рано молитви: Царю Небесний, Отче Наш, Молитва намірення.

Вечером: Богородице Діво, Под Твою Милость, Молитва подяки й перепросьби.

3. Служба Божа.

а) Зорганізувати хор, навчити головних Богослужебних пісень, які той хор співав би в часі недільних Богослужень.

б) В часі Служби Божої всі голосно відповідають, згідно з нашим давним звичаєм, або принайменше кілька пластунів служить при вівтарі.

4. Відзначити особливо одно свято або неділю як традиційне українське і пластове свято (Св. Івана Хрестителя, Петра і Павла, Спаса - свячення овочів), тоді сповідь і св. причастя цілого табору.

5. Відбути осібний Молебен або вервицю в наміренні Українського Народу (розповісти про появу і пророцтво Богоматері у Фатімі - евент. тема до гутірки духовника).

6. В програму занять впровадити бодай раз в тиждень групами гутірку на рел. теми загального характеру. Приміром:

а) Християнське життя - життя в злуці з Богом.

б) Українське народне мистецтво - рел. життя народу (святкові строї, обряди весільні, похоронні, обстановка і прикраса хати, села, і т.п.).

в) Життя Святих - взорів до наслідування для пластунів (узгляднити українських святих).

г) Затрачені українські скарби релігійного життя наших предків: Ченстоховська Мати Божа, вервиця, св. година. (гляди остання картка).

7. В шатрах, кімнатах поставити хрест, ікони Божої Матери (примінити вишивку, найкраще самим зробити з дерева березові рамки).

8. При вході до табору збудувати згідно з укр. звичаєм капличку або хрест. Різьба св. Юрія (Піонірка).

В зв'язку з тим убір каплички, цвіти, вінки, свічі, вишивка.

В зв'язку з 1000-літтям впровадження Християнства на Україні (Хрещення княгині Ольги) започаткувати будову більшої каплиці в гуцульськім стилі, злученої зі світлицею (на ту ціль вже є призначені гроші з недільних збірок в таборі. Родичі повинні б уфундувати решту).

Збудувати на горішньому таборі капличку для православних пластунів.

Національна ділянка:

1. Звернути особливу увагу на чистоту української мови.

При нагоді прогульок, гутірок впроваджувати в ужиття характеристичні українські слова, назви, які рідко уживаються в поточній мові; цим способом збагатимо свій запас слів.

2. Перенести уявою пластунів на Україну; назви дерев, цвітів, констеляцій звізд - лучити відразу з історичними подіями: Татари, УПА, Лічничі зела - "Ліки під ногами" - Ю. Липи. Табор в Іст-Четгам стає частиною України.

3. Практично показати, як має виглядати укр. кімната (примінення вишивки, обстановка, приготувати план уже тепер).

4. Впровадити в програму ватер, зразкові народні танки, народні строї (запланувати вже тепер).

5. Хор. Навчити правдиво мистецької вартости пісні народні, стрілецькі, пластові, новітні.

Плекати культуру пісні! Приготовити тепер ноти, репертуар. Звернути увагу, щоб себе в часі співу не перекрикували. Не співати рівночасно ріжних пісень.

6. Підготувати і провести свято обжинків. Випланувати і реалізувати кинене на цей рік гасло "Київ".

Все тут вичислене далеко не вичерпує усіх можливостей конкретних методичних засобів релігійного і національного виховання пластунів в часі табору.

Найважніше є щоб виховники самі здавали собі ясно справу, куди вони ведуть пластунів. Пластове життя буде створювати тисячі нагод, що вимагатимуть вияснення, чому треба нам так, а не інакше поступити, - але як каже приказка: "З порожнього в пусте не наллєш".

Тому в часі цілого року провід Пласту мусить мати на меті вишколити пластових виховників і дати їм потрібне елементарне знання з ділянки тут порушеної.

В тому сенсі були запляновані і проведені окремі реколекції для пластунів обох віроісповідань, які - це також характеристичне - велика частина пластунів прийняла зі скептицизмом.

З ділянки національного виховання запланована і досить послідовно проведена в життя обов'язкова участь пластунів в Курсах українознавства.

Ці всі практичні вказівки і зауваги можуть комусь видаватися перебільшеними і хтось може сказати, що коли б їх ось так відразу впроваджено в життя, тоді це буде прийняте з резервою, як щось штучно накинене.

Загально панує погляд, що нам не треба аж надто виразно підчеркувати і займатися в Пласті релігійними проблемами згл. проявами релегійного життя; що в Пласті ті річи повинні бути немов укриті в пластовій підсвідомости; Пластуни мають пізнавати Бога посередньо, відшукувати Його сліди в природі, відкривати Його як Творця і Пана Вселенної; завиразне обговорення справ релігійних криє в собі небезпеку порушення віроісповідних різниць, згл. може перетворитися в певного рода "девотизм" - себто надмірне, поверхове, обчислене тільки на зовнішний ефект виконування релігійних практик.

Ще дехто, правдоподібно, схоче сказати "так то є вдирання в відкриті двері" - ті річи є самозрозумілі, і у нас віддавна правильно розв'язані, усталені, практиковані; пощо ж властиво та ціла дискусія?

Смію зауважити, що протилежність закидів підчеркує тим яскравіше конечність основної застанови над тою проблемою. Ми самі бачимо, що не всі пластові виховники мають ясно скристалізований християнський світогляд, щоб могти його безпомилково передати другим.

Щодо віроісповідних різниць - вони, на щастя, в ділянці релігійних практик майже не існують, розуміється, що окремішність літургійних обрядів мусить бути задержана. Якщо б були якісь основні різниці, що могли б хаотично впливати на різблення релігійного світогляду пластуна, тоді або: не сміли б існувати пластові частини з членством обох віровизнань - або Пласт мусив би виключити зі своєї ідеології це основне заложення: вірної служби Богові, - а це є неможливе, бо тоді Пласт перестав би бути Пластом; сам себе заперечив би.

Спостерігаючи розвій пластового життя останніх років, зауважуюєш прояви неґативні - т.зв. неопоганізму, який зрештою характеризує історію останніх десятиліть майже усіх народів західної культури, не згадуючи вже про цілком атеїстичний комунізм.

Але коли серед усіх тих народів слідні вже покази нового ренесансу християнства, коли у них - так би сказати - недуга неопоганізму минає, - ми щойно якби занепадали на ту епідемію, розкладові бактерії в повній силі атакують наш національний, а в нім і пластовий організм.

Небезпека для нас тим більша, що розвій світових подій іде в напрямі вибуху нового рішаючого конфлікту поміж двома таборами, і то вже не характеру політично-національного - а радше таборами морально-релігійного змісту. Наше визначення мусить основуватися на глибоко пережитому свідомому погляді, а не тільки на політично кон'юктурному підложжі. Тільки під тою умовою можемо стати повновартісним партнером в очах чужих і своїх.

Пластуни як еліта української нації (так принайменше ми себе називаємо) мають очолити рух української нації - її зворот на давні традиційні позиції практичного християнства. Це може статися тільки дорогою свідомої послідовної праці поміж нами самими і назовні. Тільки тоді ми через наших пластунів громадян можемо вплинути, а то й рішити про долю України.

Тоді, коли ми підпорядкуємо і узгіднимо усі прояви нашого національного життя з законом Бога-Христа, можемо сподіватися, що на наше прохання: "вислухай нині наших благань!..." відповість Він: "Так!" Якщо ми то прохання попередимо обітницею нашого ума і тіла - нашого цілого ж життя: ми будем вірні Твому Заповіту.

Ще одна замітка

Оглянувшись назад на історію нашої батьківщини, не можемо не зауважити одного прикрого явища. Ми не вміємо цінити і уживати скарбів, даних нам Богом, які ми пильно берегли і плекали в відтінках часу, коли інтелектуальне життя у нашому народі процвітало.

От хоч би притоменна українській духовості глибока релігійність, що проявлялася у численних обрядових звичаях; де вони сьогодні?

А звичай молитися на вервиці, "на чотках"? В нас він закинувся, переняли його другі, і тепер з трудом приймається він знову в нас уже з упередженням, що це щось чужо-обрядове: "коронка".

А години розважання, читання Житій Святих, часословів, Св. Письма?

В кількох родинах тепер плекають той давній такий корисний звичай. Ще Шевченко згадує, як він вглиблювався в тайни Премудрости Божої - часослов, Мінеї... А тепер з поблажливим усміхом кажемо: "то для монахів".

І стається з нами, як у тій притчі про таланти, про невірного, лінивого слугу, що закопав свій талант в землю: Господар відібрав від нього той талант і дав другому, що вмів і не лінувався господарити своїми талантами.

Здається, що й тому стратили ми і наш чудотворний образ української М.Б. княгині - Св. Предислави - тепер слівний під назвою Ченстоховської Матері Божої, і тому одно з найстарших Євангелій Анни Ярославни прикрашує і прославлює Лювр.

І тепер стоїмо перед можливістю нової великої втрати - з нашої вини; усі події і обставини складаються і вказують, що ми, Українці, були вибрані Божим Провидінням на тих, що мали б нести світло правдивої Христової науки на схід, коли розпадеться тюрма народів. А що ми робимо в тій справі? До місійного походу готовляться всі: бельґійці, американці, росіяни - а ми?

В 1000-ліття хрещення Ольги, яке цього року обходимо, варто б нам, пластунам, - українській еліті, - над тим питанням поважно застановитися і, скинувши з себе оспалість, взятися - поки час - до діла!

Стаття невідомого авторства, віднайдена в архіві пл. сен. Ганки Корінець (одна із засновниць куреня УСП "Ті, що греблі рвуть"),  який зараз занходиться в львівській канцелярії Крайової Пластової Старишин Пласту НСОУ. Очевидно стаття написана 1957 року (1000-ліття хрещення Княгині Ольги) і описані випадки передусім стосуються цього ювілейю.